«Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12).
Сім сплетінь Самсона
Людині для того, щоб вона зростала як особистість, потрібні стосунки з іншими, насамперед у сім’ї. Нині сім’я переживає глибоку кризу. Та й загалом спілкування між людьми стає складним і болісним. Родина – це важлива складова Церкви. Її навіть називають домашньою Церквою. Хоча переважно вона схожа на храм, на який напали варвари. Є чимало причин занепаду сучасної сім’ї. Насамперед це криза батька, до якої призвело те, що глава родини змушений увесь день працювати. Батько, який об’єднував родину, плекав її цінності, передавав дітям віру, був авторитетом, поволі стає особою, основне завдання якої – заробляти гроші. Тому він постійно відсутній. Криза батька спричинила кризу авторитету взагалі, кризу відмінности між добром і злом, кризу Бога. «Бога немає, душа – це клітина, а батькові треба дати по морді», – полюбляли говорити російські революціонери 1905 року.
Криза батька поєднується з кризою жінки та фемінізмом. Жінки, які опинилися на узбіччі суспільства, починають боротьбу за громадянські права, проти економічних утисків, обкрадання і врешті – проти експлуатації. Вони не хочуть бути лише об’єктом задоволення для чоловіків, також відмовляються – і цілком слушно – бути роздягненим додатком до реклами автомобілів чи ксероксів. Однак боротьба за гідність перероджується в боротьбу класів. Жінка хоче бути подібною на чоловіка, замінити його, обходитися без нього. Вона відмовляється від своєї оригінальности. А це спричиняє кризу статей. Йдеться не про біологічну стать, а про рід (гендер). Стать людини вже залежить не від того, якою вона народилася, якою її створив Бог, а від того, як вона себе визначає і сприймає. Замість статі сьогодні частіше вживають визначення «стиль життя» або «сексуальна орієнтація». Внаслідок цього в дев’яностих роках на форумі ООН запропонували прийняти п’ять родів: чоловічий, жіночий, гомосексуальний, лесбійський та транссексуальний. Як-то кажуть, до вибору, до кольору. Щобільше, поширюється філософія гермафродитизму, суть якої в утвердженні ідеалу самодостатньої особи, яка може сама собі дарувати спасення. Крім того, виникає спокуса маніпулювати людським генетичним матеріялом у деяких наукових лабораторіях, що загрожує невідворотними та непередбачуваними змінами в самій природі людини.
Але повернімося до головного. Папа Іван Павло II говорив про те, що людині треба повернути правду про неї. Рятуючи особу, ми рятуємо сім’ю. А через сім’ю можна відновити Церкву та світ. Адже навіть Месія прийшов на цей світ і об’явився завдяки святій Родині з Назарету.
Говорячи про це, я усвідомлюю, що йдеться про складні, а часом болючі стосунки з близькими. Парадоксально, та найчастіше ми завдаємо болю і прикрощів найдорожчим людям. Часто найскладніше знайти порозуміння з коханими. А втекти немає куди, бо тоді ми втечемо від того, що для більшости з нас є покликанням. На жаль, наші взаємини з іншими здебільшого можна проілюструвати висловом Ф. Достоєвського: «Вони так люблять один одного, ніби ненавидять». Тому тут, як ніде і ніколи, треба піти слідами Христа, Який глибоко пізнав людську сім’ю і не відмежовувався від стосунків з іншими. Однак уникнув у цих стосунках гіркоти гріха і тепер Він, Воскреслий, готовий їх оздоровити. Нам потрібне слово Бога, щоб отримати світло.
Згадаймо історію про Самсона. Перед його зачаттям Божий ангел зобов’язав батьків турбуватися про те, щоб мати не споживала нічого, що походить з винограду, а самого хлопчика не можна було стригти: «І бритва не торкнеться його голови, бо дитя те буде Божим назореєм від утроби» (Суд. 13:5). Волосся Самсона має вільно рости, бо на своїй голові він носить знак посвяти для Господа (пор. Чис. 6:5). Цей знак особливої єдности з Богом Біблія називає назорейством. Такий зв’язок із Богом мали Самуїл та Іван Хреститель, особи, що посідали особливе місце в історії спасення. Самуїл завдяки надзвичайно тісному спілкуванню з Ягве був утіленням Святого Духа. Він також славився великою силою та мужнім серцем. Умів боротися, наприклад, голіруч розривав лева. А ще він легко здобував перемогу над ворогами, які загрожували Ізраїлеві, тобто филистимлянами. На голові Самсона було сім сплетінь волосся, сім дредів воїна.
Єдине, перед чим не міг устояти Самсон, це – жіноча краса. Він обирав жінок, зважаючи більше на їхню вроду, ніж на моральні чесноти. За дружину взяв филистимлянку, а згодом захопився іншою жінкою на ім’я Деліла. Якщо в практичних справах Самсон рішучий і неподатливий, то в любовних стосунках – лабільний і слабкий. Деліла шукала способу, щоб відгадати секрет надзвичайної сили Самсона. А він, жартуючи та дражнячись, врешті піддався спокусі жінки і відкрив перед нею серце. Деліла довідалася, що таємниця сили Самсона в непідстриженому волоссі, у семи сплетіннях на його голові. Филистимляни, яких вона нишком покликала, обстригли волосся Самсона, і він втратив силу, бо Ягве відвернувся від нього. Вороги зв’язали і осліпили Самсона. Принижений і безсилий, він став іграшкою в їхніх руках.
Секрет Самсона в його особистому зв’язку з Богом, Який вселяв у нього Свого Духа, завдяки чому в серці Самсона панували відвага та сила, щоби боротися з неприятелями. Довге волосся на голові Самсона було знаком єднання з Ягве, прийнятої та визнаної залежности від Господа. Сім сплетінь волосся на голові Самсона означають сім таїнств Церкви, за допомогою яких християнин пізнає Бога через глибоку єдність зі смертю та воскресенням Христа. Першопочатком людини є Божа любов. Адам та Єва відчували любов Бога в раю. Кожною подією і своїми стосунками вони завдячували Богу. Це давало їм силу й енергію. Але в їхнє життя втрутився змій, який втягнув Єву в діялог, а потім поволі переконав її висловити непослух Богові й виголосити своє бажання бути незалежною від Творця. У момент, коли дияволові вдалося отруїти Єву, а потім і її чоловіка підозрілою інсинуацією, що Бог їх не любить, обдурює і сприймає лише як невільників, вони скоїли гріх і відтяли собі життєдайний канал Божої любови. Адам та Єва відчули внутрішню порожнечу, смерть свого «я», позбавленого любови. Відтоді вони мають потребу всюди шукати життя, хочуть самореалізуватися. Ніби голодні п’явки, присмоктуються одні до одних, до дітей, до роботи, кар’єри, матеріяльних благ, до будь-чого, бо людина – це не самодостатній гомеостат. Самсон обезсилів, осліп, ставши залежним від хлопця, який ним опікувався. Це трапилося тоді, коли він дозволив, щоб його позбавили життєдайної єдності з Богом.
По суті, проблема в тому, що ми втратили доступ до життєдайної сили Бога, шукаємо самих себе в стосунках з іншими. Чоловік має любити мене так, як я хочу. Дружина має розуміти мене і негайно задовольняти усі мої потреби. Діти повинні розвиватися згідно з моїми очікуваннями, а також реалізувати усі мої задуми, щоб задовольнити мої амбіції та потребу у вдячності. І тому людина шукає іншу людину, ніби шматка меду, щоб висмоктати з неї все, що вдасться, і стверджувати, що це любов. Але всі ми маємо точнісінько таку потребу. Це і призводить до невдоволення та розчарування. Іван Павло II в університеті Тор Верґата з нагоди ювілею звертався до молодих подружніх пар: «Вважайте, бо навіть у родинах, де панує злагода і взаєморозуміння, настає час розчарувань. Бо людина неспроможна повністю задовольнити собою іншу людину. Один не може дарувати іншому спасення. Двоє егоїстів, навіть маючи найліпші наміри, не створять собі раю, тому потрібен Христос та Його перемога над гріхом. Бо гріх, який вдалося перемогти – це кровоточива рана, яку загоїли, відновлений зв’язок із Богом, Який не припиняє нас любити, дає нам Свого Духа і відчуття опори, щоб справді почати любити іншу людину, навіть віддати за неї життя, бо любити може лише той, кого люблять. Підтримати іншу особу може лише той, хто сам має опору. Необхідно, щоб Христос заново увійшов у наші подружні, батьківські, синівські та всілякі інші стосунки, щоб оздоровив і зміцнив їх. Треба, щоб Він поєднав голови безсилих, сліпих Самсонів зі собою, нашою правдивою Головою. І повернув нас до вічного життя, яке пливе сімома каналами Церкви, тобто таїнствами. Як сім сплетінь Самсона, які мусять відрости.
Що буде, якщо налагоджувати почуттєвий зв’язок лише власними силами, без участи Бога? Чимало закоханих розпочинають стосунки зі споживання десерту, тобто зі сексу. Вони думають, усе, що зумовлює відчуття закоханости, добре. Статеві стосунки без любови – це, звісно ж, перверсія. Але якщо ми любимо одне одного?..
Утім задум Бога такий: створивши чоловіка і жінку за Своїм образом і подобою, Господь наділив їх здатністю до стосунків з іншими. Здатність до стосунків за образом Бога означає стать, сексуальність. Отже, чоловічність призначена для жіночности, а жіночність – для чоловічности. Реалізація задля себе самого закінчується пеклом, тобто самотністю. Кажуть, що в пеклі кожен займається лише собою. В такому значенні гріх затьмарює в нас Божий образ, закриває його густою, смердючою пеленою егоїзму та підступности. Христос приносить спасення і остаточно дає можливість здійснитися всім людським любовним стосункам у ранах таїнства, яке називається подружжям. Кожне таїнство містить якийсь матеріяльний елемент, наприклад, воду в хрещенні, хліб і вино в Євхаристії, єлей в єлеопомазанні чи миропомазанні. Цей матеріяльний елемент означає і виражає те, що відбувається всередині таїнства невидимо для очей. У подружжі роль матеріяльного елементу відіграють тіла чоловіка та жінки. В момент сексуального акту в подружжі вони не лише відкриваються на плідність, не лише доводять одне одному свою любов, а й переживають приємність спільного перебування.
Що означає доподружній секс? Він залишається лише матеріяльною складовою, ніби лише тіла і почуття необхідні для стосунків. А це неправда. Особа повністю причетна до чогось, що виявляється брехнею. Бо там немає цілковитої відданости, цілковитої відповідальности. Ми перетворюємо дар на отримування. А канал для передачі Божого життя, яким сам Бог спілкується з чоловіком та жінкою, втрачаємо. Гріх спадає на людей, ніби ножиці Деліли.
Інша проблема – це спільне проживання до шлюбу, дуже популярне серед молодих пар. Найчастіше його пояснюють економічними мотивами (гріх зазвичай дешевший і доступніший) або ж, на перший погляд, шляхетними намірами: ми повинні перевірити почуття, зміцнити вірність, все одно незабаром одружимося… Хоча цей етап часто є прелюдією до подружжя, та справжнє його ім’я – конкубінат. Адже злодія не виправдовує те, що через кілька місяців він буде чесно заробляти гроші, а алкоголіка – те, що через якийсь час він лікуватиметься від згубної залежности. Майбутнє подружжя потребує чистоти, тобто зберігання належної відстані між нареченими.
Чистота і перемога над пристрастю допомагають налагодити духовний зв’язок, тобто взаємну довіру. Любов, незалежна від еротики, дає можливість відчути, що ти любиш навіть тоді, коли не можеш доторкнутися своєї дівчини. В іншому разі пара, яка не відчула доподружньої чистоти, проходить неймовірні іспити вірности. Висилаєш дружину з дітьми в село, або ж якась хвороба чи подружня криза не дає вам можливості зайнятися сексом – і відразу займаєшся мастурбацією, годинами сидиш в інтернеті, шукаючи якусь Лоліту, або ж відвідуєш агенції, які надають сексуальні послуги. А потім соромно про це зізнатися навіть собі.
Співжиття до шлюбу – це не лише секс, а й доступ до чиєїсь сфери інтимности. Тут лежать її прокладки, там висять твої сімейні труси. Вода вже мутна. Насправді ви вже в подружжі. А воно, як покликання від Бога, вимагає тверезої оцінки намірів і переконання, що це – справді Божа воля. В цій ситуації близькість та пристрасть затьмарюють самосвідомість. У подружжя треба увійти з повною свободою і впевненістю, що хочеш кохати до кінця і безкорисливо. Потрібно самому мати свободу, щоб дати її комусь. У вашому спільному помешканні ти вже не повністю вільний, невільною почувається й інша особа. Врешті-решт, подумайте про силу негативного впливу на тих, хто вас оточує. Навіть якщо священик повірить, що до шлюбу ви збережете чистоту, як у це може повірити сусідка? А знайомі, побачивши ваше життя, зроблять те саме, от тільки, цілком можливо, з гіршими наслідками. Хто буде в цьому винен? Згрішити – це не лише обурити, а й стати причиною того, що хтось стане гіршим. Самсони і Самсонки, будьте пильними з вашими Делілами!»
