Боротьба із жадібністю

1. Чи жадібний я?

З жадібністю боротися дуже важко, особливо якщо ти сам вражений цією вадою. Перший крок до звільнення від власної жадібності (як і від будь-якого іншого гріха і вади) – це з’ясувати, чи жадібна Ви людина чи ні.

  • Якщо любов до грошей, майна і соціального статусу стає рушійною силою і основним стимулом вашого життя, то вами оволоділа жадібність.
  • Якщо в земному ви бачите ключ до щастя та єдиний спосіб підняти настрій і отримати полегшення, єдину відповідь на ваші проблеми, то вами оволоділа жадібність.
  • Якщо гонитва за статусом і майном відбувається на шкоду служінню Христу, то вами оволоділа жадібність.
  • Якщо бажання земних благ настільки оволоділо серцем, що вам треба все більше і більше, тоді вами оволоділа жадібність.

Виявлення проблеми – це перший крок до позбавлення від неї. Допустимо, ви зрозуміли, що є власником цієї вади – жадібності. Що далі?

2. Як позбутися жадібності?

Зрозуміло, неможливо позбутися жадібності за один день, тим більше, якщо ви вже давно знаходитеся в рабстві цієї вади. Але спробувати неодмінно варто.

А. Господь Бог за часів Старого Завіту відучував Свій обраний народ від жадібності таким чином: “Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, убогому, сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх. Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові; і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це” (Второзаконня 24:19-22).

Б. Чим раніше почнеш позбуватися жадібності, тим краще.

Християнські психологи, щоб попередити розвиток жадібності, радять звернути увагу на поведінку дитини ще в ранньому віці.

Наступні рекомендації можуть бути корисні батькам:

  • Щоб оберегти дітей від жадібності, треба направляти їх до протилежного – до щедрості. Наприклад, привчати дітей ділитися з іншими тим, що в них є.
  • Привчати дітей бути задоволеними своєю їжею, одягом, іграшками. Дотримуватися правила: “Хто незадоволений тим, що йому дано, той нічого не заслуговує”.
  • Заохочувати дітей допомагати бідним.
  • Стежити, щоб діти не привласнювали чужі речі і якщо таке раптом сталося, змушувати негайно повертати те, що їм не належить.
  • Якщо дитина приносить додому знайдене на вулиці чи в класі, вимагати, щоб вона спробувала знайти хазяїна знахідки (наприклад, щоб вона оголосила, чи не загубив хтось речі, яку вона знайшла).
  • Учити дитину, що гроші і майно – не найбільше благо на землі. Що набагато краще за це – чесноти і благочестя, які по-справжньому цінні в очах Господа Бога.

В. А як бути дорослим, які поневолені жадібністю?

А як бути тим, хто в дитинстві упустив можливість позбутися цієї недуги? Чи можна якось боротися зі своєю жадібністю і викорінити її зі свого серця? Звичайно, можна. Але треба дуже цього хотіти.

Пропонуємо вашій увазі кілька кроків з подолання цієї вади:

1. Серйозно і чесно моліться про допомогу, сповідуючи свою провину. “Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна” (Мф. 26:41).

2. Щоб не потрапити в тенета цієї спокуси, ми повинні тікати від жадібності і будь-яких її проявів: “Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності” (1Тим. 6:11). Від жадібності можна втекти, якщо почати обмежувати свої потреби і бажання, навчившись казати собі: “ні”. Не прагніть себе балувати, не прагніть купувати найновіше, наймодніше, найкраще.

3. Прагніть практикувати щедрість. Вільно і з радістю жертвуйте гроші на справу Божу. Нехай підтримка служіння буде головним чинником, що визначає ваші витрати: “При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог” (2Кор. 9:6,7).

Людина з великим і щедрим серцем, яка легко і радісно жертвує на справу Божу, не так швидко спіткнеться об камінь догоди собі і своїй похоті. Кожен християнин повинен задатися питанням: “Заради кого і для чого Господь дав мені все, чим я володію? Заради мене самого чи заради Себе і заради Небесного Царства?” Бог не потребує того, що ми можемо Йому дати. Проте Він, як співспадкоємців Христу, удостоїв нас честі брати участь у розширенні меж Царства нашого Спасителя, Якому ми зобов’язані всім, включаючи наші власні життя.

4. Прагніть до того, щоб ваші головні інтереси були духовними, а не земними. Стежте за тим, про що ви думаєте: “Про горнє помишляйте, а не про земне” (Кол. 3:2). Слово Боже закликає нас змінюватися оновленням нашого розуму: “І не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена” (Рим. 12:2).

Наш розум здатне змінити лише Боже Слово, тому присвячуйте якомога більше часу читанню і вивченню Біблії. Якщо ми дійсно занурені в Слово Боже, якщо наші думки зайняті Богом, то в нас не залишається емоційних і розумових сил для того, щоб ганятися ще і за світським. Якщо ми намагаємося придбати душі своїх друзів, колег і членів сім’ї для Господа і якщо ми зайняті проголошенням Євангелія, то ми надійно захищені від неприємної спокуси жадібністю.

5. Вчіться задовольнятися тим, що у вас вже є, кожен день дякуючи Богові за все, чим Він вас наділив і благословив: “Велике надбання – бути побожним і задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі; бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам. Ти ж, чоловіче Божий, тікай від цього, досягай успіхів у правді, побожності, вірі, любові, терпінні, лагідності” (1Тим. 6:6-11). “Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Не залишу тебе і не покину тебе”, тож ми сміливо говоримо: “Господь мені помічник, і не злякаюся: що зробить мені людина?”” (Євр. 13:5,6).

6. Перебувайте серед щедрих людей, беручи з них добрий приклад: “Улюблений! Не будь подібним до лихого, але до доброго: хто робить добро, той від Бога; а хто чинить зло, той не бачив Бога” (3Ін. 1:11).

Наступного разу, коли у вас з’явиться бажання на комусь нажитися чи виникне небажання з кимсь ділитися, згадуйте слова Христові: “Блаженніше давати, ніж приймати” (Діян. 20:35). І нехай допоможе Вам Господь!

За матеріалами сайту “Біблійний дискусійний клуб”

Попередній запис

Біблія про жадібність

У Біблії ви не знайдете слово "жадібність". Проте це не означає, що Біблія обійшла своєю увагою проблему жадібності. Зовсім навпаки, ... Читати далі

Наступний запис

Блаженніше давати, ніж приймати

"У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: ... Читати далі