На сьогоднішній день люди все полюбляють спрощувати. Намагаються все вмістити в кілька коротких речень, а по можливості – фраз. Відразу зауважимо, що в більшості своїй люди не полюбляють мислити, намагаються обходитися звичними розумовими конструкціями, шаблонами дій, так що не варто звинувачувати лише сучасників у цьому – так повелося з давніх-давен. Варто пригадати лише два фрагмента одного епізоду (розділу) з Біблії, які можна охарактеризувати наступними віршами: «Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один» і «Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили» (Ін. 6:15,66).
Зверніть увагу: один євангельський розділ, низка подій, які нестримно слідують одна за одною – насичення натовпу хлібом, його спроба «коронувати» Ісуса, «втеча» Ісуса до Капернаума, де Він проголосив Себе «хлібом живим»: «Хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу» (Ін. 6:51). Тобто «повну нісенітницю» для Його слухачів: «Жорстоке це слово! Хто може це слухати?» (Ін. 6:60), – через що відбувся масовий відхід Христових учнів, які насправді учнями ніколи і не були. Проте мова зараз не про них, а загалом про рід людський.
Що викликало в людей бажання «несподівано» зробити Ісуса царем? – Учта, яку Він влаштував на березі Тиверіадського моря. А що ж змусило більшість людей покинути Його, Людину, яку менше за добу до цього хотіли поставити царем? – Слова, які заставляли задуматися, що ж вони насправді мають на увазі.
Так що віра в Бога – це не сліпе слідування вказівкам «уповноважених» осіб, тобто священнослужителів, які досить часто зловживають довірою людей, і використовують її задля власних цілей. Це, між іншим, не винахід нашого часу, таке робилося задовго до Христового приходу у світ. Віра в Бога – це, як би комусь не здавалося б дивним, певні знання, які неможливо отримати без розумової діяльності, хай навіть і не дуже значної. І не просто якісь довільні знання, а знання отримані з Біблії та обов’язково застосовані на практиці, у житті. Застосовані, звичайно, за допомогою Божою, без Якого ми дійсно не можемо зробити «нічого» (Ін. 15:5) доброго. Окрім того, що саме Він є джерелом всього доброго в цьому світі. «Не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни» (1:16,17), – як про це висловився апостол Яків у своєму Посланні, яке між іншим, розміщене в Біблії.
Отже віра в Бога – це не тільки певні знання отримані з Біблії та помножені на практику, тобто підтверджені нею, але й особисті стосунки з Ним, які як раз виникають під час отримання певних знань з Біблії та втіленні їх у житті.
От так коротко можна охарактеризувати, що таке віра. Проте головне – не зупинятися на досягнутому, а поглиблювати, постійно розвивати свої особисті стосунки з Творцем. Власне для цього віра і потрібна.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Коротко про віру
Ваш коментар: