Біблія про жадібність

У Біблії ви не знайдете слово “жадібність”. Проте це не означає, що Біблія обійшла своєю увагою проблему жадібності. Зовсім навпаки, Слово Боже дуже пильно і уважно розглядає цю людську ваду. І робить воно це, розклавши жадібність на її складові:

  1. Сріблолюбство (любов до грошей). У Першому посланні до Тимофія апостол Павло чітко назвав сріблолюбство “коренем усього лихого”: “Велике надбання – бути побожним і задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі; бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам” (1Тим. 6:6-10). Сріблолюбство є фундаментом жадібності. Усі інші складові жадібності і всі інші людські вади беруть початок у сріблолюбстві.

Господь учить нас не бути сріблолюбними: “Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Не залишу тебе і не покину тебе”” (Євр. 13:5).

  1. Користолюбство (прагнення до збагачення). Еф. 5:5: “Бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога“.

Користолюбство – це гріх, за який Господь карав і карає людей. Ще старозавітні пророки у своїх одкровеннях не раз підкреслювали, що ця вада неугодна Господові. Бо коли людина всі свої помисли спрямовує на надбання все більшого багатства, то в її душі вже не залишається місця для любові та шанування Бога.

За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця” (Ісаї 57:17).

Слово Боже попереджає християн, “щоб ви ні в чому не поводились із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь – месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили” (1Сол. 4:6)

У той же час відсутність користолюбства – обов’язкова риса істинних служителів Божих: “Але єпископ повинен бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати, не п’яницею, не забіякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюбним, не сріблолюбним” (1Тим. 3:2,3); “Диякони також повинні бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними” (1Тим. 3:8).

  1. Лихварство (здирство) і хабарництво

Лихварство (здирство) – це вимога і стягування відсотків з позики; вимагання подарунків, хабарів, користуючись важким становищем людини. Хабарництво – вимагання подарунків або грошової винагороди за те, що людина, яка вимагає хабара, повинна зробити безоплатно.

Якщо сріблолюбство є фундаментом жадібності, то лихварство – права рука жадібності. Про цю ваду в Біблії сказано, що вона виходить із серця людського: “Те, що виходить з людини, оскверняє людину. Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любо-дійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину” (Мк. 7:20-23).

Біблія називає лихварів і хабарників нечестивими: “Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя” (Притчі 17:23). “Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце” (Екклезіаст 7:7).

Слово Боже попереджає нас про те, що лихварі Царства Божого не успадкують: “Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують” (1Кор. 6:9,10).

Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла; той буде жити на висотах; притулок його – неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне” (Ісаї 33:15,16).

  1. Пожадливість

Пожадливість – жага наживи. Природа пожадливої людини добре описана в книзі пророка: “Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, – ви, які говорите: “колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сикля й обманювати неточними терезами, щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати”” (Амоса 8:4-6).

Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним” (Притчі 1:19).

Десята Заповідь забороняє нам бажати чужого добра: “Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого” (Вихід 20:17).

Іншими словами, ця заповідь звертається до людини із закликом: “Не будь жадібним!”

  1. Скупість

При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог” (2Кор. 9:6,7).

Чи відрізняється скупість від жадібності? Ці слова є майже синонімами, але деяке відмінності між ними все-таки є. Скупість, у першу чергу, націлена на збереження наявного, а жадібність і пожадливість орієнтовані на нові придбання.

  1. Заздрість

Поспішає до багатства заздрісна людина, і не думає, що убогість осягне її” (Притчі 28:22). “Не споживай їжі у людини заздрісної і не захоплюйся ласими стравами її; тому що, які думки у душі її, така й вона; “їж і пий”, говорить вона тобі, а серце її не з тобою. Шматок, який ти з’їв, виблюєш, і добрі слова твої ти витратиш даремно” (Притчі 23:6-8).

Десята Заповідь забороняє нам бажати чужого добра: “Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого” (Вихід 20:17). Однак відомо, що подібні бажання найчастіше виникають у людей через заздрість.

  1. Егоїзм (любов до себе)

Складовими частинами егоїзму є похіть плоті, похіть очей і гордість житейська. Ми це назвали триєдиною природою егоїзму: “Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього” (1Ін. 2:16).

Жадібність є складовою частиною егоїзму, бо похіттю очей є все, чого бажають ненаситні очі людини. Саме проти похоті очей попереджає нас десята заповідь: “Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого” (Вихід 20:17).

Отже, егоїзм і жадібність – нерозлучна пара.

  1. Ненаситність

Слово Боже попереджає про те, що очі людини ненаситні: “Пекло й Аваддон – ненаситні; так ненаситні й очі людські” (Притчі 27:20). “У ненаситності дві дочки: “давай, давай!”” (Притчі 30:15).

Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта!” (Екклезіаст 5:9)

І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. “Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?” І це – суєта і недобра справа!” (Екклезіаст 4:7,8)

Основна причина жадібності, – це духовна порожнеча: духовний голод і спрага, з якою народжується людина на світ. Духовна порожнеча утворилася в душі людини в результаті духовної смерті, що стала наслідком її гріхопадіння. Бог створив людину досконалою. Коли людина жила з Богом, вона не була жадібною, але без Бога жадібність стала вадою людини. Що б вона не робила, вона не в змозі заповнити цю духовну порожнечу. “Усі труди людини – для рота її, а душа її не насичується” (Екклезіаст 6:7).

Жадібна людина, не розуміючи, у чому причина її незадоволеності, намагається заглушити її матеріальними благами і багатствами. Вона, нещасна, не розуміє, що духовну убогість не заповнити жодними матеріальними благами, так само як духовну спрагу не утамувати відром води. Все, що потрібно такій людині, це звернутися до Господа, Який, будучи єдиним джерелом живої води, здатний заповнити духовну порожнечу в душі.

Сьогодні Господь звертається до кожного з нас через пророка Ісаю: “Спраглі! йдіть усі до вод; навіть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино і молоко. Для чого вам відважувати срібло за те, що не хліб, і надбане трудами своїми за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і споживайте благо, і душа ваша нехай насолодиться жиром. Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша, – і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду” (Ісаї 55:1-3).

Тільки Господь і Спаситель Ісус Христос здатний втамувати духовний голод і духовну спрагу всякого, хто до Нього приходить: “Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги” (Ін. 6:35).

За матеріалами сайту “Біблійний дискусійний клуб”

Попередній запис

Жадібність у світлі Біблії

"Жадібний бідний завжди" Франческо Петрарка І. Визначення терміну Більшість тлумачних словників дають наступне визначення жадібності: Жадібність: Пожадливість, скупість, користолюбство, прагнення ... Читати далі

Наступний запис

Боротьба із жадібністю

1. Чи жадібний я? З жадібністю боротися дуже важко, особливо якщо ти сам вражений цією вадою. Перший крок до звільнення ... Читати далі