Божі діти… чи ні?

Лепта вдови, Жуан да Кошта

«Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Мф. 28:19,20), – ці Христові слова, якими фактично закінчується Євангеліє від Матфея, можна з повною впевненістю назвати основним завданням Церкви. Точніше, двома завданнями, а саме: навчати людей Христової науки та хрестити їх, тобто прилучати до Церкви Христової. Усе решта, з чим пов’язують Церкву Христову, в ідеалі має служити для здійснення саме цих двох основних завдань. Навіть та сама благочинність є насправді результатом проповіді Благої звістки, буквальним виконанням Божої заповіді: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22:39).

Втім, про це люди часто забувають: як про заповідь, так і про благочинність, а про основне завдання Церкви вони часто-густо навіть гадки не мають… Як і про те, що насправді є Церква. Загалом, якщо кому цікаве, то Церква – це спільнота людей, яких об’єднує віра в Божественність (Богосинівство) Ісуса Христа. Проте це мало кого цікавить… як мало цікавило і раніше. І не треба тішити себе ілюзією, що раніше люди були якось або чимось кращими. Якщо б це було дійсно так, то в Біблії, фактично на самому її початку, ще в книзі Буття, не було б таких слів: «Помисли серця людського – зло від юности його» (Бут. 8:21).

Так що не треба марно тішити себе тим, що колись була «золота ера» людства, а тепер настав його захід. «Захід» людства стався одночасно з гріхопадінням, якщо точніше, то зі словами Божими: «Проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся» (Бут. 3:17-19). Це вирок не тільки Адаму з Євою, це вирок кожному з нас, «тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). Втім, і закид про «захід» людства можна вважати поетичним перебільшенням, тут швидше треба вести мову про агонію людства, яка вже триває надцять тисяч років, і яка б неминуче досягла свого логічного кінця, якби…

Якби не милість, благодать Божа: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився. Бо ми – Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували» (Еф. 2:8-10). Проте, стривайте, яка благодать? яке спасіння? яка віра? які добрі діла? Нащо все це світу? Світу, який, як відомо, цікавиться виключно самим собою, ну, хіба що сусідськими справами, якщо вони виглядають куди кращими за власні… Поглянеш на все це і по-новому відкриваєш для себе біблійні слова: «До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:11,12). А також ці: «Бачите, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його» (1Ін. 3:1).

Бути дитиною Божою… Як це прекрасно відчувати, що ти можеш звертатися до Творця всесвіту ніжно-ласкаво: «Авва, Отче!» (Рим. 8:15). Якщо ти дійсно дитятко Боже, навіть якщо не до кінця це усвідомлюєш (хоча кому таке під силу!), тоді тебе цікавитимуть «Таткові» справи: і місія Церкви у світі, і заповідь любові до ближнього, тобі буде цікаво проводити спільний час з іншими Божими дітьми… і ти не будеш обурюватися, коли на втілення «Таткових» справ буде потрібна твоя допомога, твої сили, час і гроші. Саме вони, гроші.

Так вже повелося, що зазвичай в останню чергу люди віддають Богові власні гроші. І коли певна людина дійсно за апостольським словом віддає на Божу справу «не з гіркотою і не з примусом», бо вона добре засвоїла, що «хто дає доброзичливо, того любить Бог» (2Кор. 9:7), її можна вважати справжньою Божою дитиною, яка дійсно довіряє Богові і Він не байдужий їй. Якщо подібне за людиною не спостерігається, то стверджувати, що вона «Божа дитина», буде явно передчасно.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Щедрість дару

Збираючись піти в церкву, на що ви чекаєте найбільше? Для цієї конкретної дискусії давайте припустимо, що ваша відповідь досить духовна. ... Читати далі

Наступний запис

Чужі гроші

Нещодавно приїжджав мій друг зі Сполучних Штатів. Він там давно і щасливий. Перебрався із сім'єю на зорі перебудови і там ... Читати далі