Пихатість. Більш докладно

Чи доводилося Вам колись спілкуватися з людиною, яка свідомо намагалася Вас принизити? Можливо, хтось – начальник, адміністратор або навіть родич – дивився на Вас звисока і проявляв явну зневагу.

Які почуття Ви мали до цієї людини? Чи приємно Вам було мати з нею справу? Звичайно, ні! Чому? Бо пихатість ставить перешкоди між людьми і роз’єднує їх.

Той, ким рухає пихатість, постійно прагне принизити інших, таким чином намагаючись показати власну перевагу. Така людина рідко відізветься про когось з похвалою. Вона неодмінно додасть якесь критичне зауваження, наприклад: “Усе б добре, якби тільки не та твоя слабкість або той недолік”.

Пихатість – всепоглинаюча вада. Вона згубно впливає на людину, поступово витісняючи її привабливі риси. Чи варто дивуватися з того, що поряд з пихатою людиною почуваєш себе незатишно? Ціною пихатості нерідко стає відсутність справжніх друзів.

Упокорену людину любить оточення – якщо її упокорювання щире, а не удаване. Така думка співзвучна тому, що каже Біблія: “Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану” (Притчі 29:23).

Хоча гордість відбивається на дружніх стосунках і на пошані з боку оточення, набагато важливіше інше: як вона впливає на взаємини людини з Богом. Як Бог ставиться до гордих, пихатих і зарозумілих? Горда людина чи смиренна – чи важливо це для Бога?

Урок упокорювання

Укладач книги Притч писав під Божим натхненням: “Погибелі передує гордість, і падінню – пихатість. Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими” (Притчі 16:18,19).

Випадок, що стався із сирійським воєначальником Неєманом, який жив за часів ізраїльського пророка Єлисея, підтверджує мудрість цих слів.

Неєман страждав на проказу. У пошуках зцілення він відправився в Самарію, сподіваючись, що там його прийме сам Єлисей. Проте, всупереч очікуванням Неємана, пророк послав до нього свого слугу, передавши через нього, щоб Неєман сім разів омився в річці Йордан. Неєман був ображений такою порадою і ставленням до себе.

Невже пророк не міг сам вийти і поговорити з ним, замість того щоб посилати слугу? Хіба сирійські річки поступаються Йордану? Гордість Неємана була уражена. Як же він вчинив? На щастя, мудра порада допомогла йому побороти гордість. “І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився” (2 Царів 5:14). Іноді навіть невелике упокорювання щедро винагороджується.

Ціна пихатості

Проявляючи пихатість, ми не просто упускаємо щось корисне і потрібне – ціна її буває набагато вищою. Є ще один різновид пихатості, який грецькою мовою передається словом і́врис.

Згідно із словами фахівця з грецької мови Вільяма Барклі, слово “і́врис означає поєднання пихатості, зарозумілості і презирства з жорстокістю; ця риса спонукає людину принижувати інших”. У Біблії ми можемо знайти яскравий приклад такої пихатості. Її виявив Аннон, цар Аммонитський.

У книзі “Розуміння Писання” сказано наступне: “Давид, пам’ятаючи про доброту, яку проявив до нього Наас, послав своїх слуг утішити Аннона в його скорботі за померлим батьком. Але князі переконали Аннона, що з Давидового боку це не що інше, як прийом з метою розвідати місто; і Аннон поглумився над слугами Давидовими, поголивши їм половину бороди, обрізавши наполовину, до стегон, їх одяг, і після цього відіслав назад”. За словами Барклі, “подібне ставлення – яскравий прояв і́врис. Це було і образою, і наругою, і публічним приниженням” (2 Царств 10:1-5).

Так, пихата людина схильна бути зарозумілою, готова принижувати інших. Їй приносить задоволення безсердечно і жорстоко кривдити когось і злорадіти, бачити, як людина страждає від незручності і приниження.

Але якщо ти принижуєш когось або позбавляєш його почуття власної гідності, це приносить подвійну шкоду. Ти, швидше за все, не лише втрачаєш друга, але і набуваєш ворога.

Хіба припустимо істинному християнину проявляти подібного роду пихатість, якщо його Учитель велів: “Люби ближнього твого, як самого себе” (Мф. 22:39)?

Це повністю суперечить усьому тому, чому вчить Біблія. Із цього приводу Барклі зауважив: “І́врис – це такий вид гордості, який спонукає людину зневажати Бога”. Саме така непомірна гордість каже: “Бога нема” (Пс. 13:1).

А в Псалмі 9:25 написано: “В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: “Не покарає”, бо думає він, що Бога нема“. Подібна гордість, або пихатість, віддаляє людину не лише від друзів і рідних, але і від Бога. Дійсно висока ціна!

Не піддайся згубному впливу пихатості

Гордість багатолика: вона може виникнути через націоналізм, расизм, класові і кастові відмінності; предметом гордості може стати освіта, матеріальне благополуччя, авторитет або влада. Так або інакше, гордість легко може оволодіти тобою і зіпсувати твій характер.

Багато хто справляє враження упокорених людей, поки мають справу з рівними або з тими, хто займає вищий статус. Але що відбувається, коли така, здавалося б, упокорена людина отримує владу? Несподівано вона перетворюється на деспота, що отруює життя тим, хто, як він вважає, стоїть нижче за нього!

Таке може статися, коли хтось надіває формений одяг або носить знаки, що свідчать про повноваження, якими він наділений. Ті, які навіть служать у державних установах, можуть проявляти пихатість стосовно тих, хто до них звертається, вважаючи, що люди повинні служити їм, а не навпаки. Гордість може зробити нас суворими і черствими, а упокорювання – добрими.

Ісус міг би бути гордим і суворим зі Своїми учнями. Адже Йому, втіленому Богу, доводилося мати справу з недосконалими людьми, імпульсивними і нетерплячими. Але з яким закликом Він звернувся до тих, хто Його слухав?

Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий” (Мф. 11:28-30).

Чи стараємося ми завжди наслідувати приклад Ісуса? Чи буваємо суворими, непохитними, деспотичними, строгими, гордими? Прагніть, подібно до Ісуса, підтримувати інших, а не викликати в них почуття пригніченості. Не піддавайтеся згубному впливу пихатості.

Чи можна з усього сказаного укласти, що будь-яка гордість недоречна?

Почуття власної гідності і пихатість

Гордість також визначається як “почуття власної гідності, самоповага”.

Мати почуття власної гідності – означає шанувати самого себе, тобто зважати на думку оточення, а також піклуватися про свій зовнішній вигляд і про репутацію. Справедливі слова прислів’я: “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”.

Якщо ти вважаєш за краще спілкуватися з тими, хто неохайний, ледачий, грубий, допускає лихослів’я, то станеш схожим на них. Їх ставлення до життя позначиться на тобі, і, як і тим людям, тобі бракуватиме почуття власної гідності.

Звичайно, є друга крайність – гордість, яка породжує пихатість і марнославство. Книжники і фарисеї часів Ісуса гордилися своїми традиціями і показним благочестям.

Ісус казав про них: “Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки свої і подовжують край одежі своєї. Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!” (Мф. 23:5-7).

Гордість у розумних межах цілком прийнятна. Але важливо пам’ятати: Бог бачить не лише те, як людина прагне виглядати, але її серце (1 Сам. 16:7; Єремії 17:10).

Бути праведним у власних очах не означає бути праведним з Божого погляду. Тому встає питання: як ми можемо розвивати істинне упокорювання і уникати гордості, ціна якої така велика? Роздум над біблійними прикладами допоможе кожному проаналізувати самого себе.

Не дозволяй серцю загордитися

Бог гордим противиться” (Якова 4:6).

Чи бувало, що через якусь подію Ваше серце переповнювала гордість? Багатьом з нас знайоме це приємне почуття. Часом гордитися цілком нормально. Наприклад, коли батьки читають грамоту, в якій сказано, що їх дитина відрізняється доброю поведінкою і старанно вчиться, їх обличчя просто світяться: так вони радіють її успіхам.

Апостол Павло та його супутники гордилися новим зібранням, яке вони допомогли заснувати і яке проявляло стійкість у переслідуваннях (1Сол. 1:1,6; 2:19,20; 2Сол. 1:1,4).

Ці приклади свідчать, що гордість може бути викликана радістю у зв’язку з якоюсь подією чи надбанням. Проте частіше причиною гордості буває надмірна самолюбність, почуття переваги через здібності, зовнішність, багатства чи статусу в суспільстві.

Це проявляється в зарозумілій поведінці і пихатості. Такого нам, як християнам, звичайно, треба остерігатися. Чому? Бо у всіх нас є вроджена схильність до егоїзму – її ми успадкували від нашого прабатька Адама (Буття 8:21).

Внаслідок цього в нашому серці може легко розвинутися недоречна гордість. Наприклад, християни не повинні допускати, щоб вони стали гордитися своєю національністю, добробутом, освітою, здібностями чи якимись досягненнями. Такого роду гордість неправильна і неугодна Богові (Єремії 9:23; Діяння 10:34,35; 1 Кор. 4:7; Гал. 5:26; 6:3,4).

Є ще одна причина остерігатися недоречної гордості. Якщо дозволити їй зародитися в нашому серці, вона може перерости в абсолютно неприйнятну гордість – пихатість. Що це таке?

Пихата людина переживає почуття переваги і зневажливо ставиться до тих, кого вважає нижче за себе (Лк. 18:11; Ін. 7:47-49). Ісус згадав пихатість разом з іншими вадами, що виходять “з серця” і “оскверняють людину” (Мк. 7:20-23). Християни, звичайно, не хочуть допустити, щоб в їх серці розвинулася пихатість.

Уникати пихатості Вам допоможуть роздуми над біблійними прикладами людей, які проявляли цю рису. Так Ви зможете швидше виявити недоречне почуття гордості, яке, можливо, у Вас є чи могло б розвинутися з часом. Це допоможе Вам проганяти думки і почуття, що породжують у серці пихатість.

Як наслідок, Ви не постраждаєте, коли Бог діятиме в згоді зі Своїми словами: “Я видалю із середовища твого тих, що марнославляться твоєю знатністю, і не будеш більше звеличуватися на святій горі Моїй” (Софонії 3:11).

Автор: Анатолій Лаппо

Попередній запис

Світло світу

В Одкровенні Івана Богослова, в описі кар, які спіткають нечестиве людство, є цікаве зауваження: «Четвертий ангел вилив чашу свою на ... Читати далі

Наступний запис

Як Бог чинить із пихатими?

Боже ставлення до пихатості можна також побачити з того, як Він чинив з могутніми правителями, яким був, наприклад, фараон. Поза ... Читати далі