1. Чи жадібний я?
З жадібністю боротися дуже важко, особливо якщо ти сам вражений цією вадою. Перший крок до звільнення від власної жадібності (як і від будь-якого іншого гріха і вади) – це з’ясувати, чи жадібна Ви людина чи ні.
- Якщо любов до грошей, майна і соціального статусу стає рушійною силою і основним стимулом вашого життя, то вами оволоділа жадібність.
- Якщо в земному ви бачите ключ до щастя та єдиний спосіб підняти настрій і отримати полегшення, єдину відповідь на ваші проблеми, то вами оволоділа жадібність.
- Якщо гонитва за статусом і майном відбувається на шкоду служінню Христу, то вами оволоділа жадібність.
- Якщо бажання земних благ настільки оволоділо серцем, що вам треба все більше і більше, тоді вами оволоділа жадібність.
Виявлення проблеми – це перший крок до позбавлення від неї. Допустимо, ви зрозуміли, що є власником цієї вади – жадібності. Що далі?
2. Як позбутися жадібності?
Зрозуміло, неможливо позбутися жадібності за один день, тим більше, якщо ви вже давно знаходитеся в рабстві цієї вади. Але спробувати неодмінно варто.
А. Господь Бог за часів Старого Завіту відучував Свій обраний народ від жадібності таким чином: “Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, убогому, сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх. Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові; і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це” (Второзаконня 24:19-22).
Б. Чим раніше почнеш позбуватися жадібності, тим краще.
Християнські психологи, щоб попередити розвиток жадібності, радять звернути увагу на поведінку дитини ще в ранньому віці.
Наступні рекомендації можуть бути корисні батькам:
- Щоб оберегти дітей від жадібності, треба направляти їх до протилежного – до щедрості. Наприклад, привчати дітей ділитися з іншими тим, що в них є.
- Привчати дітей бути задоволеними своєю їжею, одягом, іграшками. Дотримуватися правила: “Хто незадоволений тим, що йому дано, той нічого не заслуговує”.
- Заохочувати дітей допомагати бідним.
- Стежити, щоб діти не привласнювали чужі речі і якщо таке раптом сталося, змушувати негайно повертати те, що їм не належить.
- Якщо дитина приносить додому знайдене на вулиці чи в класі, вимагати, щоб вона спробувала знайти хазяїна знахідки (наприклад, щоб вона оголосила, чи не загубив хтось речі, яку вона знайшла).
- Учити дитину, що гроші і майно – не найбільше благо на землі. Що набагато краще за це – чесноти і благочестя, які по-справжньому цінні в очах Господа Бога.
В. А як бути дорослим, які поневолені жадібністю?
А як бути тим, хто в дитинстві упустив можливість позбутися цієї недуги? Чи можна якось боротися зі своєю жадібністю і викорінити її зі свого серця? Звичайно, можна. Але треба дуже цього хотіти.
Пропонуємо вашій увазі кілька кроків з подолання цієї вади:
1. Серйозно і чесно моліться про допомогу, сповідуючи свою провину. “Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна” (Мф. 26:41).
2. Щоб не потрапити в тенета цієї спокуси, ми повинні тікати від жадібності і будь-яких її проявів: “Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності” (1Тим. 6:11). Від жадібності можна втекти, якщо почати обмежувати свої потреби і бажання, навчившись казати собі: “ні”. Не прагніть себе балувати, не прагніть купувати найновіше, наймодніше, найкраще.
3. Прагніть практикувати щедрість. Вільно і з радістю жертвуйте гроші на справу Божу. Нехай підтримка служіння буде головним чинником, що визначає ваші витрати: “При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог” (2Кор. 9:6,7).
Людина з великим і щедрим серцем, яка легко і радісно жертвує на справу Божу, не так швидко спіткнеться об камінь догоди собі і своїй похоті. Кожен християнин повинен задатися питанням: “Заради кого і для чого Господь дав мені все, чим я володію? Заради мене самого чи заради Себе і заради Небесного Царства?” Бог не потребує того, що ми можемо Йому дати. Проте Він, як співспадкоємців Христу, удостоїв нас честі брати участь у розширенні меж Царства нашого Спасителя, Якому ми зобов’язані всім, включаючи наші власні життя.
4. Прагніть до того, щоб ваші головні інтереси були духовними, а не земними. Стежте за тим, про що ви думаєте: “Про горнє помишляйте, а не про земне” (Кол. 3:2). Слово Боже закликає нас змінюватися оновленням нашого розуму: “І не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена” (Рим. 12:2).
Наш розум здатне змінити лише Боже Слово, тому присвячуйте якомога більше часу читанню і вивченню Біблії. Якщо ми дійсно занурені в Слово Боже, якщо наші думки зайняті Богом, то в нас не залишається емоційних і розумових сил для того, щоб ганятися ще і за світським. Якщо ми намагаємося придбати душі своїх друзів, колег і членів сім’ї для Господа і якщо ми зайняті проголошенням Євангелія, то ми надійно захищені від неприємної спокуси жадібністю.
5. Вчіться задовольнятися тим, що у вас вже є, кожен день дякуючи Богові за все, чим Він вас наділив і благословив: “Велике надбання – бути побожним і задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі; бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам. Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності” (1Тим. 6:6-11). “Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Не залишу тебе і не покину тебе”, тож ми сміливо говоримо: “Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?”” (Євр. 13:5,6).
6. Перебувайте серед щедрих людей, беручи з них добрий приклад: “Улюблений! Не будь подібним до лихого, але до доброго: хто робить добро, той від Бога; а хто чинить зло, той не бачив Бога” (3Ін. 1:11).
Наступного разу, коли у вас з’явиться бажання на комусь нажитися чи виникне небажання з кимсь ділитися, згадуйте слова Христові: “Блаженніше давати, ніж приймати” (Діян. 20:35). І нехай допоможе Вам Господь!
За матеріалами сайту “Біблійний дискусійний клуб”
