Заповіді Господні не обтяжливі, бо наша нова природа разом із силою благодаті дає нам можливість дотримувати їх. Але давайте будемо реалістичними. Ми можемо мати цю можливість, але що мотивує нас дотримувати заповідь святого життя посеред битви? Відповідь: дві непереможні сили.
Дозвольте мені роз’яснити, у чому перша сила, на прикладі однієї історії. Коли я був молодіжним пастором ще в 1980-х роках, я готувався проповідувати на нашому щотижневому богослужінні і відчув, що Бог хоче говорити зі мною, тому я заспокоїв свої думки і почув у серці: «Прочитай Івана 14:15».
Я не знав, що написано в Івана 14:15, тому швидко відкрив це місце і звернув увагу, що в моїй Біблії воно починалося з нового параграфа. Я прочитав в ньому Ісусові слова: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!».
Потім я прочитав з п’ятнадцятого вірша до двадцять четвертого. Усе ці десять віршів відносилися до п’ятнадцятого. Тема цього уривка – дотримувати Ісусові слова. З цих віршів я зрозумів простий сенс: «Дотримуючи Мої заповіді, ви доведете свою любов до Мене». Коли я закінчив читати останній вірш, Господь сказав мені: «Ти не зрозумів. Прочитай ще раз».
Я ще раз прочитав усі десять віршів. Знову я уловив той же сенс: «Дотримуючи Мої заповіді, ви доведете свою любов до Мене». І знову я почув голос Божий: «Ти не зрозумів. Прочитай ще раз». Моя цікавість зросла. Я знову прочитав усі десять віршів лише для того, щоб знову почути ті ж слова Господні: «Прочитай ще раз». Нарешті, прочитавши уривок сім або вісім разів, я майже зневірився.
Я вирішив читати повільніше і в черговий раз прочитав ці десять віршів із швидкістю равлика. Я прочитав слово «якщо», зупинився, вимовив його вголос і поміркував. Потім перейшов до наступного слова «ви» і повторив той же самий процес. Так я прочитав усе послання, витративши досить багато часу. Нарешті, хвилин через п’ятнадцять, я закінчив читати і миттєво почув, як Дух Святий сказав мені: «Ти не зрозумів. Прочитай ще раз».
У відчаї я закричав: «Господи, будь ласка, пробач мені моє неуцтво! Я, мабуть, безглуздий. Розплющ мені очі, щоб бачити, що Ти говориш!»
І я знову прочитав 15-й вірш: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!». Перед словом «зберігайте» я помітив зірочку. Я подивився на посилання на полях у Біблії і прочитав, що в точнішому перекладі говориться «ви зберігатимете».
Підставивши новий відтінок у ключову фразу, я прочитав: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігатимете». Коли я прочитав ці слова, усередині мене немов щось вибухнуло. Нарешті я зрозумів.
Тоді Бог сказав мені: «Джоне, Я не говорив, якщо ти будеш зберігати Мої заповіді, ти доведеш, що любиш Мене. Я вже знаю, любиш ти Мене чи ні! Я говорю про те, якщо ти без розуму закоханий у Мене, ти хотітимеш зберігати Мої заповіді!» Спочатку я думав з погляду закону. Новий погляд показав мені, що головне – це взаємини любові, які і є ключ до мотивації.
Пристрасна любов
Дозвольте навести вам приклад. Ви колись закохувалися? Коли я був заручений зі своєю дружиною Лізою, я був без тями закоханий у неї. Я думав тільки про неї. Я готовий був піти на що завгодно, аби побути з нею. Пам’ятаю, як одного разу ми провели з нею декілька годин разом. Нарешті, ми попрощалися, але дуже скоро Ліза зателефонувала мені і сказала: «Джоне, ти залишив у мене свою куртку». Я так зрадів, що забув у неї куртку, бо отримав можливість знову побачити її.
Я відповів: «Гадаю, мені потрібно повернутися зараз же, щоб забрати її!» Ми обидва розсміялися. Це стало приводом провести ще декілька годин разом.
Якщо Лізі щось було потрібне, як би це не було важко, я готовий був дістати для неї що завгодно. Зателефонуй вона мені серед ночі із словами: «Любий, я хочу морозиво». Я б відповів: «Яке морозиво? Я буду в тебе за п’ять хвилин!» Я готовий був на все, аби виконати будь-яке її бажання або прохання. Суть у тому, що її бажання було для мене солодкою заповіддю.
Завдяки моїй нестримній любові до Лізи я радів можливості виконати її бажання. Чого б вона не попросила, для мене це не було тягарем. Я відповідав на її прохання не для доказу своєї любові до неї, але тому що любив її!
Це хороша ілюстрація того, що нам каже Ісус. Через нашу міцну любов до Нього ми радіємо, виконуючи Його бажання. Його Слово не обмежує нас і не лягає тягарем, але воно стає всепоглинаючою пристрастю для нас!
Давайте подивимося, що стало з моїм шлюбом через декілька років. Я дуже багато служив у церкві і навіть не помітив, як моя любов до Лізи почала слабшати. Її бажання перестало бути для мене законом і часто ставало чимось незручним і іноді обтяжливим для мене. Я почав з абсолютно іншим ставленням служити їй. Я перестав виконувати її бажання з радістю, як у дні наших заручин. Я вже не запитував: «Яке ти хочеш морозиво? Я вже однією ногою в тебе!», тепер я казав: «Ти серйозно? Любо, інших справ по горло!» Я перестав шукати можливість провести з нею час. Я проводив з нею час лише за потреби. Моєю новою пристрастю стала моя робота. Послухайте, що каже Ісус церкві: «Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість… Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби». (Об. 2:2,4,5).
Знову подивіться на висловлювання Ісуса: «Я знаю діла твої… ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби». Існує два види справ, про які йде мова. Перші справи мотивовані пристрасною любов’ю церкви до Ісуса, що не відрізняється від мого ставлення: «Яке ти хочеш морозиво? Я буду в тебе за п’ять хвилин». Але тепер церква працювала із зобов’язань, їх мотив нічим не відрізнявся від мого: «Ти серйозно? Любо, у мене купа справ». Відносно Ісуса це звучить таким чином: коли ми закохуємося, ми готові зробити для Нього усе. Потім пристрасть слабшає, послух стає обов’язком.
Як нам виправити цей недолік? Проводити більше часу з Ним у Слові, у молитві, у поклонінні. Звертати свої думки до Нього, не лише до церкви або до уранішньої молитви і читання Писання, але постійного пізнання Його присутності упродовж усього дня. Ми також повинні просити Духа Святого, нашого постійного Компаньйона, щодня наповнювати наші серця любов’ю Божою (див. Рим. 5:5).
Неможливо занадто сильно полюбити Бога, з любов’ю зростатиме і пристрасть до Нього. Не забудьте: «Ніколи любов не перестає!» (1 Кор. 13:8).
