Благодать

  1. Божественна дія взагалі;
  2. Божественна дія, спрямована на збереження і розвиток світу;
  3. Божественна дія, спрямована на спасіння людини.

Саме слово «благодать» означає благий, добрий дар, бо тільки Бог є джерелом вищого блага.

Чи можна іменувати благодать Богом, Божественністю?

Окрім того, що Церква розрізняє в Богові суть і Осіб, вона визнає і дійсність прояву Божої суті. У принципі, будь-яка суть проявляє себе в тій або іншій формі: суті, що не проявляється, не буває за визначенням, адже саме існування суті – це вже її прояв. І звичайно ж, невпинно проявляється і суть Того, Хто є Сущим (див. Вих. 3:14) у найточнішому і найвинятковішому значенні цього слова.

Прояв суті Отця і Сина і Святого Духа іменується Божественною енергією або Божественною дією. З огляду на те, що Божественна енергія невід’ємна від суті, а суть невід’ємна від свого прояву або енергії, її іменують Богом.

Так само прояв або дія природи вогню – розжарений, сяючий рух газів, видимий у формі язиків, – ми називаємо не лише горінням, але і вогнем. Як торкаючись до вогню, ми залучаємося не до його суті, а до його дії (адже обпалює саме дія), так і причетність Божественному прояву або енергії, причетність благодаті, є причетність Самому Богові.

У цьому плані благодать Божа нерідко іменується так само, як і третя Особа Пресвятої Трійці – Святим Духом, хоча її можна позначити і більш розгорнутим виразом: благодаттю Святого Духа або благодаттю Отця і Сина і Святого Духа. Святим Духом вона називається тому, що Божественна дія завжди виникає від Отця через Сина і проявляється в Дусі Святому.

Що означає надбати Святого Духа?

Надбання Святого Духа є надбання Божої благодаті. Під надбанням не можна мати на увазі накопичення за подобою того, як накопичуються матеріальні чи навіть нематеріальні цінності, такі як трудові навички чи знання.

Надбання благодаті означає щось інше. У міру духовно-морального преображення людини, яке здійснюється не інакше як за сприянням Божим, людина не просто стає кращою і досконалішою; вона уподібнюється Богові і духовно зближується з Ним. Чим вище міра уподібнення і єднання людини і Бога, тим яскравіше проявляється і ясніше сяє в ній Божа благодать. Власне, увесь цей благодатний рятівний процес і називається надбанням благодаті або освяченням, обоженням.

На відміну від магічних засобів, де акцент ставиться на ритуали і заклинання, благодать Божа діє не механічно, а сходить на людину за її вірою. Здатність же сприймати благодать залежить від внутрішнього стану людини, від її сердечного налаштування. У цьому плані молитва розуміється Церквою не так, ніби молячись, людина схиляє до себе Бога, а так, що молячись, вона сама підноситься і розкривається для взаємодії з Ним.

Благодать Божа є не що інше як Божественна дія, спрямована у світ; у вужчому значенні – Божественна дія, спрямована на спасіння людини.

У звичайних для грішної людини умовах благодать, як правило, буває невидимою. У свою чергу дійсно віруюча людина здатна, при сприянні Божому, споглядати її духовними очима віри.

Між тим, на особливий розсуд Вседержителя сяйво благодаті може бути явлене навіть і грішній людині, причому навіть чуттєвим чином. Для чого? – У кожному конкретному випадку буває особлива Пророзумова мета. З допуску Божого сяйво благодаті буває видимим і тоді, коли вона (благодать) перебуває на Божих святих.

Так, світло, що виходило від Мойсея (Вих. 34:29), служило свідоцтвом для синів Ізраїльських про його близькість до Бога, про те, що Господь благоволить до їх вождя. Це свідоцтво зміцнювало Мойсеїв авторитет, утримувало його одноплемінників від надмірного нарікання і, ймовірно, від потенційно можливого бунту.

Чи можливе причастя благодаті для нехристиян?

Надбання благодаті спасіння є однією з найважливіших цілей християнського життя. У той же час, благодать сприяє духовному преображенню, обоженню людини, внаслідок чого зростає її здатність до подальшого надбання благодаті.

* * *

За вченням Церкви, благодать є надприродний дар Божий людині. Божественна благодать є нествореною, ненародженою і особистісною (іпостасною). У Священному Писанні вона часто називається силою («приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий» (Діян. 1:8), «Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”» (2Кор. 12:9)).

Дію Божественної благодаті мають усі три Особи Святої Трійці. Св. Іриній Ліонський, роздумуючи про прояв Святої Трійці, відмічає, що благодать виходить від Отця і повідомляється через Сина у Святому Дусі. За словом св. Григорія Палами, благодать є «енергія загальна і Божественна сила і дія Триіпостасного Бога».

Дією Божественної благодаті відкривається можливість пізнання Бога. «Без благодаті розум наш не може пізнавати Бога, – учить св. Силуан Афонський, – кожен з нас може міркувати про Бога настільки, наскільки пізнав благодать Святого Духа». Дія Божественної благодаті дає людині можливість виконання заповідей, спасіння і духовного преображення. «Діючи в собі і навколо себе, християнин вносить у труди всю свою особу, але робить це, і може успішно робити, тільки при безперервному сприянні Божественної сили – благодаті», – учить св. Юстин Попович. Дія Божественної благодаті повідомляє людині неоцінимий дар з’єднання з Богом – обоження. У цьому благодатному стані людина, за словом св. Макарія Великого, уподібнюється Христу і стає вище за першого Адама.

Дія Божественної благодаті здійснюється в співпраці з вільною волею людини. Так роз’яснює св. Юстин Попович: «Людина зі свого боку виявляє волю, а Бог – благодать; із спільної їх дії створюється християнська особа». За вченням св. Макарія Великого, творячи нову людину, благодать діє таємничо і поступово. Благодать випробовує людський намір, чи зберігає вона любов до Бога, помічаючи в ній згоду зі своїми діями. Якщо в духовному подвигу душа виявляється вправною, нічим не засмучуючи і не ображаючи благодать, то вона проникає «до якнайглибших її складів і помислів», поки уся душа не буде обійнята благодаттю.

Поняття «Благодать Божа» у Священному Писанні

Слово «благодать» дуже часто зустрічається у Священному Писанні, як Старого, так і Нового Завіту, і вживається в різних сенсах:

а) іноді означає благовоління, прихильність, милість (Бут. 6:8; Еккл. 9:11; Есф. 2:15, 8:5);

б) іноді дар, благо, всяке благо, всякий дар, які Бог дарував творінню Своєму, без всякої на то заслуги (1Пет. 5:10; Рим. 11:6; Зах. 12:10), і природні дари, якими сповнена вся земля (Пс. 83:12, 146:8-9; Діян. 14:15-17, 17:25; Як. 1:17) і надприродні, надзвичайні дарування Божі, які даються Богом різним членам церкви (1Кор. 12:4-11; Рим. 12:6; Еф. 4:7-8);

в) іноді означає усю велику справу нашого спокутування і спасіння, здійснену благодаттю Господа нашого Ісуса Христа (Тит. 2:11, Тит. 3:4-5);

г) але власне благодаттю називається рятівна сила Божа, яка, дається нам за заслугами Ісуса Христа для нашого освячення і спасіння, відроджує нас у житті духовному і, стверджуючи, і удосконалюючи, здійснює наше освячення і спасіння. «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же. Ученнями різними й чужими не захоплюйтесь; бо добре благодаттю зміцнювати серця, а не їжею, від якої не одержали користи ті, що займалися нею» (Євр. 13:8-9).

За матеріалами сайту https://azbyka.ru

Попередній запис

Чи любимо?

Жадібність і щедрість – дві протилежні риси людської вдачі, які часто підмінюють такими поняттями як бережливість і марнотратство, звісно, з ... Читати далі

Наступний запис

Благодать, її значення

Слово «благодать» вживається у Священному Писанні в різних значеннях. Іноді воно означає взагалі милість Божу: Бог є «Бог же всякої ... Читати далі