Нелюбима книга

Якщо для одних людей псалми стали джерелом духовної настанови і розради, то інших вони вражали і спантеличували. Ці древні молитви сповнені люті, пристрасті і таємниці. Джон Могабгаб

Я маю дещо в чомусь зізнатися. Роками я уникав книгу Псалмів. Я знав, що для багатьох християн псалми – найулюбленіша частина Біблії. Церква включила ці вірші у свою обрядовість, і англійська мова повна поетичних виразів, запозичених з книги Псалмів. До цього дня псалми включають як додаток у багато видань Нового Заповіту, тобто вони входять у саме ядро нашої віри. Та все ж, як я не старався, я не відчував задоволення при читанні Книги Псалмів.

Багато моїх знайомих прибігали до цієї книги як до свого роду домашньої аптечки. Якщо ви відчуваєте депресію – читайте Псалом 38, якщо погано із здоров’ям – Псалом 121. У мене так ніколи не виходило. Немов за чиїмсь злим наміром, я неодмінно натикався на такий вірш, який не лише не покращував мій стан, але і посилював його. Мартін Марті запевняв, що більше половини псалмів досить «похмурі», і я, беручись за цю книгу в похмурому настрої, неодмінно потрапляв на дуже похмурі. «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота» (Псалом 90:10).

Проте таке ставлення до псалмів мене бентежило, і якось влітку я зважився на експеримент. Мені належало провести червень у Брекенбріджі, штат Колорадо. Це місто розташоване на висоті двох миль у Скелястих горах. Там красиво, як на листівці. Я вирішив, що я щодня прокидатимуся рано уранці, від’їжджатиму від міста на декілька миль у пустинні місця до яких не дійшла цивілізація, і там читатиму по десять псалмів підряд. Я розраховував, що схід сонця в горах і прекрасний пейзаж, на тлі якого відбуватимуться мої роздуми, скрушать нарешті ту стіну, яка вічно перешкоджала мені проникнути в сенс псалмів.

Щодня я чув, як птахи вітають схід, і бачив, як сонце забарвлює снігові вершини спершу в рожевий, потім у помаранчевий і, нарешті, у сліпуче білий колір. Одного разу уранці я сидів біля озера і дивився, як працює сімейство бобрів, звівши цілий каскад гребель. Іншим разом прямо переді мною пройшов олень, чиї роги були прикрашені десятьма відростками. Він схилив голову, щоб напитися з гірського струмка. Як добре було б, якщо б цей досвід змінив моє ставлення до Книги Псалмів! Я зберіг прекрасні спогади від цієї відпустки, відчув новий прилив благоговіння. Але читання Псалмів швидше розчарувало, ніж надихнуло мене.

Особливо я губився через те, що, вірний своєму рішенню, я читав десяток псалмів підряд. Усі вони суперечили один одному. За піснею, сповненою похмурим відчаєм, слідував псалом ширяючої радості, немов співаки, що складали збірку, пародіювали діалектичний принцип Гегеля. Приміром, у перший день цих вправ я здійнявся духом при читанні Псалму 8: «Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (вірші 4-5)

Місяць, срібне коло на тлі блакитного неба, висів над гірським піком заввишки більше чотирьох кілометрів. Тією ніччю Чумацький Шлях здавався освітленим шосе, прокладеним через усе небо. Посеред величі і пишності цього гірського пейзажу я готовий був разом з автором псалму дивуватися привілейованій ролі людства в драмі творіння.

Наступний псалом підхопив цю тему, він вихваляв вічну владу Бога, Його справедливе правління, Його милосердя до пригноблюваних і стверджував, що ми завжди можемо покластися на Господа. Але раптом настрій несподівано змінився. Я вже наближався до завершення уранішнього уроку, як раптом наткнувся на приголомшливі слова: «Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?» (10:1)

Від цього крику автор псалму переходить до гнівного опису нечестивця і вимагає, щоб Бог зламав «рамено безбожному, і злого» скарав (10:15). Почуття благоговіння, блаженний спокій були грубо порушені. Окрім іншого, я вичитав у коментарі, що Псалми 8, 9 і 10 могли спочатку складати один текст, так що протилежні інтонації повинні були створювати напругу усередині самого вірша.

І далі, день за днем, я натикався на такі ж волаючі протиріччя. Замість того щоб почати свій день у стані мирного і спокійного благочестя, я немов літав на американських гірках, то занурюючись у безодні відчаю, то досягаючи небес хвалою, – і все це впродовж однієї години. У поєднанні з розрідженим гірським повітрям і уранішньою чашкою міцної кави усе це доводило мене до легкого запаморочення, яке не проходило впродовж дня.

Після тижня таких духовних вправ я зіткнувся з черговою проблемою. Мені здалося, що тексти починають стомливо повторюватися. Навіщо знадобилося включати в Біблію всі 150 псалмів? Хіба 15 не вистачило б, що передати всі основні ідеї? Я продовжував щодня битися з десятьма псалмами, але, покидаючи Брекенрідж, я любив цю книгу ще менше, ніж раніше. Експеримент провалився. Як годиться вірному представникові євангельської церкви, я поклав провину за невдачу на себе, а не на святу книгу.

Повернувшись на рівнину Іллінойсу, я спробував взятися за справу з іншого кінця і почав систематично вивчати ці тексти. Я навчився цінувати поетичну майстерність, що породила образний паралелізм юдейських псалмів і акровірш. Я навчився класифікувати різні види псалмів: заклики і скарги, гімн сходження, царський гімн і подячний гімн. Я познайомився з різними методами вирішення труднощів текстологій та інших, пов’язаних з псалмами. Набувши усі ці відомості, я зміг прочитати псалми з великим розумінням, але задоволення від цього так і не отримав. Після цього я на багато років залишив Книгу Псалмів. Я вирішив так: можна знайти псалом будь-якого змісту, більше того, можна підібрати дюжину псалмів з одним і тим же змістом – так чи вартує собі голову морочити?

Попередній запис

Мойсеєва спадщина

Сувій Тори Після Мойсея все змінилося. Одна людина представляла цілий народ, і на те були свої ... Читати далі

Наступний запис

Читаємо через плече

Тепер я бачу, яким мізерним було тодішнє моє розуміння. Я зосередився на подробицях, на типах псалмів, на коментарях до них, ... Читати далі