Совість і Біблія

Розпочати цей допис ми б хотіли з наступного біблійного вірша: «Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя» (Притч. 4:23). «Джерела життя» як тілесного, так і духовного. І саме на духовному аспекти ми хотіли зосередити свою і вашу увагу.

Наш світ – не ідеальне місце, попри всі намагання людства зробити його кращим. Між іншим, вся іронія тут полягає в тому, що спроби людей зробити цей світ кращим завжди призводять до зовсім протилежного результату, напевно, як ви вже здогадалися, світ від цих спроб стає тільки гіршим. Скільки проектів, скільки експериментів, які б здавалося мали б досягнути мети, все рівно, рано чи пізно, закінчувалися з однаковим результатом – світ все більше загрузав у злі, рай на землі перетворювався на справжнісіньке пекло. У чому ж річ? – Відповідь треба шукати в самій людині, в її внутрішньому «налаштуванні», вертаючись до біблійної мови, в її серці.

«Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?» (Єр. 17:9), – такий невтішний діагноз кожному з нас ставить Біблія. Так що виходячи з цього, усі подальші спроби зробити світ кращим можна відкласти вбік, адже всі вони, попри наші старання і намагання закінчаться тим самим жалюгідним результатом. Проте не варто зневірятися, адже окрім діагнозу, Біблія пропонує і ліки від духовної хвороби, що вразила кожне людське серце:

«Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої – Господь. Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід» (Єр. 17:5-8).

Перепрошуємо за дещо надмірне цитування, яке можна було б звести лише до коротенької фрази: «Благословенна людина, яка надіється на Господа», – проте без наведеного порівняння не можна було хоч в якійсь мірі передати ефект Божого слова, яке буквально преображає серце людини, її джерело життя, внаслідок чого по-справжньому змінюється все життя людини, яка вирішила довіритися Богу, Його слову. Або як про це сказано в Посланні до Євреїв: «Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні. І немає створіння, схованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його…» (Євр. 4:12,13).

Ефект цей можна передати, але ніяк не пояснити, бо в слові Божому міститься така величезна сила, яку людський розум просто не здатен збагнути, проте він здатен її відчути і преобразитися завдяки їй. Ім’я цій силі – благодать Божа.

А тепер повернемося до початку допису і тут ми з’ясуємо одну цікаву річ: Біблія закликає нас берегти своє серце, яке є джерелом життя і яке насправді є лукавим і вкрай зіпсованим. Як вам такий перебіг подій? Що слід робити в даній ситуації?

От тут кожному з нас може стати у нагоді власна совість, яка дасть зрозуміти, що з нашим серцем, попри всі наші намагання, не все гаразд, і яка, рано чи пізно, але насправді в найбільш слушний і найбільш сприятливий час приведе нас до висновку, що допомогти нам у збереженні і покращенні власного серця може тільки життєдайне слово Боже. Між іншим, подібну процедуру багатьом людям доводиться проводити у своєму житті багато раз. Про це теж не варто забувати (див. 1Кор. 10:12).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docСовість і Біблія


Ваш коментар:

Попередній запис

Гірка правда

«Люди воліють знати правду!» – таке гасло можна почути будь-де. Більшість людей переконана, якщо вони знатимуть правду про… та про ... Читати далі