Сяючи світильники чи Лицеміри?

    

Багато людей стверджують, що вірять у Бога, але при цьому не ходять до церкви і не практикують поклоніння в якійсь формі. Якщо запитати когось з таких людей, чому, найчастіше можна почути одну відповідь: «Бо церкви повні лицемірів, і нічого більшого».  Погоджуся, що для багатьох це – просто зручна відмовка. Проте, виникає питання: чи можливо, щоб у такому твердженні було зерно істини? Сумна відповідь на нього: «так!» Це може шокувати багатьох, але факти свідчять за себе. Про це і поговоримо.

Мій батько використовував такі міркування, як відмовку, щоб не ходити до церкви, але він дійсно вірив цьому. Мій син йде стопами діда. Чесно кажучи, я і сам не довго ходив у церкву у своєму житті. А та церква, яку я недовгий час відвідував (багато років тому), виявилася лжецерквою, – культом.

Що примушує людей мати таку несхвальну думку про церкву? Гірше за те, що утримує людей (які можуть щиро шукати Бога) від навернення до Християнства? Що бачать вони в сьогоднішніх церковних організаціях, що їх відвертає?

Відповідаючи одним словом – ЛИЦЕМІРСТВО!!!

Ісус учив: «Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх» (Мф. 7:17-20).

Мій батько не читав Біблії і не знав цього писання, але сам принцип був йому добре відомий. І більшості людей у цьому світі він відомий. Всякий, хто має розсудливість, судить інших за плодами їх життя (у тому чи іншому вигляді). Якщо людина каже правильні слова, але не чинить відповідно, ми називаємо її лицеміром.

Мій власний досвід з різними церквами привів мене до аналогічних висновків, і багато років це впливало на моє ставлення до християн. Перші враження такого роду я отримав ще підлітком, бачачи та усвідомлюючи подвійні стандарти тих, хто регулярно ходив до церкви. Я бачив, як  знайомі мені люди поводилися в церкви абсолютно інакше, ніж у повсякденному житті. Вони раптом ставали “святими” (святенниками). А пізніше, на тижні, вони знову ставали такими, якими були насправді.

«Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня» (Мф. 23:28).

Чому ж християни так чинять? З різних причин, проте, коли ми починаємо докопуватися до кореня проблеми, то знаходимо дві головні причини:

  1. Або це не істинні християни,
  2. або вони більше піклуються про схвалення світу, ніж про шляхи Божі.

У будь-якому з цих випадків, у корені лежить гординя.

Що каже Біблія

У Біблії багато говориться про лицемірство. У всій Біблії цей термін зустрічається 42 рази (версія NKJV), з них 29 випадків знаходимо в Новому Завіті. Втім, згадки про проблеми тієї ж природи зустрічаються набагато частіше.

Проте слід зазначити, що в староєврейській мові слова “лицемір” фактично не існує, про що свідчить наступна цитата з Біблійного Словника Вікліфа:

«Це поняття удаваної чесноти було чуже старозавітній думці. Староєврейський корінь h – n – p, перекладений у KJV словами «лицемірство» або «лицемір», перекладався в LXX (Септуагінті – Грецькому перекладі СЗ) словами «anomos» – «беззаконний», «злочинний», або «безбожний», паралельно з «poneros» – «лиходій» (Іс. 9:17); а також словом «asebes» – «безбожний», «нечестивий» (Іс. 33:14).

У книзі Іова зрозуміло, що h – n – p це той, хто радикально протистоїть Богові, хто забуває Бога (Іов 8:13; 15:34-35; 20:5; 27:8). Як дієслово h – n – p означає «забруднювати» або «спотворювати» (Чис. 35:33; Пс. 106:38; Іс. 24:5; Єр. 3:1). Переклад книги Іова Феодотіоном, пізніше включений у  LXX, передає староєврейське h – n – p словом «лицеміри»  у двох віршах (Іов 34:30; 36:13).

Новий Завіт отримав інтерпретації цього слова від грецьких слів «hupokrsіs» (актор, що грає перейняту на себе роль; облудник) і «hupokrіtes» (виконання удаваної ролі; обман).

Пам’ятаючи ці смислові значення, звернемося до того, що каже про лицемірство Біблія.

У Євангелії від Матфея 23:13-30, Ісус сім разів називає Фарисеїв лицемірами, викриваючи їх за різноманітні прояви цього зла! Не дивно, що слово «фарисейство» стало фактичним синонімом слову «лицемірство».

Уважне і вдумливе читання слів, з якими Ісус звертається до Фарисеїв у 23-му розділі Євангелія від Матфея, багато що нам відкриває. Його слова були звернені не лише до них. Вони описують багатьох церковних лідерів нашого часу, так само як і багатьох християн. Я думаю, можна сміливо сказати, що кожен християнин хоч раз у житті був винен хоч би в одному з тих гріхів, в яких Ісус звинувачував Фарисеїв.

Апостол Петро згрішив лицемірством. Павло звинуватив його в лицемірстві, що проявилося в тому, що він по-різному ставився до християн юдейського і язичницького походження (Гал. 2:11-14). Жоден з нас не може сказати, що він здолав огидливий гріх лицемірства.

Автор: Стів Томпсон

Попередній запис

Двоєдушність і лицемірство

Людина від початку була створена єдиною цілісною особистістю. Внутрішній світ і його зовнішнє вираження за задумом Творця повинні мати абсолютну ... Читати далі

Наступний запис

Лицемірство в церквах

У церквах лицемірство допускається і (у багатьох випадках) навіть заохочується церковними лідерами. Замисліться над словами А.У. Тоузера: «Хрестом, – сказав ... Читати далі