Для мене настав життєствердний момент, бо ця зустріч викликала в мені голод отримати ще більше відповідей. Як людина, що любить Бога, потрапляє в постійний гріх, який навіть посилюється? Як можуть мільйони людей, що люблять Бога, жити безбожно? Вони славлять Бога, активно беруть участь у житті церкви, пристрасно бажають усього Божого, але при цьому ведуть безладний спосіб життя, дивляться порнографію, постійно брешуть, надмірно випивають, розлучаються без причини, дозволеній Писанням, – і це ще не повний список. Вони люблять Ісуса, як любив цей служитель, чому ж вони не дотримують Його слова? Ісус сказав, що якби ми любили Його, ми мали б силу слухатися Його. Чого тут бракує?
Чи можливо, що вони завіряють себе в любові до того, кого насправді не знають? Чи можливо, що цей євангеліст і маси людей, яким він проповідував, створили свій власний образ Ісуса, який, по суті, зовсім не реальний Ісус? Чи можливо, що цей вигаданий Ісус дає їх тілесній природі те, чого вони жадають?
Уявіть собі: у нашій країні є багато людей, що пильно стежать за життям знаменитих спортсменів і зірок Голівуду. Їх імена у всіх на слуху, ЗМІ в усіх ракурсах оголяють їх особисте життя через численні телевізійні інтерв’ю, газетні і журнальні статті. Я чую, як їх прихильники говорять про цих зірок так, немов вони їх кращі друзі. Я бачу, як люди близько до серця сприймають їх сімейні проблеми і навіть тужать в їх горі, немов самі були частиною їх сім’ї.
Проте якби ці фанати колись зустріли на вулиці свого зоряного «друга», він навіть не кивнув би їм на знак вітання. Якби вони наважилися зупинити свого друга, ймовірно, вони виявили б, що він значно відрізняється від їх уявлень. Висновок: це вигадані стосунки.
Ізраїль вчинив так після свого виходу з Єгипту. Коли Мойсей зійшов на гору, де він був один впродовж сорока днів і ночей, Бог замовк – не для Мойсея, але для народу. У цей час мовчання Аарон і лідери, що перебували далеко від Божої присутності, почали зводити собі «бога», відповідного їх бажанням і жаданням тіла.
За всі ці роки я не бачив у цій історії чогось дуже важливого, бо не читаю івритом. Аарон назвав тельця, якого він зробив, Йхвх, або Єгова, тобто ім’ям Божим (див. Вих. 32:5). Більше ніде в Біблії це ім’я не привласнюється лжебогу чи ідолу. Це ім’я настільки священне, що єврейські автори пишуть його тільки приголосними буквами. (Ми пишемо і вимовляємо Яхве.)
І не лише Аарон. Народ визнав цього тельця, проголосивши: «Ось елохім, який вивів тебе з Єгипту» (див. Вих. 32:4,8). Це єврейське слово тільки в першому розділі книги Буття використовується тридцять два рази. У першому вірші Біблії сказано: «На початку створив Елохім небо та землю».
На відміну від Яхве, приблизно в 90 відсотках випадків це слово використовувалося в значенні Бог Всемогутній. В інших 10 відсотках воно використовувалося для опису лжебога. Оскільки Аарон назвав тельця Яхве, ми можемо сміливо припустити, що люди говорили про одне і те ж, не розділяючи два випадки.
У цьому і суть: увесь народ визнав, що Яхве врятував їх, позбавив від рабства і забезпечив їх. Проте вони створили вигаданого Яхве, що сильно відрізнявся від справжнього, що говорив з Мойсеєм на горі.
Написано: «Страх Господній – початок премудрости» (Пр. 1:7). Варто поставити питання: якої премудрості? Не знання Писання, бо книжники і фарисеї були знавцями Священного Писання, але вони були далекі від присутності Божої, вони не догоджали Богові. Яке ж пізнання потрібне нам? Відповідь знайдемо в Книзі Приповістей (2:5): «Тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання».
Дозвольте мені сказати наступне: через правильний страх ви близько пізнаєте Бога. Ви пізнаєте істинного Бога – істинного Ісуса, а не вигаданого. Павло докоряє коринтян, кажучи: «Коли бо хто прийде й зачне проповідувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або приймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Євангелію, якої ви не прийняли, то радо терпіли б ви те!» (2Кор. 11:4).
Знаменитий телевізійний євангеліст, про якого я писав, і множина інших, про кого говорив він, не люблять саме того Ісуса, Який сидить праворуч Отця. Вони люблять вигаданого Ісуса, що ігнорує і навіть допускає спосіб життя, який їм до душі. Вони або ніколи не знали Його, або відхилилися від взаємин з Ним. В останньому випадку це порівнянне з тим, що трапляється з двома друзями, що вибирають різні життєві шляхи і після декількох років помічають, що стали дуже різними, зовсім не такими, як раніше. Любов до вигаданого Ісуса не дасть нам силу дотримувати слова, сказані реальним Ісусом Христом. По суті, важко любити того, кого погано знаєш.
Без святого страху Божого ми не можемо пізнати істинного Бога. Мойсей знав Його близько. Він ясно чув Божий голос і розумів Його шляхи. Ізраїль знав Бога лише в Його справах – за Його відповідями на їх молитви. Для Ізраїлю Божий голос був громом. Мойсеєві ж дозволялося перебувати близько, у Його присутності. Ізраїлю було сказано повернутися назад у свої намети і грати в церкву (див. Втор. 5:29,30).
Як нам сповнитися святим страхом?
Виникає найважливіше питання: як нам сповнитися святим страхом Божим? Просто треба просити Його – але робити це щиро.
Ісус каже: «Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:13). Ви скажете: «Хіба Ісус говорить не про Святого Духа, а про страх Божий?» Послухайте, що сказав Ісая про Ісуса і Святого Духа: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому» (Іс. 11:1-3).
Остання межа Духа Божого в цьому списку – «Дух… страху Господнього». Я особисто вірю, що це найважливіший аспект, про який ми повинні просити. Я вірю в це з двох причин. По-перше, нам сказано, що страх Господній – це початок мудрості і розуму, поради й лицарства (див. Пс. 111:10; Пр. 1:7; Пр. 8 і 9). По-друге, і найпереконливіше, страх Господній Ісусові в радість. Те, що Йому в радість, чи не повинне і нам бути в радість? Адже написано, що Ісус був почутий за Свій благочестивий страх (див. Євр. 5:7. В укр. перекладі – побожність. – Прим. пер.). Одна справа помолитися, інша справа – бути почутим.
Але страх Господній і любов Божа – це субпродукти сповнення Його Духом, бо Павло пише: «Надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5:5). Закликаю вас щиро просити сповнення духом святого страху і вогнем палкої любові Божої.
