Я розумію, що суспільство відходить від Божого оригінального задуму для шлюбу. Загублені чоловіки і жінки живуть без Бога в цьому світі і мають обмежене знання про те, що дійсно добре і що погане. Їх поведінка не повинна нас засмучувати, бо вони думають і чинять так, як їм веліла їх природа. Біда в тому, що вірні вважають, що для Бога прийнятне те, що визнане хорошим у світі. За статистикою все більше церков заохочують гомосексуальний спосіб життя і гомосексуальний шлюб. Проте церкви не лише словами, але і вчинками заохочують такий спосіб життя. Уважно прочитайте ці слова: «А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!» (Єз. 3:20).
Тут говориться про застереження вірного – праведника. Якщо ми не почнемо застерігати вірних і вказувати на їх гріхи, наслідки будуть серйозними.
Ви скажете: «Але, Джоне, це ж Старий Заповіт. Як можна вимагати відповіді за кров із служителя Нового Заповіту?»
Одного разу, під час проповіді на лідерській конференції, один пастор підійшов до мене і почав сперечатися з цього питання. Він був злий і сказав такі слова: «Як ти смієш покладати на нас кров інших людей? Це тобі не Старий Заповіт».
Я відповів йому: «Відкрий, будь ласка, книгу Дій, 20-й розділ, і прочитай вголос двадцять шостий і двадцять сьомий вірші». Пастор прочитав: «Я чистий від крови всіх, бо я не вхилявсь об’являти вам усю волю Божу!».
Пастор був шокований, він подивився на мене і сказав: «Джоне, я читав ці слова раніше, але ніколи не сприймав їх у такому ракурсі». Наприкінці нашої розмови я сказав: «Мені дуже шкода, що довелося звинуватити тебе в цьому». Я був радий його чесності.
У цьому абзаці я хочу звернутися безпосередньо до лідерів церкви. Ці слова Павло звернув до ефесян, але і ми теж будемо повинні, якщо ми, учителі і проповідники, не проголошуємо усього Слова Божого, сказаного Його народу. Якщо ми несемо тільки «підбадьорюючі» послання, значить, ми втаюємо значну частину Божої волі. Тому наші люди поступово починають схилятися до того, що у світі вважається хорошим. Вони будуть подібні до недисциплінованих примхливих дітей. Висновок: їх кров на наших руках.
Наведу вам один приклад. У мережі Інтернет я дивився богослужіння однієї мегацеркви, де пастор цієї церкви оголосив усім парафіянам, що він гомосексуаліст. Він розповів про те, як втомився ховатися, і сказав, що не хоче, щоб інші люди, що провадять такий же спосіб життя, продовжували страждати від викриття (він назвав його «засудженням»).
Він послідовно перерахував усі вірші Священного Писання, розкриваючи Божий погляд на гомосексуальність, з тим щоб виправдати свою орієнтацію. Потім він сміливо заявив усім людям: «Апостол Павло добре знав, хто ми «в Христі», але він страшенно погано розбирався в людських взаєминах», – так він завуалював те, що Павло повелівав про сексуальність. Потім пастор продовжив говорити, що Павло усе переплутав, коли в першому розділі Послання до Римлян припустив, що якщо ми не поклоняємося Богові, то можемо стати гомосексуалістами (див. Рим. 1:21-27). За словами цього пастора, Павло помилявся, бо (цитую) «половина лідерів поклоніння в Америці – гомосексуали». (Я подумав, звідки така статистика?) Слухаючи промову цієї людини, я помітив, як кілька разів у залі прозвучали бурхливі овації.
Коли я прослухав ці збочення, Бог звернувся до мене і сказав: «Прочитай першій розділ Римлян».
«Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові… Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке» (26,27,32).
Як міг цей служитель спростувати Священне Писання, що називає гомосексуальну поведінку «ганебною»? Не потрібно бути духовною людиною, щоб знати, що гомосексуальна поведінка неприродна. Навіть тваринам вона не властива. Чому ми думаємо, що Бог дивиться на це крізь пальці і тим більше схвалює і заохочує?
Подумайте про людей, які вважають себе християнами, які чують проповідь цього пастора, що не витримав битву з бажанням своєї похоті і готового підкорятися гріху. Їх совість скаже їм: «неправильно, щоб діти Божі так поступали». Але, на жаль, слова цього пастора надалі вплинуть на їх вибір. Він не лише підводить себе до засудження, але також інших підбиває на це.
А як щодо тривалих овацій у церкві? У Розширеному перекладі Біблії говориться, що усі, хто «схвалює і аплодує іншим, хто коїть» такі справи, будуть віддані під суд.
Як ми поступаємо із словами апостола Павла?
«Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1Кор. 6:9,10).
Очевидно, є інші шкідливі гріхи. Але нам не можна ігнорувати сенс цих слів, сказаних про розпусну сексуальну поведінку.
Бажання світу заразливі. Якщо ми з кафедри не станемо проголошувати істину про сексуальну розпусту, люди житимуть, не знаючи, що таке благочестива поведінка, і піддадуться на обман ворога. Вони погодяться зі світським поглядом на добро, думаючи, що навіть Бог схвалює це.
