Подвійні стандарти

Плач Єремії, Гюстав Доре

Для початку давайте пригадаємо один євангельський сюжет. Учні знаходячись у човні, потерпають від бурі. Євангеліст Марк описує деталь: “Близько до четвертої сторожі ночі прийшов [тобто Ісус] до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх” (Мк. 6:48).

Тут відбувалася якби гра, коли Ісус Своєю зовнішністю імітував один сюжет, а насправді мав абсолютно інший задум. Він зробив вигляд, неначе хотів іти далі, а насправді хотів учням допомогти.

Учні закричали, і Він: “Це Я, не бійтеся! І увійшов до них у човен; і вітер стих” (Мк. 8:50,51).

У людей усе навпаки. Коли народ вустами наближається до Бога, то насправді хоче чимдалі від Нього піти.

У Діян. 27:30 читаємо, що корабельники, задумавши втекти з корабля, зробили вигляд, що вони ніби хочуть кинути якір з носа. Але насправді вони хотіли спустити на воду човен, щоб на ньому втекти.

Це подвійні стандарти: ти говориш одне, а всередині в тебе задум абсолютно інший.

Гаразд, коли людина поступає підступно чи корисливо по відношенню до іншої людини. Але коли людина до Бога проявляє таке лукавство, це вища міра безумства! Нехай ці люди, навіть, не надіються щось отримати від Господа.

Єремії 42:1: “І приступили усі воєначальники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого“.

Перший вірш говорить про те, що до пророка прийшли вищий командний склад, вельможі і увесь народ від малого до великого. Народ, який ніби шукає Господа і хоче знати шляхи Господні.

Якщо ти приймаєш пророка в ім’я пророка, отримаєш нагороду пророка. І коли ти шукаєш Господа, то прийми відразу рішення, що підкориш свою волю волі Божій. Навіть якщо тобі Боже рішення не сподобається.

Якщо ти відмовляєшся свою волю підпорядковувати комусь, немає сенсу тобі ходити до пророка, немає сенсу тобі вдавати із себе ніби богобоязливу людину, тому що Бог цей спектакль одного дня викриє і піддасть тебе ганьбі.

І потім не кажи: “Я зробив усе що міг…” Нічого ти не робив! Ти хотів слідувати своїй волі, а не Божій.

І все, що від плоті, – воно помре. “Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне” (Гал. 6:8).

Які тонкі речі! Я йду до Бога нібито запитати: “Боже, що Ти скажеш?” А в мене вже є своє рішення…

З якого тоді переляку ти йдеш до пророка, до Бога і розводиш цей спектакль? Кому він потрібен?

А це таке легке прикриття фарисейське: “Можливо, легше стане? Можливо, Господи, наші думки співпадуть?”

А думки не співпадуть!

Людина знає, що поступатиме так і не інакше, і все рівно йде до Бога за ліцензією!

Комусь із вас знайома ця ситуація? Коли під час посту, молитви, служіння ти відмовляєшся свою волю підпорядкувати волі Божій? Це страшна ситуація.

Увесь народ від малого до великого, князі, вельможі, військові. Що таке народ, який ніби шукає Господа?

По суті, народ не винен: його так навчили.

Чому велика відповідальність лежить на нас, пасторах, лідерах?

Тому що “який піп – такий і прихід”. Якщо служитель – лицемір, то він заразить цією бацилою всю церкву, і вся церква лицеміритиме. Якщо він фальшивить під час молитви, уся церква фальшивитиме. Але якщо він буде щирим перед Богом, народ буде щирим, чесним, богобоязливим.

Не пощастило народу, якщо в нього виявився як би духовний пастор. Тоді і народ буде як би шукати Господа.

Я уважно стежу за собою. Я знаю, що Бог з лукавим поступає за лукавством його. Бо Він не лише слова наші чує. Він бачить серце, нашу сутність.

Навіщо позбавляти себе нагороди?

По-перше, якщо йдеш до пророка, ти повинен розраховувати, що в пророка є щось від Господа, і він щось про тебе може знати.

По-друге, якщо вже ти до нього йдеш, то вже заздалегідь ти повинен погодитися: що б Бог не сказав, сподобається це тобі чи не сподобається, ти скажеш: “Нехай буде воля Твоя!”

Що, Ісусу в Гефсиманії подобалася перспектива бути розіп’ятим?! Ісусу в Гефсиманії подобалося Боже рішення? Але Він сказав: “Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя” (Мф. 26:42).

Шлях до влади тернистий. І це не завжди легко.

Але, друзі, сила полягає не в тому, що людина дозволяє собі багато. Сила людини полягає в тому, що вона здатна собі багато в чому відмовити. І передусім своєму егоїзму, своєму “я” сказати: “Мовчати! Плоть, ти підкорятимешся духу!”

І ось дивіться, Дух богошукання ніби опанував народом. Від малого до великого всі прийшли до пророка. І що вони кажуть?

Єремії 42:2,3: “І сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас, щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити“.

Були їх багато, залишилося мало. Народ опритомнів: “Треба Бога шукати!”

Вони прийшли до пророка із розрахунку, що пророк з Богом безпосередньо має відношення і дещо знає.

Що вони просили: “Попроси в Бога, щоб Він указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити“.

Завжди хочеться поставити питання: “А ви готові йти тим шляхом, який Бог вкаже? І робити те, що Він вам скаже? Якщо “так”, тоді ви будете дійсно народом Божим. А не ніби народом Божим”.

Проповідь Єремії, Гюстав Доре

Єремії 42:4: “І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова“.

У проханні народ каже: “Помолись за нас Господу Богу твоєму. І все, що Господь Бог твій скаже, ми робитимемо”.

Пророк відповідає: “Гаразд, я помолюся Богу вашому”.

Неначе в пінг-понг грають.

І мало того, вони навчилися церемонії проводити. Якби ти потрапив на цю зустріч, то б сказав: “Нічого собі, оце Пробудження! Оце є вищий клас богобоязливого народу”.

Єремії 42:5,6: “Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого“.

Тобто, сподобається нам ця відповідь або не сподобається, присягаємося, що робитимемо це. Бо знаємо, якщо ми підкоряємося Богові, нам буде завжди добре.

Подивіться, як красиво люди навчилися говорити. А як далі розвивалися події?

Єремії 42:7,8: “Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого“.

10 днів – це був час усамітнення. Пророк зустрічався з Богом і волав: “Господи, народ запитує волі Твоєї. Що їм передати?”

Господь сказав: “Скажи їм те і те…”

І, маючи вже послання з неба, пророк збирає знову увесь Ізраїль і каже: “Я вам зараз передам слова Господні, приготуйтеся!”

Єремії 42:9-22: “І  сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше: якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, – говорить Господь, – бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. Якщо ж ви скажете: “не хочемо жити у цій землі”, і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: “ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити”; то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і підете, щоб жити там, то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у землі Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за вами там, у Єгипті, і там помрете. І всі, які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: як вилився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не побачите більше місця цього. До вас, залишок Іуди, вирік Господь: “не ходіть у Єгипет”; твердо знайте, що я нині застерігав вас, бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: “помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо”. Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там“.

Господь вже знав їх серця.

І тепер реакція народу, який казав: “Будемо слухняні гласу Господа Бога нашого“.

Єремії 43:1,2: “Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бога їхнього, усі ті слова, з якими Господь, Бог їх, послав його до них, тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: “не ходіть у Єгипет, щоб жити там”“.

Зухвалі люди…

Свавілля народу, який ніби шукає Господа, який ніби хоче знати шляхи Господні і не відмовляється від своїх амбіцій, – це зухвалість перед Господом.

Пророк йде до Бога, розмовляє з Ним 10 днів.

Бог відкриває пророку Свої плани і каже: “Ось рятівний план. Передай народу…”

І народ, який присягався і божився, що вони виконуватимуть волю Божу, насправді чинить віроломно.

Єремії 43:2-5: “Тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: “не ходіть у Єгипет, щоб жити там”; а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон. І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській. І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській“.

І якщо ви прочитаєте далі цю історію, то побачите, що Господь залишився вірний Своєму слову. А народ пророка Єремію звинуватив у державній зраді. Оголосили, що він з Богом не зустрічався, а все, що він сказав, неправда.

І хочеться запитати: якщо у вас вже свої плани, своя програма, то навіщо цей спектакль?

Будемо слухняні гласу Господа Бога нашого” – ці люди вустами наближаються до Бога, але серця їхні далекі від Нього.

Якщо ви не приймаєте пророка в ім’я пророка, ви не отримаєте нагороду пророка.

Друзі, це прообрази для нас. Давайте звільнимося від фарисейства!

Це страшно, друзі, – брехати собі. Ще страшніше – брехати Богу! Наш Бог святий і праведний. Давайте навчимося упокорюванню перед Богом.

Якщо ти хочеш отримати нагороду і дійти до фінішу, навчися підкорятися Богові, змирятися під міцну руку Божу. Щоб свого часу Він возніс тебе.

Яке б парадоксальне слово від Бога не прийшло, яка твоя справа?  Виконай його і жити будеш!

Ти вважаєш, що Він бреше, що Він дурніший за тебе? Він не дурніший за тебе! Якщо Він сказав: “Залишайтеся в Єрусалимі”, – значить, залишайтеся в Єрусалимі! Якщо ви втечете кудись, – смерть наздожене вас!

Автор: Олексій Ледяєв

Попередній запис

Як не стати фарисеєм

Змова фарисеїв та іродіян проти Ісуса, Джеймс Тіссо А тепер настав момент, коли варто поділитися кількома ... Читати далі

Наступний запис

Чому всі християни лицемірять?

Можливо, немає нічого більш провокаційного за звинувачення в лицемірстві. На жаль, деякі люди отримують привід для переконання, що християни є ... Читати далі