Наступне за списком – нечистота. Ми повинні триматися чимдалі від усіх форм порнографії, брудних фільмів і хтивих думок. Ісус каже: «А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Мт. 5:28). У Псалмах сказано: «Не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної…» (Пс. 100:3).
Порнографія пропонує коротку стимуляцію і задоволення, бо відповідає на бажання нашого тіла, але вона затьмарить і забруднить нашу близькість з подружжям і Богом. Згодом вона залишить нас у незадоволенні від подружжя і від себе особисто. Це лише здається, що порнографія розпалює іскру, насправді вона підпалює гніт, який врешті-решт призведе до вибуху зніяковіння, провини, сорому і невпевненості.
До недавнього часу порносайти були найпопулярнішими сайтами в мережі Інтернет, тепер їх витіснили соціальні мережі. Більш ніж кожен десятий з усіх існуючих сайтів – порнографічного змісту. Понад сорок мільйонів американців регулярно відвідують ці сайти.
Це стосується не лише чоловіків. Приблизно кожна п’ята жінка дивиться порнографію в режимі онлайн щотижня, і багато людей зізнаються, що вони безпорадні відносно мастурбації. Крім того, і чоловіки і жінки підживлюють свою залежність журналами і еротичними книгами, останні особливо популярні серед жінок.
Що відбувається в церкві? Журнал «Християнство сьогодні» (Christianity Today) провів опитування-дослідження серед пасторів про те, чи дивилися вони порносайти впродовж поточного року. Сорок чотири відсотки відповіли позитивно. Це наші лідери церкви! У іншій статистиці говориться, що 50 відсотків усіх євангельських чоловіків мають залежність від порнографії. За підсумками опитування громадської думки, проведеної каналом СКК, 70 відсотків чоловіків-християн борються з пристрастю до порнографії.
Отже, ми повинні поставити собі питання: чи стають відповіддю на цю епідемію, що досягла сьогодні найвищого рівня, переважно підбадьорюючі послання з кафедри?
Я боровся з пристрастю до порнографії до двадцяти семи років, включаючи перші роки мого служіння. Я був упевнений, що щойно я одружуюся на прекрасній дівчині, гріх зникне сам собою, проте він не лише не зник, але ще і посилився. Він поставив стіну між мною і Лізою. Я звільнився тільки восени 1984 року, коли розповів про свою залежність одному чоловікові Божому, на що він відповів: «Припини це!» Він строго докорив мені. Я не почув від нього підбадьорюючого послання! Я отримав тверду настанову і попередження, яке принесло в моє життя здоровий страх Божий.
Слова цього служителя змусили мене почати шукати Бога, щоб отримати звільнення. Через дев’ять місяців я був абсолютно вільний і до цього дня ходжу в цій свободі. Я виявив, що благодать Божа дуже сильна! Вона може звільнити людину, пов’язану порнографією з одинадцятирічного віку. Це ще одна причина, чому я засмучуюся, що служителі не роздумують про повну користь благодаті Божої. Якби я не відкрив для себе благодать не лише як безкоштовний дар, прощення гріхів і спасіння, але ще і як силу Божу для життя, що перевершує природні здібності людини, я був би зв’язаний і до цього дня.
Не бути жадібним
Жадність означає «наполегливе та егоїстичне бажання чимось володіти, особливо багатством, владою або їжею». Як часто вірні перекручують і перетворюють на жадність обіцянку Бога допомагати нам, благословляти нас, давати нам успіх і процвітання. Вони зосереджені більше на «собі», ніж на готовності служити і давати іншим. Жадність – це пожадливість, це ідолослуження (див. Кол. 3:5). Від жадності ми ставимо свої бажання, пристрасті, апетити, славу, статус, популярність і фінансове багатство вище Бога і людей.
Існує багато історій про жадність, що проникла в життя вірного. Валаам втратив через це свої стосунки з Богом, як і Каїн, Корей і багато інших, що колись перебували в Божій присутності. Багато хто став пожадливим, бо їх ніхто не попередив. Попередити у вченні і проповіді – означає припинити проповідувати тільки позитивні і надихаючі послання. Але для того, щоб допомогти чоловікам і жінкам стати зрілими в Христі, ми повинні не лише учити, але і попереджати їх (див. Кол. 1:28).
У дитинстві мені подобалося те, чому мене учили батьки, але не дуже турбували їх попередження. Проте пізніше я дізнався, що саме попередження врятували мені життя. Якби мій батько не попередив мене про те, які будуть наслідку, якщо я візьму в руки викрутку і запхну її в розетку, я, напевно, з цікавості спробував би і зазнав би електрошок.
Павло сказав одній зі своїх улюблених церков: «Тому то пильнуйте, пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки» (Дії. 20:31). Щодня і щоночі упродовж трьох років! Із сльозами! Чи попереджаємо ми людей? Чи кожен день? Чи ми тільки проповідуємо і учимо, сподіваючись, що наші підбадьорюючі послання збережуть слухачів від пожадливості? Чи піклуємося ми про них? Я за усі роки не чув жодної проповіді про те, що треба остерігатися жадності!
Павло проповідував про благодать, проте саме він пристрасно волає до ефеської церкви і до нас: «Остерігайтеся жадності».
Прочитайте також слова апостола Якова: «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:1-4).
Годі тобі, Якове, навіщо такий негатив! Чи говорив так апостол, тому що був жадібним, різким і грубим? Чи він все-таки любив людей, яким писав це послання? Чи не тому він сказав гірку правду, замість чогось популярного і підбадьорюючого? Чи можливо, тому Бог дозволив йому стати одним з авторів Нового Заповіту, а не вибрав більш мотиваційного спікера того часу?
Не казати непристойності
Наступне за списком: не вести безглузді розмови, не розповідати грубі і непристойні жарти та анекдоти. Сюди ж відноситься перегляд відеороликів і прослуховування музики та інших аудіофайлів такого ж змісту.
Мене попросили допомогти молодим людям у команді служителів, яких бентежило, що їх керівники вживають непристойні слова, розповідають вульгарні анекдоти і у своїй промові нічим не відрізняються від грішників цього світу. Чому лідери так чинять? Можливо, причина в тому, що ми не кажемо Божим лідерам і людям: «Така поведінка не личить громадянинові Царства?»
Павло пише до колосян: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве». (4:6). Наша мова має бути повна благодаті.
