Схованка від лицемірства

Набридло чути з вуст людей «світу цього» постійні заяви, що вони звичайно ходили б до церкви (навіть дехто «з радістю» – особисто для мене залишається тайною, у чому саме полягає ця «радість»), якби не лицеміри, що наповнюють її. Звісно, як додає дехто, є і «святі» люди («святість» в їх розумінні – це безгрішність, а не присвячення Богові, як розуміє це Біблія), проте більшість – все одно лицеміри…

Дехто з вірних з цією маячнею, яка силиться набути форми якоїсь об’єктивності, а насправді просто є жалюгідною спробою самовиправдання, навіть погоджується, тим самим укріплюючи згаданих церковних «викривачів» у переконанні, що в церквах перебувають одні лицеміри. Звичайно, окрім невідомих «святих» людей… Про те, чому ці заяви насправді маячня, піде мова далі.

Передусім, у світі склалася хибна і вкрай зручна для багатьох думка (цікаво, хто ж «посіяв» її?), що Церква – це місце для «святих» людей. Святих – у сенсі безгрішних чи майже безгрішних. Як не дивно, у цьому погляді є доля правди, втім, лише доля правди, яка полягає в тому, що святі складають собою Церкву Христову. Проте святі не в сенсі безгрішності, а в сенсі присвячення себе і свого життя Богу. Щоб переконатися в цьому, достатньо уважно перечитати будь-яке з послань апостола Павла.

Як наприклад: «Усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святиму потребах святих беріть участьА тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим, бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі… Прийміть її для Господа, як личить святим» (Рим. 1:7; 12:13; 15:25,26; 16:2). Як можна пересвідчитися, мова тут іде про звичайних людей-обивателів, які «просто» приєдналися до Церкви Христової. Чому «просто» саме в лапках? Бо багатьом людям дуже складно прийняти той же самий факт, що святість – це не відсутність гріха, а присвячення Богові, а зменшення гріха (ясна річ, не його повна відсутність) – це якраз прямий результат цього присвячення.

Стосовно ж гріха. «Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мф. 9:13), – саме такими словами охарактеризував Христос основне завдання заснованої Ним Церкви: закликати грішників до покаяння, тобто відкидання гріхів, того самого лицемірства, та навернення до діл правди.

Стосовно ж праведників. Згідно Біблії їх взагалі немає! А все через те, «що всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23). Так що заклик Христовий до покаяння стосується абсолютно кожного, навіть тих, хто вважає, що в церквах одні лицеміри (звичайно, окрім невідомих «святих» людей)…

Стосовно ж лицемірства. Люди судять оточуючий світ і людей у ньому за власними мірками, за власною шкалою цінностей, або як прийнято казати у світі, за власним ступенем зіпсутості (гріховності, якщо висловити цей вимір біблійною мовою). Зважаючи на це, коли ви почуєте в черговий раз, що в загальному в Церкві, чи в конкретній церковній общині повно лицемірів, майте на увазі, що ця голослівна заява більше свідчить не про наявний стан речей, а про лицемірство, яке притаманне людині, що сповіщає це. Адже людина бачить у ближніх не тільки те, що хоче побачити, а, саме головне, що може побачити.

Наприклад, розпусник ніколи не повірить, що між добре знайомими хлопцем і дівчиною (чоловіком і жінкою) можуть бути цілком цнотливі стосунки. Розпусник завжди буде убачати приховану пристрасть і жодні аргументи не переконають у цьому його. Те ж саме стосується і лицемірства: якщо людина уражена цією духовною хворобою, вона буде переконана в нещирості абсолютно всіх віруючих людей, навіть тих самих невідомих «святих».

«І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:3-5), – ці Христові слова в точності описують стан щойно згаданих людей. Але вся трагедія в тому, що ці люди не хочуть власного зцілення, їх цілком задовольняє, принаймні до пори до часу, такий стан справ. Як би не так, вони б звернулися за допомогою до Церкви Христової – єдиного місця на землі, де б вони могли отримати духовне зцілення, навіть від того самого лицемірства. Проте поки що ці люди вважають за краще просто лицемірити, що часто проявляється у звинуваченні інших у лицемірстві.

P.S. Якщо вас цікавить, хто ж «посіяв» у світі хибну-зручну думку про Церкву, відповідь на це ви можете знайти в Ін. 8:44.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Світло сяюче

Багато місць Біблії стверджують, що християни є світильниками в цьому світі. Це надзвичайно важливо, бо нам доручено свідчити світу. Вище ... Читати далі

Наступний запис

Біблія про лицемірство

І. Визначення Лицемірство – це поведінка, що прикриває нещирість або зловмисність удаваним щиросердям або чеснотами. Лицемірство – це підробка переконань, ... Читати далі