Ставлення до жадності в християнстві

Цар Соломон на схилі років (фрагмент), Гюстав Доре

«Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним». Притчі 1:19

У Біблії ви практично не знайдете слово «жадібність». Проте це не означає, що Біблія обійшла своєю увагою проблему цього гріха. Просто слова для цієї вади використовуються інші, нині мало використовувані в буденному житті. Але, окрім цього, Біблія описує різні форми і відтінки пожадливості, розділяючи її на окремі «грішки» так, як скляна призма розділяє білий колір на сім барв веселки.

Хронологічно, біблійне викриття жадібності ми вперше виявляємо в писаннях древніх юдейських пророків, які засуджували пристрасть людей до накопичення багатств такими словами: «Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду. Невже Я не покараю за це? – говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?» (Єр. 5:27-29)

«Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собі скарб на останні дні. Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа. Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення». (Як. 5:1-5)

«Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього». (Іов 20:18-22)

Про марність багатства і підступність пожадливості ще три тисячі років тому попереджав нащадків мудрий цар Соломон: «Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. Не захоплюйся ласими стравами його; це – оманна їжа. Не піклуйся про те, щоб нажити багатство; залиш такі думки твої. Спрямуєш очі твої на нього, і – його вже немає; тому що воно зробить собі крила і, як орел, полетить до неба». (Пр. 23:1-5)

У Новому Завіті і сам Ісус Христос і Його апостоли також викривали людську пожадливість як одну з найважливіших людських вад. Звичайно, якщо людина обрала своїм призначенням бізнес, то здобування грошей стає її професійною метою, і безглуздо було б вимагати від бізнесмена альтруїзму та щедрості. Проте для людей, що вирішили служити Богові, жадність абсолютно неприйнятна, і така людина повинна боротися з цим гріхом з максимальною суворістю, бо, як писав євангеліст Матфей: «Не можете служити Богові й мамоні». (Мф. 6:24)

Інший євангеліст – Лука, вустами Ісуса теж досить чітко засудив жадність і багатство в притчі про верблюда і голкове вушко: «І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого». (Лк. 18:18-25)

Отже, які ж складові жадності знаходимо ми в Біблії?

«Сріблолюбство» (любов до грошей). У Першому посланні до Тимофія апостол Павло чітко назвав сріблолюбство «коренем усього лихого»: «Велике надбання – бути побожним і задоволеним. Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі; бо корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам». (1Тим. 6:6-10)

«Лихварство» (вимога і стягування відсотків з позики, вимагання подарунків, хабарів). Апостоли попереджали жадібних людей, що лихварі не потраплять у Царство Боже. «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки – Царства Божого не успадкують». (1Кор. 6:9,10)

«Скупість» (прагнення якомога менше витрачати). «При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне. Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог». (2Кор. 9:6,7)

«Користолюбство» (прагнення до особистої вигоди, наживи). Прагнення розбагатіти за всяку ціну не принесе людині щастя – переконує Біблія, і ця думка проходить через багато книг Старого і Нового Завіту. Премудрий Соломон у своїх притчах писав: «Корисливий розладнає дім свій, а той, хто ненавидить подарунки, буде жити» (Пр. 15:27), а древні юдейські пророки у своїх одкровеннях не раз підкреслювали, що ця риса вдачі неугодна Господові. Адже якщо людина всі свої помисли направляє на здобуття все більшого багатства, то в її душі вже не залишається місця для любові або шанування Бога. Тому, згідно з уявленнями древніх юдеїв, Господь суворо карає користолюбців: «За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця». (Іс. 57:17)

У той же час відсутність користолюбства – обов’язкова риса істинних служителів Божих, зокрема єпископів і дияконів. Про це писав апостол Павло своєму учневі Тимофію у своїх посланнях: «Але єпископ повинен бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати, не п’яницею, не забіякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюбним, не сріблолюбним…  Диякони також повинні бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними». (1Тим. 3:2,3,8).

Мудрий Соломон значну частину свого життя присвятив накопиченню багатства, але потім зрозумів, що не срібло, ні золото самі по собі не приносять щастя. Адже щастя – це стан душі, і душа бідняка може безтурботно співати, тоді як душа багача бути вкритою чорною пеленою заздрості і гніву. Тому в книзі Екклезіаста ми читаємо: «Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта!» (Еккл. 5:9). А перед цим: «І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем; чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. “Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?” І це – суєта і недобра справа!» (Еккл. 4:7,8)

До чого може привести пожадання збагачення, ми бачимо з драматичного епізоду Нового Завіту, в якому Іуда Іскаріотський за тридцять срібняків продав свого Учителя.

Автор: Юрій Щербатих

Попередній запис

Жадібність

Жадібність ми часто асоціюємо з грошима, але її вплив набагато ширший. Ми можемо бути жадібними на час, на любов, на ... Читати далі

Наступний запис

Жадібність у світлі Біблії

"Жадібний бідний завжди" Франческо Петрарка І. Визначення терміну Більшість тлумачних словників дають наступне визначення жадібності: Жадібність: Пожадливість, скупість, користолюбство, прагнення ... Читати далі