Жадібність ми часто асоціюємо з грошима, але її вплив набагато ширший. Ми можемо бути жадібними на час, на любов, на владу. І вона часто визначає поведінку людей.
Жадібність – це сильне бажання щось мати і готовність отримати це будь-яким чином. Вона примушує людей іти на найжахливіші вчинки. Наприклад, жадібність до влади може змусити людину убити чи покалічити іншу людину. Гонитва за багатством примушує “йти по трупах”, а кар’єризм – “йти по головах”. Багатьох людей жадібність розорила, пообіцявши їм швидке збагачення!
Жадібність дуже нетерпляча, вона хоче все й відразу, не чекає природного розвитку подій.
Для того, щоб бути успішним у фінансовій сфері не можна ставити гроші основною задачею. Якщо людина починає бізнес з метою отримання великих прибутків, то в неї неправильна мета. Її зусилля мають бути спрямовані на турботу про людей – пропозицію їм якогось товару чи послуги.
І ще дуже важливо не просто працювати, а раціонально використовувати свій час, сили, розум і таланти.
Завжди жадібність “нападає” на духовні, моральні цінності людини, “зміщує” її пріоритети, і цим вона згубна.
Дуже важливо її розпізнати на ранній стадії, коли в людини є влада її зупинити. Тоді ця битва може бути виграна.
Ірина Манкіна
Приклади неймовірної скупості
Історія знає чимало смішних і трагічних прикладів людської скупості. Наприклад, американський фінансист 20-го століття Генрієта Хоуленд Грін прославилась на весь світ не лише тим, що залишила після своєї смерті в 1916 році більше ста мільйонів доларів (приблизно 5 млрд., у перерахунку на сьогоднішні гроші), але і своєю феноменальною жадібністю. Ця надзвичайно багата жінка підігрівала вівсянку на батареї, бо вважала, що користуватися плитою дорого. Майже все життя вона провела в дешевих орендованих квартирах, володіючи цілими кварталами в Чикаго. А одного разу витратила цілу ніч на пошуки поштової марки, яку можна було купити за 2 центи. Але найжахливішим прикладом “ощадливості” став інший випадок: її чотирнадцятирічному синові Неду ампутували ногу через те, що Генрієта три дні шукала безкоштовну лікарню. Операцію, до речі, сплатив батько Неда, з яким Генрієта була розлучена. До самої смерті син мільйонерші так і проходив з пробковим протезом. У віці 82-х років Генрієта Грін померла від серцевого нападу, коли вона дізналася, що куховарка “переплатила” за пляшку молока.
* * *
Інший екземпляр людського “жлобства” – нафтовий король Джон Пол Геті, який 50 років тому зі своїми 4 мільярдами доларів вважався найбагатшою людиною на світі. Він так само економив на усьому. Наприклад, на своїй віллі він встановив таксофони для гостей, щоб не платити за їх розмови. Коли в 1973 році викрали його онука Джона, дідусь відмовився виплачувати викуп у 17 мільйонів. Зглянувся він тільки тоді, коли йому прислали конверт з відрізаним шматочком вуха Джона. Але навіть тут Геті заощадив. Він дав лише 2,7 мільйони доларів.
* * *
Ще один відомий всьому світу мільярдер – Інгвар Кампрад, засновник ІКЕА, отримав від місцевих жителів прізвисько Дядечко Скрудж (Скнара). Мало того, що він мешкає в Швейцарії, ховаючись від високих шведських податків, він ще і надзвичайно “бережливий” відносно своїх витрат. Інгвар у громадському транспорті показує пенсійне посвідчення, що надає право на знижку. Як стверджує мер міста Епілангса, який живе з Інгваром на одній вулиці, за весь час перебування в Швейцарії Кампард не зробив жодного благодійного пожертвування.
За матеріалом сайту vіfanіa.ru
