Юди 1:17-25

Юди 1:17-25 – Врятовані силою Божою

«А ви, улюблені, згадуйте слова, що їх давніше казали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, які вам говорили: За останнього часу будуть глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями та безбожністю. Це ті, хто відлучується від єдности, тілесні, що духа не мають. А ви, улюблені, будуйте себе найсвятішою вашою вірою, моліться Духом Святим, бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. І до одних, хто вагається, будьте милостиві, спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом, і ненавидьте навіть одежу, опоганену від тіла! А Тому, Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості, Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь.»

Іноді біблійні діалоги напрочуд точно передають істину. Після багатьох поколінь, коли народ Ізраїльський все далі і далі відступав від Бога, ведений нечестивими царями, Бог послав пророка Іллю. Ілля ж передрік велику посуху. Коли настав час посусі добігти кінця, Ілля з’явився перед царем Ахавом (1 Царів 18:17-18).

Чи це ти, що непокоїш Ізраїля? – запитав Ахав.

Не я внещасливив Ізраїля, – почув він у відповідь, – а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами.

Скільки разів згадував я цей уривок, коли різні групи в церкві звинувачували один одного в смуті і розподілах. Безглуздо, якщо не сказати лицемірно, звинувачувати пророка в баламутстві, коли він лише б’є тривогу. Втім, така доля тих, хто викриває. Люди не хочуть галасу. І не хочуть, щоб їм вказували на помилки. Тому вони мовчать, навіть якщо їх тривожить перебіг подій. А всякого, у кого вистачає мужності встати і висловитися, звинувачують у створенні розподілів. І так було завжди.

Юда пише: «Це ті, хто відлучується від єдности» (в. 19). Без сумніву, псевдовчителі говорили таке про самого Юду: ніби, навіщо він морочить голову своєю старомодною мораллю і байками із старих текстів, коли милістю Божою можна відчути себе вільним. Проте Ісус та апостоли застерігали: обов’язково з’являться насмішники, які знущатимуться з ваших правил, а самі потуратимуть усілякій своїй примсі. Такі люди, каже Юда, не мають Духа Божого, що б вони про себе не казали. Вони живуть інстинктами.

А після усіх попереджень і викриттів ми чуємо слово, яке нам необхідно почути, слово зміцнення, обіцяння і святості. Воно допоможе нам бути напоготові і приготуватися до труднощів. Юда закликає: будуйте себе у вірі, моліться Духом Святим, бережіть себе самих у Божій любові і чекайте милості в поверненні Ісуса (в. 20-21). Зупинимося на кожному з цих пунктів детальніше.

Перше: «Будуйте себе найсвятішою вашою вірою». Це віра, за яку, як було сказано у вірші 3, необхідно боротися. Вона включає і певне вчення, і віддачу серця. Така тверда основа, на якій ми стоїмо і з якої не повинні сходити.

Друге: «Моліться Духом Святим». Молитва є таємниця, і без цієї таємниці неможливе християнське життя. Одна з найдивовижніших дій Духа – те, як вона зароджується в серці. Ця молитва може бути молитвою плачу або проханням про допомогу. І до плачу Божого ми залучаємося, коли в жаху поглядаємо на те, як людське нечестя і зарозумілість проникає в церкву. Але молячись Духом Божим серед негараздів, ми бачимо, що у відповідь Бог зміцнює і захищає нас, леліє Своєю небесною любов’ю.

Третє: «Бережіть себе самих у Божій любові». Фраза може здатися дивною: чому нам сказано «берегти себе»? Хіба не Бог нас оберігає? Проте від нашої вільної волі залежить багато що. Адже добрий пастир не тримає овець за сімома замками. Він хоче, щоб вівці навчилися йти за ним у любові і довірі. І не потрібно давати пастиреві зайвої роботи, йдучи світ за очі.

Четверте: «Чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя», яке настане, коли з’явиться Ісус. Християнство спрямоване вперед до цієї точки. Серед морального і духовного розпаду навколо, ми жадаємо і молимося про цю «милість» для себе і для церкви. Нехай вона прийде скоріше, а якщо Богові угодне ще затримати той великий День, нехай вона хоч трохи доторкнеться нас у сьогоденні, зціляючи і оновлюючи.

Ці прості і ясні кроки ми можемо зробити вже в сьогоденні. Юда не закликає нас узяти палиці і побити ними псевдовчителів, щоб їм не кортіло. Він лише хоче, щоб ми розпізнали небезпеку спокуси і сталі справжніми Христовими учнями. Якщо в нас це вийде, і якщо ми будемо строгими до себе, то вистоїмо в будь-який шторм на противагу будь-яким лютим хвилям.

Далі Юда переходить до пастирських потреб. Вірші 22-23 звучать так, немов команда рятувальників прибула до місця залізничної катастрофи чи цунамі! Виручати треба багатьох, і люди з твердою вірою повинні за це взятися. Три вказівки, які тут наведені, не претендують на повноту. Юда лише хоче сказати: «Дивіться, в якому становищі перебуває кожна людина, і дійте за обставинами. Підходьте з милістю, але вдумливо». Є люди, яких захопило це дивне вчення, з його моральними (точніше, аморальними!) установками. Вони потребують порятунку. Деякі стоять на межі морального краху: не глузуйте з них, і не тероризуйте їх суворістю, але виявіть їм милість, яку виявив би Ісус. Інші вже потрапили в полум’я, і їх потрібно терміново витягнути. Справа нелегка, особливо якщо вони запевняють, що полум’я їм тільки подобається, але залишати його не можна. Другі глибше загрузли в гріху. Гріх залишив свій відбиток і на них, і на усьому, що навколо них. Виявляючи до них милосердя, треба бути напоготові. Адже сам їх одяг може нести «плями» (моральні) від їх способу життя.

Проте Юда не закінчує на цьому. Його письменницьке чуття тісно пов’язане з чуттям християнським: які б радощі і прикрощі нас не чекали, врешті-решт, усе має з’єднатися в хвалі єдиному істинному Богові. Завершальна хвала вміщує в собі пафос усього послання: Бог, Який заслуговує всякої хвали, є Той, хто «може допомогти вам стояти прямо» (в. 24).

Багато перекладів формулюють останню думку в негативному ключі: «може вас зберегти від упадку». Проте Юда виражається позитивніше: «може зберігати вас такими, що не спотикаються». Іншими словами, людина навіть не спотикається. Про це ми повинні просити Бога і хвалити Його, коли це відбувається.

Шлях же спрямований до певної мети. Ми сподіваємося на те, що з’явимося перед лицем Божим, незіпсованими і радісними. Автор багато говорив про скверну, і в результаті лист вийшов трохи похмурим. Що ж, інакше і бути не може, коли заглядаєш у темну безодню людського нечестя. Проте альтернатива розпусті та богоборству – не похмура релігія, що відкидає всяку радість. Зовсім навпаки! Нас кличуть до слави і чистоти, пригоди і свята. Адже заради цього ми і створені.

В Юди виривається вигук хвали. Саме такими словами повне серце, коли Святий Дух входить у нього і дарує пізнання Бога в Ісусі і пізнання спасіння: «Єдиному премудрому Богові, Спасителеві нашому через Ісуса Христа, Господа нашого, слава, могутність, сила та влада перше всього віку, і тепер, і на всі віки! Амінь». Якби Іванів Апокаліпсис не був написаний, цей вірш міг би стати чудовим завершенням усього Нового Заповіту.

Попередній запис

Юди 1:1-4 – 1:5-16

Юди 1:1-4 – Боротися за віру «Юда, раб Ісуса Христа, а брат Якова, покликаним, улюбленим у Бозі Отці та збереженим ... Читати далі