Суть і значення Заповідей Блаженства полягає в тому, що вони розкривають людині призначення щастя і вказують у житті шлях, яким має йти людина, щоб досягти щастя. Тому ці заповіді і називаються заповідями Блаженства, тобто щастя, радості. Про те, що називається і є щастям, існують численні пояснення і детальні теорії в усіх філософських системах світу і в усіх релігійних віровченнях. У панорамі філософської думки світу зустрічаються і взаємовиключні поняття про щастя. Але в переважній більшості випадків люди світу під щастям розуміють «почуття і стан вищого задоволення»
У більшості філософсько-релігійних систем, щастя – це стан найвищої радості, блаженства. У дев’яти заповідях Блаженства розкривається християнський погляд на те, що таке щастя. У цих заповідях говориться про те, як розуміє щастя Ісус Христос. Якщо ґрунтуватися на принципі, що щастя є задоволення найвищої потреби, тобто заповітної мети в житті людини, то оскільки цілі в різних людей різні, то і форма задоволення, тобто предмети досягнення мети будуть різні. Наприклад, одна людина під щастям розуміє одруження на знаменитій красуні, другий бачить щастя у багатстві, третій у надбанні влади чи слави. Але в будь-якому випадку щастя як філософсько-психологічна формула є задоволенням найвищої потреби досягнення заповітної мети, що приносить людині найвищу радість, задоволення, тобто добре виражену позитивну емоцію.
Але досягнення щастя у вигляді надбання багатства, влади, слави, здоров’я є короткочасними явищами, що швидко минають. Таке щастя і примарне і не міцне, оскільки багата людина може збанкрутіти, здоровий, незважаючи на дотримання усіх систем і тренувань, що дають здоров’я, може несподівано захворіти, володар може втратити владу і славу і т. ін.. Христос як би говорить про те, що такі явища, (до яких прагнуть люди і бачать у них щастя) як гроші, влада, краса, тимчасові і мають швидкоплинний характер. Таке щастя, досягши якого людина переживає радість, є не справжніми, оскільки дає короткочасне задоволення.
Істинне ж щастя має бути вічним, нескороминущим. За вченням Ісуса Христа таким щастям є Царство Боже. Тільки тоді людина буде дійсно щаслива, коли житиме в мирі з Богом, коли стане членом Царства Божого. Тоді Господь піклуватиметься про таку людину і задовольнятиме усі її потреби та бажання. І така людина ні в чому не знатиме потреби і буде захищеною рукою Господньою від бід і страждань. «Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло» (2Кор. 9:8). Шлях у Царство Боже починається вже тут, у земному житті людини, а триває і остаточно завершується на небі у вічності. Щастя в Царстві Божому не має кінця, воно не тимчасове, як людські короткочасні радощі, а вічне та абсолютне. Його ніхто не може відняти або вкрасти в людини, воно не залежить від випадковостей. Таке щастя, за вченням Ісуса Христа, є Вічне Блаженство, Досконале Благо, втілення Добра, Краси і Вічної Любові.
Отже, істинне щастя це з’єднання людини з Богом, коли в душі людини живе Господь. А досягнення такого щастя – це виконання Законів Божих, що виражаються в здійсненні добрих справ, тобто життя людини в помислах і вчинках, відповідних вченню Ісуса Христа. Бо «хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла» (Еккл. 8:5). Згідно з християнськими уявленнями, основи духовного життя людини ясно і коротко викладені в дев’яти Заповідях Блаженства. Ці заповіді є чітким керівництвом для людини, яка йде шляхом спасіння.
Автор: О. Г. Долженко
