Народний провідник

У житті є дві трагедії. Перша – коли бажання не виконуються. Друга – коли вони виконуються. Джордж Бернард Шоу

Після краху комунізму в 1989 році маленькі держави Східної Європи і Центральної Азії несподівано вийшли з-під величезної тіні Радянського Союзу. Більше ніхто не розпоряджався ними, ніхто не нав’язував їм свою політику. Віднині вони могли самі вирішувати, який герб малювати на прапорі, як організовувати армію, як вести міжнародні переговори і вирішувати пограничні конфлікти, – словом, віднині вони мали самі правити собою. Успіх або провал кожного з цих народів залежав від того, який вождь ставав на чолі країни.

Народ Чехословаччини обрав Вацлава Гавела, драматурга, що провів декілька років у в’язниці як політичний в’язень. Хоча в Гавела не було досвіду в політиці, і особливого інтересу до неї, він перейняв на себе величезну відповідальність за створення нової, вільної країни. Щоб не втратити зв’язок з народом, він кожного тижня з’являвся на телебаченні і відповідав на питання в прямому ефірі, пояснював, як працюватиме новий уряд, представляв бюджет, обговорював нові, не завжди послідовні закони, говорив про мораль і відповідальність. То проповідник, то народний ватажок, то історик, то викладач, цей інтелігент і автор п’єс всупереч всякій вірогідності став зіркою телеекрану. Його шоу користувалися найбільшою популярністю в країні. Завдяки особистій чарівливості і мистецтву красномовства Гавел провів чеський народ через болючий розрив із Словаччиною і підготував своїх співгромадян до існування як самостійної нації. Він говорив, що почував себе в ролі батька, який намагається навчити купку невихованих дітей «поводитися як дорослі».

Це дуже нагадує ту ситуацію, з якою Мойсей зіткнувся наприкінці свого життя. Він не збирався бути вождем народу, до сорока років він пас овець. Але несподівано Господь призвав його і доручив йому визволити євреїв з-під влади наймогутнішої імперії. Мойсей впорався з цим і продовжував управляти рабами, які щойно скуштували свободу, чотири десятиліття, то заохочуючи їх, то сварячи. Він керував ними сорок років в їх незрілості і поступовому зростанні під час поневірянь пустелею. І от до кінця життя Мойсея його плем’я стоїть біля меж Землі обітованої, збираючись перетворитися на націю.

У Мойсея залишився останній шанс, остання можливість зберегти історичну пам’ять, позбутися болю і образ, вселити людям надію і стійкість, які будуть для них абсолютно потрібні, коли його не стане. Для свого народу Мойсей був не лише керівником нового типу, як Вацлав Гавел. Він був батьком нації, як Симон Болівар, Нельсон Мандела, Махатма Ганді і Джордж Вашингтон.

«Якби ми уподібнили авторів Біблії композиторам, то автора Второзаконня можна було б порівняти з Бахом, з його безумовною і усеосяжною вірою», – сказав Джек Майлс.

Второзаконня завершує «П’ятикнижжя Мойсеєве». Це великий підсумок, перший зафіксований Біблією розгорнутий монолог, це запис останньої Мойсеєвої промови до синів Ізраїльських. Сорокарічний пастух-заїка, який боявся влади і пам’ятав про кару, що загрожувала йому за скоєне в гніві вбивство, він став одним з гігантів світової історії, одним з тих, чиї справи навіки змінять вигляд нашої планети. Второзаконня – розповідь самого Мойсея про це приголомшливе перетворення.

*

Старик щільніше натягує плащ; він тремтить, хоча пустеля палахтить жарою. Супутники допомагають йому піднятися на високий уламок скелі. Перед ним аж до лінії горизонту тісняться ряди синів Ізраїльських. Старик перечікує, доки замовкнуть вітальні вигуки натовпу. Погляд його блукає від одного обличчя до іншого. Такі молоді, такі безневинні. Ніхто з них нічого не пам’ятає про славу Єгипту, цієї легендарної країни пірамід, палаців, колісниць. Ці діти пустелі знають лише її випробування: скорпіонів і гадюк, сліпучу жару і нічний холод, піщану бурю, нескінченні пошуки води.

Нікого із старшого покоління, за винятком двох, вже немає в живих. Мойсей вивів народ з Єгипту, але незабаром переконався: Єгипет усередині них. Тепер старик дивиться в обличчя юним, повним ентузіазму нащадкам. Тіло народу збереглося, але всі клітини в ньому оновилися. Молодики, діти, сущі немовлята. Чого б він не віддав за право самому перевести їх через річку, на той берег, у землю, про яку він мріяв усі ці сорок років. Старик зітхає. Зітхання його більше схоже на стогін. Він знає: цього не буде. Він помре тут, можливо, у цей самий день. Скоро діти, народжені пустелею, залишаться одні. Старик зібрав їх, щоб попрощатися.

Натовп, немов бджолиний вулик, гуде, підбурюваний хвилюванням і ентузіазмом. Мойсей не бачив на лицях людей подібного захвату відколи батьки цих юнаків вийшли з Єгипту, навантажені золотом фараона. Як швидко посмішки зникли на тих лицях. Хто знає, як довго збережуться вони на лицях цих молодих людей? Діти слухали оповідання своїх батьків, які бурчали, скаржилися і повставали проти нього. Сьогодні остання можливість виправити передання, спростувати звинувачення, повідомити істинну історію не лише цим молодикам, але і всім, хто прийде у світ услід за ними, усьому їх потомству.

Очі Мойсеєві, затягнуті катарактою, кольором нагадують скисле молоко. За вісімдесят років життя в пустелі глибокі зморшки прорізали його обличчя. Він майже втратив слух, голоси безлічі людей зливаються в єдиний, дратівливий гул. Ісус і Калев, його вірні помічники, угамували натовп і подали старику знак починати. Вони наказали вісникам повторювати слова Мойсеєві, вигукувати їх, щоб кожен смог їх розібрати. «Говори повільніше, – радять вони вождеві, – не поспішай». Але варто йому заговорити, і голос зраджує йому, повертається давно здолане заїкання.

Мойсей – найстаріша людина, яку колись доводилося бачити цим юним ізраїльтянам, єдиний старик серед них. Він майже удвічі старший за Ісуса і Калева. Його сніжно-біле волосся і борода, що розвівається, перетворюють його на якусь міфологічну фігуру. Із самого народження цих юнаків Мойсей був присутнім, керував їх життям. Вони слухали оповідання про те, як він пройшов повз вартових у покої могутнього фараона, заставши зненацька правителя, з яким колись брав участь у дитячих іграх. Кари єгипетські, що колись вселяли жах, з роками стали здаватися забавними: жаби, що скачуть по кухні; мухи і комарі, що кусають солдатів; нариви, що примушували єгипетських волхвів кататися по піску в пошуках полегшення. От що міг зробити чарівник Мойсей!

Батьки цієї молоді з тугою згадували пальми і високі будівлі, такі високі, що і сонця за ними не було видно, вулиці, загачені колісницями і возами з осликами і караванами верблюдів, що розтягнулися до горизонту. Ці ж люди не зберігають подібних спогадів, у них немає нічого, окрім надії на новий початок, на створення держави, де вони будуть панами, а не рабами, окрім надії на країну, що не відає посухи, рясну урожаями, на країну, яку вони назвуть своєю батьківщиною.

Попередній запис

Післямова: Книга Йова і загадка страждання

Йов і його друзі, Вільям Блейк «Він визволяє убогого з горя його, а в переслідуванні відкриває ... Читати далі

Наступний запис

Перший посередник

Життя Мойсеєве зведене навколо єдиної теми: така воля Господня. Скільки разів мати переказувала йому дивовижну історію його порятунку в той ... Читати далі