Те, що сталося на Голгофі, і ганебне, і гірке, проте це стало, мабуть, найголовнішою подією в житті Ісуса. Так вважають автори Євангелій і послань, так вважає церква і, наскільки ми можемо судити, так вважає Бог.
Пройшло немало часу, перш ніж церква змирилася з ганьбою хреста. Спочатку забороняли зображувати хрест. Так залишалося аж до правління імператора Костянтина, якому було видіння хреста і який відмінив страту через розп’яття. Таким чином, хрест став символом християнства тільки в четвертому столітті. (Як зауважив К.С. Льюїс, розп’яття прийшло в мистецтво лише тоді, коли помер останній, хто бачив справжнє розп’яття.)
Тепер символ цей всюди: ювеліри відливають римське знаряддя страти із золота, бейсболісти хрестяться, перш ніж ударити по м’ячу, а кондитери на Страсному тижні готують шоколадні хрести. Дивно, але християнство стало релігією хреста, адже хрест – це все одно що шибениця, електричний стілець, газова камера.
Зазвичай смерть від руки ката в людей вважається ганьбою. Проте апостол Павло пізніше напише про Ісуса: «Забравши сили у начальств і властей, владно вивів їх на ганьбу, подолавши їх Собою» (Колосян 2:15). Що ж Павло мав на увазі?
Я згадую тих, хто в наш час відняв силу у влади. Расисти кинули Мартіна Лютера Кінга в тюремну камеру, чеська влада позбавила свободи Вацлава Гавела, філіппінці убили Беніньо Акіно, влада Південної Африки ув’язнила Нельсона Манделу. Ці люди думали, що позбавилися від проблеми, проте замість цього вони показали всім, що жорстокі і несправедливі. Моральна сила перемогла.
Коли помер Ісус, навіть грубий римський солдат мимоволі вигукнув: «Воістину Чоловік Цей був Син Божий» (Мк. 15: 39). Він прекрасно бачив, наскільки різні його жорстокі товариші і їх жертва, яка прощала Своїх мучителів перед смертю. Бліда людина на хресті розвінчала світську владу, цих лжебогів, від яких марно чекати співчуття і справедливості. Релігія, а не безбожництво, засудила Ісуса. Закон, а не беззаконня, страчував Його. Пародія на суд, побиття батогами, неприйняття Ісуса – усе це оголило істинну суть політичної і релігійної влади. Це були прибічники порядку, що склався, які піклувалися лише про своє положення. Кожен їх випад проти Ісуса доводив їх незаконність.
Розбійники, розіпнуті по обидві сторони від Христа, являють собою дві можливі реакції на те, що відбувається. Один сміявся над безсиллям Ісуса: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас». Другий побачив у Ньому іншу силу. Він зважився повірити і попросив Ісуса: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк. 23:42). Більше ніхто не назвав Ісуса царем, хіба що кепкуючи. Вмираючий розбійник, як ніхто інший, осягнув суть Христового Царства.
В якомусь сенсі ці розбійники стояли перед тим же вибором, перед яким буде поставлена вся історія: безсилля Ісуса – це доказ Божої безпорадності чи Божої любові? Римляни, які звикли до могутніх божеств на кшталт Юпітера, не побачили нічого божественного в тілі, що скорчилося на хресті. Набожні євреї, виховані на оповіданнях про могутність Ягве, не побачили нічого гідного в цьому слабкому Богові, Який помирав у ганьбі. Як помічає Юстин Мученик у «Розмові з Трифоном-юдеєм», хресна смерть Ісуса остаточно переконала юдеїв у тому, що Ісус не був Месією, розп’яття стало вироком закону.
Незважаючи на це, саме хрест на горі змінив моральне обличчя світу. М. Скотт Пек пише:
«Я не говоритиму про те, як діє любов. Краще процитую слова одного літнього священика, який багато років провів у боротьбі: «Є десятки способів протистояти злу і тільки кілька способів перемогти його. Усі вони – різні грані однієї і тієї ж істини: єдиний спосіб перемогти зло – втопити його в живій відкритій людині. Людина поглинає зло, як губка вбирає кров, як серце вбирає спис, і зло втрачає силу і сходить нанівець».
Вилікувати зло – з наукової і будь-якої іншої точки зору – можна тільки людською любов’ю. Потрібна добровільна жертва… Я не знаю, як це відбувається.
Але це відбувається… І коли це трапляється, баланс сил у світі трохи змінюється».
Того дня на Голгофі баланс сил у світі змінився і не трохи, а все тому, що зло ввібрав Ісус з Назарету. Якби Він був просто ще однією безневинною жертвою, на кшталт Кінга, Мандели, Гавела, Він вписав би Своє ім’я в історію і зійшов би з сцени. Християнство не виникло б. Історія змінилася, бо учні усвідомили (після того, як Він воскрес), що Сам Бог обрав шлях слабкості. Завдяки хресту стало ясно, що Бог готовий відмовитися від влади заради любові. Як зауважила Дороті Сейерс, «Бог роззброївся в односторонньому порядку».
Влада, навіть коли переслідує благі цілі, часто приносить страждання. Любов, будучи уразливою, вбирає страждання. Влада і любов зійшлися на горі, званій Голгофа, і Бог відмовився від влади на користь любові.
