Як Бог чинить із пихатими?

Боже ставлення до пихатості можна також побачити з того, як Він чинив з могутніми правителями, яким був, наприклад, фараон. Поза сумнівом, фараон мав пихате серце. Він вважав себе богом, гідним поклоніння, і тому зі зневагою ставився до своїх рабів, ізраїльтян.

Хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив синів Ізраїля?” – гордовито казав фараон (Вих. 5:2).

Після шостої кари Бог повелів Мойсею звернутися до єгипетського правителя з такими словами: “Ти все ще звеличуєшся над Моїм народом, не хочеш його відпустити?” (Вих. 9:17, дослівний переклад).

Потім Мойсей оголосив про сьому кару – про град, що спустошив землю. Навіть коли ізраїльтян після десятої кари відпустили, фараон передумав і кинувся за ними. Врешті-решт фараон і його армія опинилися в пастці.

Уявіть, що вони, напевно відчували, коли хвилі Червоного моря сходилися над ними! До чого призвела фараонова пихатість? У його відбірному війську казали: “Побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян” (Вих. 14:25).

Бог принизив також інших гордовитих правителів. Одним з них був цар Ассирії Сеннахирим (Ісаї 36:1-4,20; 37:36-38). Свого часу Ассирія була завойована вавилонянами, але два зарозумілих вавилонських царя були принижені теж.

У Біблії описується бенкет, який влаштував цар Валтасар. Він і його гості пили вино із сосудів, узятих з Єрусалимського храму, і славили вавилонських богів.

Раптом з нізвідки з’явилася кисть руки і стала щось писати на стіні. Пророк Даниїл, якого попросили розтлумачити загадковий напис, нагадав Валтасару: “Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу. Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зухвалости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї. І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це” (Дан. 5:18,20,22). У ту ж саму ніч мідо-перська армія захопила Вавилон і Валтасар був убитий (Дан. 5:30,31).

А от приклади інших пихатих людей, які з презирством ставилися до ізраїльського народу. Це филистимський велетень Голіаф, перший князь при персидському дворі Аман і цар, який правив в Іудеї, Ірод Агриппа. За свою пихатість вони були покарані Богом: усе троє померли ганебною смертю (1Сам. 17:42-51; Есф. 3:5,6; 7:10; Діян. 12:1-3,21-23).

Те, як Бог вчинив з цими пихатими людьми, підтверджує біблійна істина: “Погибелі передує гордість, і падінню – пихатість” (Притчі 16:18). Немає жодних сумнівів, що “Бог гордим противиться” (Як. 4:6).

На відміну від зарозумілих правителів Єгипту, Ассирії і Вавилона, цар Тира у свій час підтримував добрі стосунки з Божим народом. Під час правління Давида і Соломона він навіть давав умілих працівників і матеріал для спорудження царського будинку і Божого храму (2Сам. 5:11; 2 Хр. 2:11-16).

Сумно, але через якийсь час жителі Тиру обернулися проти народу Божого. Чому таке сталося? (Пс. 82:4-8; Ам. 1:9,10; Іоїля 3:4-6).

Загордилося серце твоє

Бог повелів пророкові Єзекиїлю викрити династію тирських царів і оголосити їм вирок. У зверненні, адресованому “царю Тирському”, є слова, що відносяться і до тирськой династії, і до того, хто був найпершим зрадником, – до сатани, який “не встояв в істині” (Єз. 28:12, Ін. 8:44). Через Єзекиїля Бог дав зрозуміти, що було головною причиною відступництва і тирської династії, і сатани.

У Біблії ми читаємо: “Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням… Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистих каменів. Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня. Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє наповнилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів. Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою” (Єз. 28:13-17).

Так, тирські царі, сповнені пихатістю, у поводженні з ізраїльським народом стали чинити неправду. Тир – центр торгівлі – надзвичайно розбагатів і прославився своїми прекрасними товарами (Ісаї 23:8,9). Царі Тиру загордилися про себе надто багато і почали утискувати народ Божий.

Так само, у духовного створіння, яке стало сатаною, була мудрість, необхідна для виконання будь-якого завдання від Бога. Але замість того щоб бути вдячним Богові, цей ангел “загордився” і почав зневажати Його образ правління. Він так піднісся, що їм оволоділо бажання того, щоб Адам і Єва поклонялися йому. Порочне бажання, зачавши, народило гріх (Як. 1:14,15).

Сатана спокусив Єву з’їсти плід з дерева – єдиного, плоди з якого Бог не дозволив їсти. Потім через Єву сатана добився того, що заборонений плід з’їв Адам (Бут. 3:1-6). Так перша людська пара відкинула право Бога бути їх правителем: по суті вони стали поклонятися сатані.

Його пихатість не знає меж. Він завжди намагався досягнути того, щоб все на небі і на землі, включаючи Ісуса Христа, поклонялися йому, відкинувши тим самим володарювання Боже (Мф. 4:8-10; Одкр. 12:3,4,9).

Отже, ми бачимо, що пихатість – від сатани, вона – основна причина гріха, страждань і морального занепаду в сьогоднішньому світі. Будучи “богом цієї системи речей”, сатана продовжує створювати всі умови для розвитку в людей недоречної гордості і пихатості.

У нього залишилося мало часу, і він знає це. Він провадить війну проти істинних християн з тією метою, щоб вони відвернулися від Бога, стали самолюбними, самовпевненими і пихатими. У Біблії було передбачене, що такі егоїстичні риси відрізнятимуть людей у ці “останні дні” (2Тим. 3:1-5; Одкр. 12:12,17).

Ісус Христос сміливо говорив про згубні наслідки пихатості, уперше виявлені сатаною. Принаймні три рази в присутності самовдоволених супротивників Він висловив принцип, згідно з яким Бог чинить з людьми: “Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться” (Лк. 14:11; 18:14; Мф. 23:12).

Зберігайте своє серце від пихатості

Ви, напевно, помітили, що вище говорилося про те, як пихатість проявляли видні люди. Чи означає це, що звичайні люди до пихатості не схильні? Звісно, не означає.

Розглянемо, що сталося в сім’ї Авраамовій. У цього патріарха не було спадкоємця, а його дружина, Сарра, вже вийшла з дітородного віку. У той час було звичайним, коли чоловік у такій ситуації брав ще одну дружину, щоб мати від неї дітей. Бог допускав такі шлюби, оскільки тоді ще не настав час затвердити первинну норму відносно шлюбів між істинними Божими служителями (Мф. 19:3-9).

На прохання своєї дружини Авраам погодився на спадкоємця від її служниці, єгиптянки Агарі. Агарь, друга Авраамова дружина, завагітніла. Вона, безумовно, удостоїлася честі, і їй слід було бути вдячною за це. Замість того вона дозволила, щоб її серце стало зарозумілим. У Біблії сказано: “Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою” (Бут. 16:4).

Це призвело до розбратів у сім’ї, і врешті-решт Агарь втекла від Сарри. Але ця проблема була вирішувана. Ангел Божий сказав Агарі: “Повернися до господині своєї і підкорися їй” (Бут. 16:9). Агарь, судячи з усього, так і вчинила. Упокорившись, вона змінила своє ставлення до Сарри і стала прародителькою великого народу.

Як видно з випадку з Агарю, пихатість може бути слідством того, що обставини змінюються на краще. Урок очевидний: навіть християнин, який служив Богу з чистим серцем, розбагатівши чи отримавши владу, може стати пихатим. Цьому може посприяти те, що інші хвалять його за успіхи, розум або таланти.

Так, християнину треба стежити за тим, щоб у його серці не оселилася пихатість. Це особливо важливо, якщо він у чомусь досяг успіху чи його наділили більшою відповідальністю.

Найбільш вагома причина остерігатися пихатості – це Боже ставлення до цієї вади. У його Слові сказано: “Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, – гріх” (Притчі 21:4). Цікаво, що в Біблії знаходиться особливе застереження для християн, “багатих у нинішньому віці“: “щоб вони були невисокої думки про себе“, тобто не бути пихатими (1Тим. 6:17; див. Втор. 8:11-17).

А не багатим християнам треба остерігатися того, щоб їх око стало заздрісним; їм слід пам’ятати, що пихатість може розвинутися в будь-кого – і в багатого, і в бідного (Мк. 7:21-23; Як. 4:5).

Як і інші вади, пихатість може зруйнувати добрі стосунки з Богом. Узяти приміром першу половину правління царя Озії: “І робив він угодне в очах Господніх… і звертався він до Бога у дні Захарії, який навчав страху Божого; і в ті дні, коли він звертався до Господа, сприяв йому Бог” (2Хр. 26:4,5). На жаль, так було не завжди, бо “загордилося серце його на загибель його“. Загордившись, він увійшов до храму, щоб запалити фіміам. Коли священики спробували перешкодити його самовпевненим діям, “розгнівався Озія“. Це закінчилося тим, що Бог уразив його проказою, і він помер, позбавлений Божої прихильності (2Хр. 26:16-21).

Порівняйте це з прикладом царя Єзекії. Одного дня він ледь не зазнав краху через те, що “загордилося серце його“. На щастя, “смирився Єзекія в гордості серця свого” і знову набув Божої прихильності (2Хр. 32:25,26). Зауважте, що позбутися пихатості Єзекії допомогло упокорювання. Так, упокорювання – це протилежність пихатості.

Давайте ж пам’ятатимемо, до чого призводить пихатість. Оскільки Бог “гордим противиться“, давайте рішуче налаштуємося протистояти недоречній гордості. Якщо ми прагнемо бути упокореними, ми можемо сподіватися пережити великий день Божий, коли із землі будуть видалені гордовиті і не залишиться жодних слідів пихатості. Тоді “впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день” (Ісаї 2:17).

Автор: Анатолій Лаппо

Попередній запис

Пихатість. Більш докладно

Чи доводилося Вам колись спілкуватися з людиною, яка свідомо намагалася Вас принизити? Можливо, хтось – начальник, адміністратор або навіть родич ... Читати далі

Наступний запис

Про християнську пихатість

Кожна дитина знає, якщо стати між двома тезками, наприклад, двома Наталями чи Оленами – загадуй бажання, і воно обов'язково збудеться. ... Читати далі