Блаженніше давати, ніж приймати

У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: “Блаженніше давати, ніж приймати”” (Діян. 20:35), – такими словами закінчив свою прощальну промову пресвітерам Ефеської церкви апостол Павло. Саме цікаво, що фраза “блаженніше давати, ніж приймати” євангелістами не згадується, але її доніс до нас апостол Павло, за що йому, звичайно, ми маємо бути вдячними. І це не жарт, бо за цією фразою криється величезний сенс.

Хоча з першого погляду комусь може здатися, що вона, ця фраза, абсолютно безглузда: як так, краще давати, ніж брати? Це суперечить логіці світу цього, який у першу (і в другу, і в третю) чергу ставить прагнення до власного накопичення, а тут пропонується зовсім протилежне – роздавати. “Це просто якась маячня, яка абсолютно мене не цікавить”, – так, чи приблизно так, зазвичай думає пересічний обиватель. Якщо взагалі над цим задумується…

Але з Біблії нам відомо, що “не буває безсилим у Бога ніяке слово” (Лк. 1:38), і тому вищезгадана фраза повинна мати сенс… І насправді його має. Просто, щоб роздивитись, віднайти цей сенс, його необхідно шукати. «Шукайте, і знайдете» (Лк. 11:9), – каже нам Христос, і справжня віра якраз полягає не в тому, що вірити в існування Христа (бо, як відомо, «біси вірують і тремтять» Як. 2:19, проте залишаються бісами), а в довірі Його словам і виконанню того, що вони нам кажуть.

Якщо ми будемо так чинити у власному житті, тоді, здавалося б, цілком безглузді фрази, настанови набудуть якнайглибший сенс. І Христовий заклик: «Блаженніше давати, ніж приймати», – є тому чудовою ілюстрацією.

Щоб переконатись у мудрості цієї настанови, варто лише поглянути на оточуюче нас життя: люди скрізь благають про допомогу, особливо про допомогу тяжко хворим дітям. Взагалі, ми звикли, що хворіють літні люди, хворіють і дорослі, як кажуть, у повному розквіті сил, але коли тяжко хворіють діти… У багатьох дорослих стискається серце, коли вони чують чергову новину, історію про тяжко хвору дитину. Особливо це не оминає почуття дорослих, які самі є батьками: адже їх власна дитина теж не застрахована від несподіваного діагнозу…

І от, небайдужі люди починають допомагати часто зовсім незнайомим людям через… навіть деколи достеменно не знаючи, навіщо вони роблять це. Як дехто стверджує, інакше вони просто не можуть вчинити… А тепер скажіть: у цьому випадку, щоб ви краще хотіли робити: давати чи приймати?

Про те, чому Господь допускає хвороби дітей, що дає нам допомога незнайомим людям – про все це поговоримо наступного разу.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Боротьба із жадібністю

1. Чи жадібний я? З жадібністю боротися дуже важко, особливо якщо ти сам вражений цією вадою. Перший крок до звільнення ... Читати далі

Наступний запис

Блаженніше давати, ніж приймати (продовження)

Напевно, у багатьох раз у раз виникає питання: "Навіщо страждають діти?" Щоб спромогтися розібратися в цьому, слід розібратися в чому ... Читати далі