«Скільки людей – стільки і поглядів», – напевно, багатьом доводилося чути цей розхожий вираз. У певній мірі його можна застосувати до людських поглядів стосовно щастя: у кожного думка стосовно того, що має являти собою щастя, може набувати найрізноманітніших відтінків. Проте, попри різноманітність цих поглядів, у переважної більшості з них є спільна риса – вони обмежені в часі. Тобто з часом те, що приносить щастя, не те, що зникає (хоча і таке може бути), а якось тьмяніє, і не приносить колишнього задоволення. Або ж людина переконується в тому, що те, що вона вважала щастям, насправді таким не є. Отже, замість щастя, людина часто знаходить сум. Погодьтеся, це зовсім не те, що шукають люди. Може, шукають там, де не треба? А що з приводу щастя каже Біблія?
Насправді, у Біблії слово «щастя» зустрічається вкрай рідко, і швидше в негативному ключі, маючи на увазі швидкоплинність земного щастя, як наприклад: «Щастя моє зникло, як хмара» (Іов 30:15). Або ще жахливіше: «Проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло» (Іов 21:13). Так що і в Біблії ми не знайдемо готового рецепта земного щастя. Біблія – чесна книга, і тому вона марно не обнадіює нас, швидше, тримає «в тонусі»: «Дні віку нашого – сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят літ, і найкраща пора їх – труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо» (Пс. 89:10).
Проте в ній ми можемо знайти дещо інше – рецепт істинного щастя, яке буде з нами у вічності. Щастя, більш відомого під ім’ям «блаженство». При чому Бог попіклувався про те, щоб ми не гаяли часу в пошуках цього «рецепту» на численних сторінках Біблії, а виклав їх в одному конкретному місці: у Нагорній проповіді (Мф. 5-7), на самому її початку, у Заповідях блаженствах.
Але людині, яка вперше читає ці заповіді, важко повірити в те, що той, хто відповідає цим заповідям, може почувати себе справді щасливою людиною. Щасливою в земному сенсі, може і ні, а от блаженною почуватися цілком може. Загалом, «блаженною» у світі часто називають людину трохи «не в собі», не від «світу цього». Але для неї це буде швидше комплімент, адже сам Спаситель колись проголосив, що «Царство Моє не від світу цього» (Ін. 18:36).
Так у чому ж полягає блаженство? У відповідності певним ознакам, завдяки яким людина ще за земного життя стає причетною до Царства Небесного, Життя вічного. Які ж ці ознаки? Загалом, вони багатьом добре відомі, проте зайвий раз не зашкодить їх перечитати. Отже: «Блаженні убогі духом… Блаженні ті, що плачуть… Блаженні лагідні… Блаженні голодні і спраглі правди… Блаженні милостиві… Блаженні чисті серцем… Блаженні миротворці… Блаженні гнані за правду… Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради» (Мф. 5:3-11). При чому людина в тій чи іншій мірі повинна відповідати кожній ознаці, інакше даремними будуть її намагання стати блаженною.
На першій погляд такі вимоги можуть здатися нереальними… І ви будете абсолютно правими, адже це Божі вимоги, які просто не під силу людині, проте якщо «людям це неможливо, Богові ж усе можливо» (Мф. 19:26). Тому в намаганнях набути справжнього щастя, стати блаженним, треба повністю покладатися на Бога, і тоді з часом ви «раптом» відкриєте для себе, що починаєте відповідати ознакам Заповідей блаженства.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Рецепт блаженства
Ваш коментар:
