Світло сяюче

Багато місць Біблії стверджують, що християни є світильниками в цьому світі. Це надзвичайно важливо, бо нам доручено свідчити світу.

Вище я навів приклад християнина, який знаходився в гурті, коли хтось розповів вульгарний анекдот. Якби він обернувся і пішов, швидше за все, багато хто в цьому гурті став би над ним сміятися і потішатися. Проте він виявив би себе щирим у своїх переконаннях. Завдяки його чесності, деякі з насмішників могли б змінити свою думку про Християнство в кращій бік. У результаті, інші з них могли б навіть прийти до пізнання Христа. Я дозволю собі повторитися: те, що ми вважаємо “дрібницею”, може мати серйозні наслідки. Цього разу – хороші.

Петро відмічав, що наші вчинки можуть служити провідниками, приводячи інших людей до Христа: «Деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались, коли побачать ваше чисте, богобоязне життя» (1Пет. 3:1-2).

У контексті, Петро писав про віруючих дружин. Проте цей же принцип діє, коли будь-хто з нас, християн, – стикається з ненаверненими в цьому світі. Ми можемо приносити світло Бога справами, – без прямої словесної проповіді.

Ісус називав Іоанна Хрестителя (Ін. 5:35), світильником, «який горів і світив». Іоанн був посланий вперед Ісуса, щоб свідчити про Світло (Ісуса). Це зовсім не означає, що всі вірні повинні жити в пустелі і ходити в одязі з верблюжої шерсті! Ісус називав Іоанна сяючим світильником не через ці подробиці його життя, а тому, що серце його було чистим і повним любові до Бога. Ця чистота і любов проявлялися в його справах, і всі могли це бачити.

Ми маємо бути посланцями Христа, як стверджував Павло: «Отже, ми – посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом» (2Кор. 5:20).

Посланець представляє більшого, ніж він сам, який послав його доставити послання. Тому ми маємо бути дуже обережними, щоб залишатися вірними Тому, хто нас посилає: «Усякий розважливий діє зі знанням, а нерозумний виставляє напоказ глупство» (Прит. 13:17).

Ми – посланці у світі, який не бажає нас приймати, і не бажає визнавати Того, Хто послав нас, Царем. Тому ми повинні намагатися жити так, як  учив Ісус у Своїй Нагорній проповіді: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16).

Якщо ми робитимемо все, що Він нам велів, можемо бути упевненими, що одного разу, з’явившись перед лицем Христовим, почуємо солодкі слова: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого» (Мф. 25:23).

Завершальне слово

Коли Господь спонукає мене писати, то, як правило, це пов’язане з моїми власними помилками, які Він мені відкриває. Він спонукає мене писати про ці уроки, щоб вони відобразилися в моїй пам’яті. Крім того, – щоб я передав цей досвід іншим, яким він теж може бути корисний. Ця стаття – не виключення. Нещодавно Господь показав мені лицемірство в моєму житті (якого я раніше не бачив), і необхідність змінитися. Я багато чому навчився, і молюся, щоб і ви, Читачу, теж отримали користь.

Як сказано було раніше, ніхто не вільний від лицемірства в повній мір. Кожного разу, коли ми грішимо, ми винні в лицемірстві. Усвідомивши свій гріх і розкаявшись, ми повинні шукати лицемірство, яке його супроводжувало, і очиститися від нього.

Запитайте себе: «Чи є я сяючим світильником?  Чи я – лицемір?» Якщо вірно останнє, ви зобов’язані змінитися, якщо бажаєте успадкувати Царство.

Лицемірство важко здолати. Так що ж нам робити? Розміркуйте над наступними словами Малколма Хіпа: «Подолання слабостей і гріхів – дуже важлива тема. Але успіх зводиться до готовності утихомиритися, бо перемогу дає нам Божий Дух, Який не може в нас перебувати, поки ми не утихомиримося».

Усі наші старання здолати дадуть лише дуже незначні результати, якщо ми не досягнемо головної внутрішньої зміни, що відбувається  в нашому  дусі. Саме ця зміна називається “Народженням наново”. Коли ми готові померти для себе, Дух Божий може почати створювати в нас “нове  створіння”, про яке говорив апостол Павло (2Кор. 5:17; Гал. 6:15).

Корінь лицемірства – гординя (збереження свого Его). Руйнування (знищення) Его (чи гордині) – процес болючий. Більшість людей чинять опір йому, що є сил! Але Ісус обіцяє, на кого Він упаде, того розчавить. (Мф. 21:44), і тоді замість свавілля і самовпевненості в нього з’явиться дитяча віра і надія на Ісуса. Утихомирення, розкаяння і упокорювання можуть почати займати місце потворної сатанинської гордині і самовпевненості.

Таке внутрішнє преображення не відбувається легко, воно вимагає великих особистих жертв. Тому багато християн не досягають належної покори Богові. Результатом є недисциплінований дух, який як і раніше схильний до демонічних впливів. Така людина залишається лицеміром.

Завершуючи, хочу процитувати наступні слова апостола Павла: «Усе робіть без нарікання й сумніву, щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі» (Флп. 2:14,15).

Автор: Стів Томпсон

Попередній запис

Лицемірство в церквах

У церквах лицемірство допускається і (у багатьох випадках) навіть заохочується церковними лідерами. Замисліться над словами А.У. Тоузера: «Хрестом, – сказав ... Читати далі

Наступний запис

Схованка від лицемірства

Набридло чути з вуст людей «світу цього» постійні заяви, що вони звичайно ходили б до церкви (навіть дехто «з радістю» ... Читати далі