Бог гордим противиться (закінчення)

Бог на першому місці!

Нездатність відводити Богу перше місце в житті і служінні – одна з граней різноликої гордості.

В однієї з християнських родин було прийнято, щоб діти віддавали листи на перевірку батькові. Це робилося спочатку для того, щоб він виправив помилки, а потім, коли діти виросли, – просто за звичкою, за давно заведеним порядком. Таким чином батько завжди був у курсі їх справ. Одного дня батько повернув лист синові, тому що в ньому було надто багато займенників “я”.

У духовному житті також можна спостерігати, як у людей, нездатних віддавати перше місце Богові, у будь-якій справі чи розповіді переважає “я”, навіть там, де можна сказати “ми”, горда людина вимовить “я”.

Пославши Гедеона битися з Мадианитянами, Господь подарував йому і його невеликому війську дивну перемогу. Воїни зі світильниками і трубами в руках сурмили і кричали: “Меч Господа і Гедеона!” (Суд. 7:20). Упокорений вождь Ізраїлю поставив на перше місце ім’я Господнє, а потім своє. Здається, яка різниця як і що вимовляти, – адже перемога обіцяна Господом?! Так, значення не у звуках, а в стані нашого духу: кому в ньому відведене перше місце?

Ведучи духовну боротьбу, звеличуватимемо ім’я справжнього Воїна, без Якого ми не здобудемо навіть малої перемоги.

“Це не моє…”

Адонія, четвертий син Давида від Аггифи, “загордувавши, говорив: я буду царем” (3Цар.1:5). Він притягнув на свою сторону Іоава, Авенира і навіть священика Авиафара, з якими і почав відкритий бунт проти Соломона. Але нічого, окрім смертельного страху, він не отримав після зарозумілих слів “я буду…” (3Цар. 1:50,51).

Про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни“, – сказав фараон Йосифу (Бут. 41:15). Йосиф в упокорюванні відповів: “Це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові” (41:16).

Досвідчений служитель якось відмітив: цариця Савська, оглянувши будинок Соломона, їжу, що подається за столом, житло рабів і добропристойність службовців царя, була в захопленні (2Літ. 9:4). Читаючи про це, мимоволі чекаєш, що Соломон поступить, як Йосиф, і скаже: “Це не моє, Бог дав мені мудрість і багатство!” Соломону була надана можливість віддати славу Тому, Хто її гідний, але син Давидів не зійшов на висоту упокорювання, як його батько. Кінець наймудрішого з царів був сумний.

Віддавати Богу перше місце в помислах, у житті – властивість упокорених. Вони чуйні душею і не пропустять дорогоцінної можливості прославити Бога. А другі, як Голіаф, щодня виставляють себе (1Цар. 17:16) і не усвідомлюють, що це незмінно призведе до падіння.

Давид, готуючись до битви з Голіафом, засвідчив перед усіма про Того, Хто є справжнім спасителем і захисником усіх, хто сподівається, і Йому віддав честь! Тому не залишився в соромі і вийшов переможцем (1Цар. 17:49,50)!

Посягання на священнодії

Найбільш небезпечний прояв гордості, що призводить навіть до катастрофи, – це посягання на священнодію.

Цар Озія, про якого згадувалося раніше, звертався до Бога, поки був живий пророк Захарія, який повчав його страху Божому (2Літ.26:5). Озія вів звитяжні війни, побудував міста, винайшов майстерні машини для метання стріл і великого каміння. “І пронеслося ім’я його далеко” (2Літ. 26:15). Зауважте: не Боже, а його ім’я. “Але коли він [Озія] зробився сильним, загордилося серце його на загибель його, і він зробився злочинцем перед Господом Богом своїм, тому що ввійшов у храм Господній, щоб запалити фіміам на вівтарі кадильному” (26:16). 80 священиків перегородили йому шлях: “Не тобі, Озіє, кадити Господеві” (2Літ. 26:18).

Якщо він – цар, це не означає, що йому все дозволено.

Гордість поступово призводить людину до безумної зухвалості, до посягання на святиню Господню.

Хвороба духу

Горді християни не самотні, зазвичай навколо них гуртуються, на жаль, такі ж тілесні, духовно сліпі люди. Всякий їх вчинок носить відбиток гордині.

Деякі брати, спираючись на свій багаторічний досвід, організаційні здібності, приймають без згоди служителів відповідальні рішення і проводять їх у життя церкви – усе це приносить хвороби і не служить на славу Божу, бо робиться з міркувань гордості.

Трапляється, що брат, добре знаючи Священне Писання, думає, що краще за нього духовні питання ніхто не пояснить і збирає навколо себе шанувальників – це різновид однієї і тієї ж хвороби духу: гордості.

Як протистояти гордості?

Нехай Господь допоможе кожному християнину не спати і перевіряти серце: чи не живе в ньому гордість? Якщо цей злий корінь не вирвати, він погубить душу. Ми не повинні соромитися сповідувати при всіх гріх гордості, щоб вона навіть не іменувалася в нас, бо гордість оскверняє і заражає інших і призводить до падіння (Притч.16:18).

Як протистояти гордості? У Вифлеємі є ворота упокорювання заввишки в метр, і тому, хто хоче пройти через них, треба низько нахилитися. Високі за статусом і прості люди вважають за честь пройти через ці ворота, щоб бути “упокореними”. Але можна постаратися протиснутися і через вужчі ворота, але серцем не упокоритися.

Господь вводить нас в інше упокорювання: у послух один одному, церкві, наставникам; дружини повинні коритися чоловікам, діти – батькам (Мф. 18:15-17; Євр. 13:17; Еф. 5:22; 6:1).

Я задався питанням: як упокоритися? Як запалити в собі це благословенне почуття? І знайшов відповідь у Слові Божому. Ця свята істина відкрилася мені в житті Ісуса Христа. Він “упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної” (Флп.2:8). Виявляється, упокорювання досягається послухом! Істина дуже проста: не через ворота низькі і вузькі треба пройти, а коритися Слову Божому! Коритися Духові Святому! Коритися так, як корився вірний чоловік Божий Халев. Про нього сказано: “За те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її” (Чис. 14:24).

За матеріалами сайту blagovestnіk.org

Попередній запис

Бог гордим противиться

"Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, ... Читати далі

Наступний запис

«Все обізнаність»

Гордість, зарозумілість, самовпевненість світу цього, яким, як може здатися, при чому цілком не безпідставно, просто немає меж. Ці всі вади ... Читати далі