Перший посередник

Життя Мойсеєве зведене навколо єдиної теми: така воля Господня. Скільки разів мати переказувала йому дивовижну історію його порятунку в той страшний рік, коли фараон затіяв винищування єврейських немовлят! «Бог врятував тебе, Мойсею, – знову і знову повторювала вона. – Він для чогось особливого призначив тебе», – і вона сміялася щасливим і гордим материнським сміхом, згадуючи, що Бог влаштував так, щоб фараон платив їй платню за виховання її власного сина, а той грав у палаці, здобував кращу на ті часи освіту, сидів за столом з правителями імперії.

Мойсей, що знав про своє походження, почувався людиною без батьківщини. Єгипетські князі зухвало жартували з євреїв, а Мойсей кусав губи. Його родичі, юдеї, докоряли йому за зарозумілість і великосвітську вимову, і він знову закушував губи. Мойсей любив обидві свої сім’ї: і рідну, і прийомну. Йому подобалися тихі сімейні вечори, що завершувалися переказом передань про Авраама, Ісака та Якова, і про Бога, Якого вони продовжували шанувати, хоча Він немов впав у сплячку, а за цей час на землі змінилося от вже дванадцять поколінь. Особливо Мойсей любив розповідь про Йосипа. «Ти станеш другим Йосипом, – казала йому мати, цілуючи на прощання. – Ти теж живеш у покоях фараонових. У тобі Бог підготував нам порятунок».

Але, з іншого боку, він не міг позбутися задоволень палацового життя, навчання в колі відбірної молоді, спортивних змагань, свят, хорошого вина, спілкування з тими умащеними пахощами жінками, які навчали його музиці і витонченим мистецтвам. Немов шпигун, він певний час балансував на межі двох світів, не дозволяючи їм змішуватися один з одним, а сам насолоджуючись обома. Але одного разу ці світи зіткнулися, і Мойсеєві довелося вибирати між ними.

Спочатку здавалося, що він просто зробив природний і справедливий вчинок. Одягнений у багатий наряд єгипетського принца, із золотою діадемою на голові і із золотою пряжкою, що показує його високе становище, Мойсей за фараоновим дорученням оглядав будівельний майданчик. Він побачив, як єгиптянин – бригадир або десятник – жорстоко б’є єврея, його родича. Мойсей завдав негідникові сильного удару, прикінчив його на місці і, заривши тіло в пісок, пішов звідти як ніби нічого не сталося. Проте знайшовся свідок, і цей вчинок недовго залишався таємним.

Саме тоді Мойсей остаточно зрозумів, на чиєму він боці. Єгиптяни дали євреям зневажливу кличку «хапіру» – «запорошені». Якщо помирав єгиптянин, хтось повинен був відповісти за це, але якщо помирав хапіру – нікому до цього не було діла. «Мені є діло, – вирішив Мойсей. – Нехай вони раби, але вони – мої родичі. Ні з ким з них не дозволено так поводитися».

З погляду фараона, це означало, що Мойсей перейшов на ворожий бік, що він став бунтівником. Адже це був той самий фараон, який свого часу намагався винищити немовлят племені Мойсеєвого. Фараон засудив до смерті принца-самозванця на ім’я Мойсей.

Рятуючи своє життя, Мойсей втік з Єгипту і на сорок років розстався і з рідною, і з прийомною сім’ями. Нове життя кочівника несподівано припало йому до душі. Він обзавівся дружиною, його сім’я росла, з’явилися навички виживання в пустелі. З обережності Мойсей вважав за краще не розповідати про своє минуле, тим більше що в землі Мадіамській нікого не цікавили ні євреї, ні єгиптяни. Світ замкнувся в колі сімейного благополуччя, і в зрілому віці, у вісімдесят років, Мойсея цікавили тільки його діти, зяті з невістками та вівці.

Але в Бога були інші плани. Поки Мойсей наново будував своє життя в землі Мадіамській, далеко від свого племені, Господь почув стогони євреїв-рабів. І несподівано таємничо діюча рука Божа прийшла в рух, і виявилося, що в дивному і складному Мойсеєвому житті все було недаремним. Тепер Господь мав у розпорядженні потрібне Йому знаряддя – єврея, що здобув освіту єгипетського правителя і притому цілком здатним вижити в умовах пустелі. Настав час позбавлення народу обраного. Залишалося лише одно: переконати Мойсея… і фараона.

Покликання Мойсея

Мойсей відразу ж піддав Божий задум серйозним дослідженням. По-перше, він сумнівався, чи повірять йому. Навіщо євреям слухати людину, виховану у ворожому стані, вигнанця, який на сорок років покинув країну? До того ж для переконання євреїв і фараона потрібен красномовний вождь – навіщо ж Бог обирає заїку? «Господи, пішли до них когось іншого», – змолився Мойсей, але декілька різких слів, що пролунали з куща, що горів, здолали його опір. Переконати фараона було важче.

Так невпевнений у собі пастух став першим посередником, обраним Богом для спілкування зі Своїм народом, першою людиною, про чудеса якої повідомляє Біблія. Та все ж страхи Мойсеєві були обґрунтованими. Варто було розсердженим єгиптянам подвоїти щоденний об’єм роботи для євреїв, і євреї відвернулися від Мойсея і його брата Аарона. Невже діти Ізраїльські повірять, що Господь, Який мовчав впродовж чотирьохсот років, несподівано вирішив осилити фараона з його військом? Порожні мріяння!

Мойсей не відчував за спиною підтримки власного народу, коли піднімався широкими кам’яними східцями у фараонів палац, золоте убрання якого виблискувало в променях полуденного сонця. Мойсей оглядівся по боках. Амбітні плани будівництва близькі до завершення. Замість убогих будівель, що запам’яталися йому з дитинства, тепер височів палац з білого вапняку, що сліпив очі більше за сонячне проміння.

Ієрогліфи, вирізані на кам’яній стіні, вели свою гордовиту розповідь. Перша мова, вивчена в дитинстві, майже забута за сорок років, тепер поверталася до Мойсея. Він перечитав список фараонових перемог і відчув укол у серце, побачивши знайомий символ, яким єгиптяни означали чужака: зв’язана людина із скривавленою головою. Мадіамська пустеля вилікувала його від ностальгії по розкоші Єгипту. Щедрі бенкети, оргії, нарядний одяг, зачіска, пов’язки і навіть стиль одягу, що свідчить про високий соціальний статус, – усе це перестало мати значення. Мойсей знав тепер, хто він такий: іноземець, чужак у чужій йому країні. «Ґершом» («прибулець») – так він назвав свого сина. Його народ, євреї – ті самі зв’язані люди, чия кров ллється з пробитої голови, «хапіру», «запорошені», працюючі в бруді, вкриті шрамами від бичів єгипетських наглядачів. Усі їх надії, усе їх майбутнє в руках Божих.

«Навіщо мій секретар допустив до мене смердючого пастуха?» – подумав фараон, роздивляючись, але не впізнаючи Мойсея. Бідно одягнений прибулець прошепотів слова вітання, які мав повторити за нього Аарон, його «перекладач». Проте ніхто в палаці не розбирав сільську Ааронову вимову. Коли ж нарешті сам Мойсей заговорив вголос, усі присутні здригнулися від подиву: з вуст пастуха полилася бездоганна мова єгипетського аристократа.

Через декілька хвилин Мойсей, що був колись єгипетським принцом, і правлячий фараон разом сміялися, згадуючи дитячі забави. Фараон ляскав у долоні від радості, і його золоті браслети і намиста дзвеніли в такт. На подив варти, він навіть дозволив цьому біднякові обійняти себе.

Колись ці двоє грали разом. Потім Мойсей накликав на себе гнів колишнього фараона, батька нинішнього. Тепер колишній фараон вже упокоївся в неймовірній розкоші пірамід. «Ми поклали в його гробницю стільки їжі і речей, що йому вистачить на всю вічність, – похвалився його син. – Я вже призначив п’ятдесят тисяч робітників для будівництва моєї власної піраміди. Завжди краще потурбуватися заздалегідь».

Мойсей міг отримати усе, чого хотів, тобто усе, що знадобилося б йому самому, а не його народу. «Подумай сам, Мойсею. Постав себе на моє місце. Жоден цар не дозволив би такій кількості працівників просто взяти і піти. Мені треба зводити міста, водопроводи і фортеці». Фараон не став згадувати про це вголос, але обидва вони знали, що єврейські раби задешево роблять найважчу і найбруднішу роботу. «Повертайся в палац, насолоджуйся життям, – наполегливо запрошував фараон. – Забудь про ту історію з наглядачем. Як раніше батько, так тепер я – Єгипет, я – уранішня і вечірня зірка. Якщо я назву день вночі, так воно і буде. Живи зі мною і забудь про євреїв».

Але Бог не збирався забувати про євреїв. «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями», – сказав Він Мойсеєві з куща, що горів. Мойсей теж був не в змозі залишити свій народ. У колишні часи пропозиція фараона могла б спокусити його, але не тепер. Мойсей із соромом озирався на ті дні, коли він називав батьком людину, що винищила єврейських дітей. Після сорока років у пустелі він з жахом і відразою дивився на рабську працю. І Мойсей кинув виклик. Він викликав на бій цілу імперію, викликав її на космічний поєдинок, в якому візьмуть участь і небеса.

Попередній запис

Народний провідник

У житті є дві трагедії. Перша – коли бажання не виконуються. Друга – коли вони виконуються. Джордж Бернард Шоу Після ... Читати далі

Наступний запис

Жорстокосердий народ

Незабаром Мойсей і фараон вже щосили змагалися один з одним, як у дитинстві, коли вони перетягували канат і жоден не ... Читати далі