1 Петра 3:17-22 – 4:1-11

1 Петра 3:17-22 – Страждання за правду

«Бо ліпше страждати за добрі діла, коли хоче того Божа воля, аніж за лихі. Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в’язниці були, зійшовши, звіщав; вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води. Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа, що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили.»

З роками мені все менше подобаються речі, які після купівлі треба збирати, дивлячись у схеми та інструкції. Причин тому декілька. Частково я боюся, що в мене не вийде: раптом поставлю якусь деталь не туди, і все зіпсую. Частково не довіряю інструкціям: скільки разів вже було, що вони не пояснюють нічого докладно або зовсім кажуть нісенітницю. Іноді вони описують товар, який схожий на куплений нами, але все таки не той.

А от ще типова ситуація: ніби все зібрав, але під кінець виявляєш, що в коробці залишилася не використана деталь. Руки опускаються. Що з нею робити? Для чого вона призначена? Як вийшло, що ми її раніше не помітили? Ніби усе добре виходило, а що робити тепер?

У багатьох читачів виникають подібні відчуття, коли вони добираються до 1 Петра 3:19-21. Здавалося, усе зрозуміло: Петро попереджає про страждання. Він сказав, що з боку влади можуть відбутися гоніння, нічим християнами не заслужені. Він зауважив, що таке безневинне страждання – це шлях, яким народ Христовий йде за самим Христом (адже Христос став жертвою гіршої на світі несправедливості). І раптом несподівано повідомляє щось нове. По-перше, після смерті Ісус проповідував якимсь «духам, що в в’язниці були». По-друге, ці духи були непокірні за часів Ноєвих   . По-третє, Ноїв ковчег, в якому врятувалася сім’я Ноя, – прообраз хрещення. По-четверте, хрещення має відношення не до змивання фізичного бруду, а до обітниці «Богові доброго сумління». Що б це усе означало? І як вписується в решту послання? Роздумуючи над 1 Петра, багато читачів сприймають цей уривок як щось стороннє.

Важливо мати на увазі загальну спрямованість уривка. Петро підбадьорює людей, на яких от-от обрушиться несправедливість з боку влади (підкреслимо: не випадковий акт жорстокості або буйство натовпу, а офіційне і узаконене гоніння!). Тим самим, християни підуть шляхом Христовим, потерпілого так само. Проте для Петра важлива ще одна думка: після Свого страждання Христос сповістив перемогу Божу усій «владі», зокрема тій, що перебуває в незримих сферах. Вищезгадані чотири елементи, що бентежать сучасних читачів, детальніше розкривають думку про цю звістку. За владою людською стоїть влада інша, «духовна». Ця влада вже зрозуміла, що Ісус позбавив її могутності. Бо віднині Христос набув найбільшої влади. Апостол підкреслює: після Ісусового вознесіння на небеса, Йому підкорилися «Анголи, влади та сили» (ст. 22).

Розберемося в сказаному детальніше. Для цього не обійтися без відомостей про юдаїзм I століття. У ту пору багато євреїв, що сподівалися на прийдешнє позбавлення Боже, читали і цінували текст, який ми називаємо Першою Книгою Еноха. Невідомий автор, що пише під псевдонімом біблійного Еноха (див. Бут. 5:18- 24), роздумує над бідами і проблемами світу. Ці біди він багато в чому зводить до діянь нечестивих ангелів (Бут. 6), повсталих проти Бога Творця. Нечестиві ангели в якомусь сенсі вже зазнали поразки, а в якомусь ще зазнають. Петро ж проводить наступну думку: перемога над цими темними силами отримана через Христа. Христос був «Духом оживлений» (в. 18), і після Свого воскресіння сповістив вирішальний суд згаданим «духам». Їх могутності настав кінець. Звістка про цю перемогу повинна надихнути невеликі християнські громади, яким погрожують місцева влада і духовні «сили», що стоять за місцевою владою. Христос восторжествував над усіма подібними силами, що узурпували владу з часів свого первинного повстання, і вони це розуміють.

А як бути з Ноєвим ковчегом? Не лише серед євреїв, але і серед язичників древньої Туреччини існувало широке переконання, що ковчег пристав до однієї з гір їх регіону. Іншими словами, Петро посилає читачів до оповіді, чудово відомої в тодішньому суспільстві. Оскільки біблійна розповідь говорила про порятунок людей, що пройшли через води, цілком зрозуміла асоціація з хрещенням (пор. Рим. 6 про хрещення як смерть і воскресіння з Христом). Проте хрещення, що зримо відрізняє християн від інших людей, не лише очищає від минулих гріхів. Воно формує конфронтацію, яка потім виникає між християнською общиною і зовнішнім світом. Як вже сказав Петро (в. 16), хрещення створює ґрунт (через прощення наших гріхів смертю Ісуса) для того «доброго сумління», яке означає, що при виникненні подібної конфронтації християнину немає нужди соромитися.

Тоді все стає на свої місця: уривок, що здавався не цілком зв’язним, є єдиним і струнким цілим. Під час гонінь і лих ми повинні знати: Ісус Христос здійснив сподівання Ізраїлю, перемігши усі темні сили, які несли у світ нечестя і тління. Християнські громади малі і гнані, але шлях, на який вони встали через хрещення, веде їх дорогою Христовою в славу. Тому важливо не занепадати духом і залишатися з чистим сумлінням, довіряючи Богові, – бо Він доведе до кінця Свою перемогу у світі, якому вони свідчать.

Скільки християн і в наші дні потребують подібних утішливих слів! Ті ж з нас, хто вважає, що засвоїв урок, повинні помолитися: як про наших братів і сестер, яких переслідують, так і про самовладання того дня, коли мужність знадобиться нам самим.

1 Петра 4:1-11 – Преображене життя

«Отож, коли тілом Христос постраждав за нас, то озбройтеся й ви тією самою думкою, бо хто тілом постраждав, той перестав грішити, щоб решту часу в тілі жити вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі. Бо досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у піятиках, у беззаконних ідолослужбах. Вони з того дивуються, що ви разом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають. Вони дадуть відповідь Тому, Хто судитиме живих та мертвих! Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом. Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах! Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів! Будьте гостинні один до одного без нехоті! Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті. Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.»

Днями мій дантист всіляко розхвалювала електричну зубну щітку. «Ви тільки подумайте: лише дві хвилини уранці і увечері, і жодного клопоту».

Лежачи в кріслі, я подумки зробив підрахунок. Якщо витрачати по дві хвилини двічі на день, це буде дві години в місяць. А дві години кожен місяць – це двадцять чотири години на рік! Уявіть собі, що щорічно витрачаєте добу тільки на чищення зубів. Здавалося б, декілька хвилин на день – нісенітниця, але якщо скласти всі разом, стає ясно, що часу піде маса. (Втім, оскільки я не хочу, щоб у мене на старості випали зуби, я купив цю машинку і збираюся нею користуватися.)

Зауважимо, що чищення зубів – це ще корисно. А скільки годин на тиждень ми дивимося телевізор або читаємо газетні плітки? Я вже не кажу про години викинуті на вітер, коли ми робили щось зовсім вже бездумне, до чого в нас навіть бажання не було, але на думку не спадало нічого кращого.

Але Петро каже: «Досить минулого часу, коли ви чинили волю поган» (в. 3). Доки, питається, це триватиме? Усе це життя безпутно нічого не дає і лише віднімає даремно час, в який можна стати гідною людиною, дізнатися про любов Божу, дозволити їй преобразити своє життя і життя оточення. Врешті-решт, для цього ми тут і знаходимося (в. 8-11). Християнинові є, чим зайнятися: нести любов Божу людям, використовувати на славу Його отримані дари. Адже відкрита і щедра любов – найбільш творче, що тільки є у світі. Коли Петро цитує знамениті слова Книги Приповістей про те, що «любов покриває багато гріхів» (див. Прип. 10:12), він не має на увазі, що любов вважає за краще не помічати неприємне. Йдеться про інше: любов, яку ми повинні нести щодня і кожної хвилини, перетворює життєві ситуації. Несподівано виявляється, що гріхи прощені та забуті. Настає примирення. Замість сварок і чвар починається повноцінне спільне життя і робота. Безумовно, не все буде рівним і гладким. На дорозі будуть свої вибоїни. Проте зневірятися немає нужди. Лише відмовтеся від старого язичницького способу життя і навчіться любові. Тоді ви набудете відповіді.

Поки все зрозуміло. Проте, як і в попередньому розділі, один рядок ставить багатьох у безвихідь. Це вірш 6. У деяких тлумачів виникла така ідея: чи не має на увазі Петро щось подібне 3:19-20? Чи не називає він благовістям «мертвим» (в. 6) проповідь «духам, що в в’язниці» (пор. 3:19)?

Анітрохи. Знову ж таки важливо мати на увазі увесь контекст. Петро підбадьорює християн, які терплять ворожнечу оточення за свою віру і за відмову брати участь у потворній і негідній поведінці (в. 4). Настане Суд. І на цьому Суді нечестивцям доведеться дати відповідь. Коли помирає хтось з християн, язичники часто кажуть: «От, будь ласка. Де ваша горезвісна надія?» Усе, ніби, виявилося даремним. Проте ці християни, хоча і мертві, вже отримали могутнє слово Євангелія, проповідане їм ще за їх життя (1:23-25). І хоча смерть тіла стала для них свого роду «судом» (пор. Рим 8:10), їх віра в Благу звістку призвела до того, що нині, завдяки Духові Божому, вони живі в Божій присутності і чекають майбутнього воскресіння.

Згідно з вченням Петра (і всього древнього християнства), смерть і воскресіння Ісуса поклали початок новому світу. Фраза «кінець же всьому наблизився» (в. 7) не означає, що близький кінець світу (це не було б виправданням Бога, Який створив і полюбив світ!). Вона означає, що в Ісусі Бог почав процес космічного оновлення, чиїм символом і ознакою стало оновлення людського життя через участь у смерті і воскресінні Ісуса.

Усі ці теми сходяться у вступних словах четвертого розділу. Подібно до Христа, ми повинні одягнутися в таку розумову броню, яка дозволить нам вистояти в стражданні (якщо воно випаде на нашу долю). Цікаво, під яким кутом тут апостол дивиться на страждання: воно преображає людину, допомагає їй переосмислити своє життя. Іноді буває, що після сильного інфаркту чи інсульту настає несподіване одужання. Люди, з якими це сталося, часто кажуть, що після того, що сталося, інакше поглянули на речі, і набагато ясніше побачили, що дійсно важливо. Подібним же чином, нової ясності може досягти людина, яка постраждала за Євангеліє. Вона ясніше бачить і наслідки гріха, і перемогу Божу над гріхом. Вона також бачить, що варто жити лише за волею Божою (в. 2).

Зауважимо, що Петро не закликає до страждання заради страждання, та і взагалі не закликає шукати страждання. Він говорить про інше: як Христове розп’яття стало не лише гіршим людським вчинком в історії людства, але і найбільшим проявом Божої любові, так і нечестя гонителів християн може стати причиною, через яку сила преображаючої божественної любові зарясніє лише сильніше.

Попередній запис

1 Петра 3:1-7 – 3:8-16

1 Петра 3:1-7 – Шлюб і його проблеми «Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться ... Читати далі

Наступний запис

1 Петра 4:12-19 – 5:1-7

1 Петра 4:12-19 – Участь у Христових стражданнях «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому ... Читати далі