Благодать, її значення

Слово «благодать» вживається у Священному Писанні в різних значеннях. Іноді воно означає взагалі милість Божу: Бог є «Бог же всякої благодаті» (1Пет. 5:10). У цьому найширшому сенсі благодать є благовоління до людей гідного життя у всі часи людства, зокрема – до праведників Старого Завіту, таких як Авель, Енох, Ной, Авраам, пророк Мойсей і пізніші пророки.

У точнішому сенсі поняття благодаті відноситься до Нового Завіту. Тут, у Новому Завіті, розрізняємо два основні сенси цього поняття. По-перше, під благодаттю Божою, благодаттю Христовою розуміється усе влаштування нашого спасіння, здійснене пришестям Сина Божого на землю, Його земним життям, хресною смертю, воскресінням і вознесінням на небо: «Благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9). По-друге, благодаттю називаються дари Духа Святого, що посилаються Церкві Христовій для освячення її членів, для їх духовного зростання і для досягнення ними Царства Небесного.

У цьому новозавітному другому значенні слова, благодать є сила, що посилається згори, сила Божа, що перебуває в Церкві Христовій, що відроджує, живить, удосконалює і приводить віруючого і доброчесного християнина до отримання спасіння, принесеного Господом Ісусом Христом.

Тому апостоли у своїх писаннях вживають часто грецьке слово kharіs (благодать) однозначно із словом dynamіs (сила). Термін благодать у сенсі сили, що дарована згори для святого життя, зустрічаємо в багатьох місцях апостольських послань (2Пет. 1:3; 3:18; Рим. 5:2; 16:20; 1Пет. 5:12; 2Тим. 2:1; 1Кор. 16:23; 2Кор. 13:13; Гал. 6:18; Еф. 6 та ін.). Ап. Павло пише: «Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”» (2Кор. 12:9).

Відмінність вказаних значень слова «благодать» і переважаюче розуміння його у Священному Писанні Нового Завіту, як сили божественної, важливо мати на увазі, бо в деяких колах затвердилося вчення про благодать тільки в значенні великої справи нашого спокутування від гріха через хресний подвиг Спасителя, після чого (на їх думку) людина, що повірила і отримала відпущення гріхів, знаходиться вже в числі врятованих. Між тим Апостоли учать нас, що християнин, отримуючи виправдання даром завдяки загальній благодаті спокутування, у цьому житті індивідуально «спасається» (див. 1Кор. 1:18) і потребує підтримки благодатних сил. Ми «вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо» (Рим. 5:2); «ми спаслися в надії» (Рим. 8:24).

Як же діє рятівна благодать Божа?

Як духовне народження, так і подальше духовне зростання людини відбувається через взаємне сприяння двох початків: один з них – благодать Духа Святого; другий – відкриття людиною свого серця для прийняття її, жадання її, бажання сприйняти її, як приймає вологий дощ спрагла суха земля: іншими словами – особисте зусилля для отримання, зберігання, дії в душі Божественних дарів.

Про це сприяння двох початків каже ап. Петро: «Тому що від Божественної сили Його даровано нам усе потрібне для життя і благочестя… ви ж, докладаючи до цього всю старанність…» (2Пет. 1:3,5). Про те ж читаємо і в ап. Павла (Флп. 2:12-13), тобто самі сприяйте, але пам’ятайте, що дає вам благодать Божа.

Промисел Божий і благодать

З викладеного виходить відмінність між поняттями промислу Божого і благодать. Промислом називаємо Божу силу у світі, що підтримує буття світу, його життя, у тому числі буття і життя людства і кожної людини; а благодаттю – силу Духа Святого, що проникає у внутрішню істоту людську, веде до її духовного вдосконалення і спасіння.

Автор: протопресвітер Михайло Помазанський

Попередній запис

Благодать

Божественна дія взагалі; Божественна дія, спрямована на збереження і розвиток світу; Божественна дія, спрямована на спасіння людини. Саме слово «благодать» ... Читати далі

Наступний запис

Чому ми говоримо про благодать

Хіба не знаємо ми, що мета нашого життя – єднання з Богом? Чи не каже нам Священне Писання про те, ... Читати далі