Гірше за лицемірство

“Ecce Homo”, Мігай Мункачі

У цьому світі більшість речей є неоднозначними, попри те, що нам вони можуть не здаватися такими. Але влучне порівняння часто допомагає нам збагнути це. От, наприклад, лицемірство. Усі погодяться з тим, що це – зло, але є речі, у порівнянні з якими, лицемірство буде виглядати меншим злом.

Найкращий приклад,  при чому взятий з Біблії, – це фарисеї, які стали символом лицемірства. З цим не посперечаєшся, проте їхні сучасники, саддукеї, насправді були куди гіршими. У чому ж полягала між ними різниця, окрім, звичайно, того факту, що саддукеї не визнавали «воскресіння, ні ангела, ні духа», а фарисеї визнавали «і те, й інше» (Діян. 23:8)? Саддукеї, на відміну від фарисеїв, не лицемірили, а були свято переконані у своїй правоті. При чому до такої міри,  що готові були без всяких коливань піти на явний злочин (вбивство Ісуса): «Краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув» (Ін. 11:50).

«Народ», точніше деякі його представники, теж, між іншим, не відставав від своїх «кураторів» у плані переконаності правильності обраного «путі», бо тільки така переконаність могла заставити людей казати наступне: «Кров Його на нас і на дітях наших!» (Мф. 27:25). Такі слова промовляють саме від великої впевненості, а не через «брак розуму». «Брак розуму» лише є наслідком такої самовпевненості, а ця самовпевненість є наслідком браку страху Господнього, який, як відомо з Біблії, є «початок мудрости» (Пр. 1:7). Втім, це вже інша історія…

До речі, стосовно народу. Не варто лише «списувати» на феномен влади, яка начебто настільки розпещує людей, що вони втрачають всякий страх, як це сталося у випадку із саддукеями, які дійсно мали певну владу. Той натовп, що несамовито хотів Христової страти, яку він насправді мав владу? Ніякої, але страх перед людською владою помножений на брак страху Господнього призвів до відомого наслідку – Христос опинився на Голгофському хресті. І при чому цей натовп аніскільки не лицемірів, він дійсно цього хотів!

Подібну картину часто можна побачити і в оточуючому нас житті. От є можновладці (більші, менші, не суть важливо), які чинять явне беззаконня. Проте знаходяться немало людей з того самого «натовпу», чия думка насправді цих можновладців абсолютно не цікавить; люди, які за свої «ревнощі» не отримають не те, що 30, навіть половину срібняка, які проте все рівно будуть ревно відстоювати лінію «партії і народу», як це було зовсім нещодавно в СРСР. Відстоювати не лицемірно, а щиро, тим самим створюючи/підтримуючи нову/стару релігію догоджання людям наділених владою. Нехай, навіть і не самою великою, проте владою. От так і з’являється фанатизм.

Тому, якщо в церкві ви зіткнетесь з лицемірством, пам’ятайте, є речі набагато страшніші за нього, наприклад – релігійний фанатизм. Бо не лицеміри, а фанатики в підсумку вбили Ісуса.

І наостанок, цей запис у жодній мірі не намагається виправдати лицемірство, ми просто намагаємося звернути вашу увагу на речі, які загрожують куди більш страхітливими наслідками, ніж лицемірство. Зважаючи на це, сподіваємось, що ви будете більш поблажливими до лицемірів і рідше мимоволі засуджуватимете їх.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docГірше за лицемірство


Ваш коментар:

Попередній запис

Лицемір: той, хто змінює обличчя

Професія актора в сьогоднішньому суспільстві дуже престижна. Популярні актори, так звані зірки, не сходять з обкладинок модних журналів, на них ... Читати далі