Колосян 2:20-3:4 – 3:5-11

Колосян 2:20-3:4 – Померти і воскреснути з Христом

«Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: не дотикайся, ані їж, ані рухай, бо то все знищиться, як уживати його, за приказами та наукою людською. Воно ж має вид мудрости в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла.

Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом. Коли з’явиться Христос, наше життя, тоді з’явитеся з Ним у славі і ви.»

Ми щойно вийшли з театру. Падав дощ. «Через дві хвилини я буду», – сказав я, покидаючи друзів на розі і вирушаючи за машиною.

Але через дві хвилини я не з’явився. Мене не було більше десяти хвилин. Вони почали хвилюватися, чи не сталося чого. Але нічого такого не сталося. Я виїхав із стоянки і спробував повернути на вулицю, де мене чекали. Але повернути я не зміг, оскільки рух по цій вулиці був одностороннім. І мені довелося поїхати в протилежній бік, а потім довго-довго блудити вузькими, заплутаними провулками, перш ніж я знайшов дорогу назад. Той шлях, який здається найкоротшим, не завжди можливий. Іноді правильний шлях виявляється найважчим.

Апостол Павло продовжує застерігати колосян від впадання в юдаїзм, як це сталося з галатами. Але в цьому уривку він робить щось ще: він вказує їм шлях до істинної, повноцінної святості. Цей шлях не здається найкоротшим і очевиднішим, але тільки він приведе їх туди, куди їм треба.

Однією з найпривабливіших рис юдаїзму в язичницькому світі першого століття був його строгий моральний кодекс. Він пред’являв до людей важкі вимоги. Але часто, коли люди втомлювалися від аморальності і розбещеності язичницького способу життя і їх вже починало від усього цього нудити, вони були раді поринути в життя, де все було регламентованим, чітко обкресленим, ясним. Серйозні люди в таких городках, як Колоси, які почали усвідомлювати, що їх язичницькі боги не приносять їм жодного блага, могли відчути, що норми, наказані Торою, а також безліччю доповнень до неї з роз’ясненнями, що тлумачаться безліччю наставників, могли їм сильно допомогти в пошуках нового шляху, якщо назавжди відмовитися від безладного язичницького способу життя. «Не торкайся до цього, не їси того, не чіпай того…» – детальна регламентація і сувора самодисципліна, необхідна для виконання всіх цих приписів, примушували їх відчувати, що вони, дійсно, роблять успіхи в налаштуванні їх морального і духовного життя.

Ну так, каже Павло, це так і може здаватися на перший погляд, але насправді все це – ілюзія. Можете йти цим шляхом, але дуже скоро він приведе вас у безвихідь. Усі ці правила стосуються тільки зовнішнього рівня – земного життя. Ви лише відмовитеся від потурання чуттєвим насолодам заради потурання привабливості духовних переживань. Релігія, яка концентрує увагу на зовнішніх деталях, – що дозволено, а що не дозволено чіпати або споживати (абсолютно очевидно, що апостол Павло має на увазі юдейську харчову регламентацію), – стосується лише земного, тлінного, і якщо ви хочете мати спілкування з Богом, то вам доведеться над усім цим піднятися. Коротше, коли юдаїзм виступає проти власного Месії, нав’язуючи при цьому якісь чисто зовнішні обмеження, можливо, комусь це і здається мудрим, але ні до чого доброго не призводить. І святими вас не зробить – це точно.

Доведеться пройти набагато довший і важчий шлях, але тільки він врешті-решт приведе вас до бажаної мети. Вам доведеться померти і воскреснути. Вам потрібно повністю вийти з-під влади світу цього, керованого «стихіями світу», примарними силами, що мають владу тільки в межах старого творіння, приреченого на зів’янення і загибель. Замість цього вам потрібно причаститися нового творіння, що прийшло, щоб замінити собою творіння старе. Ви шукаєте справжнього людського життя – життя істинного, радісного, святого, такого, що пронизує всю людину, і знайти таке життя можна тільки в цьому новому світі.

Блага звістка якраз і полягає в тому, якщо ви причастилися Месії, ви вже належите і Його новому світу. І апостол Павло пристрасно бажає, щоб молоді християни зрозуміли найголовніше: усе це вже стосується також і них, що перебувають «в Христі». З того факту, що Христос і Його народ нерозривно спаяні один з одним, він виводить засадничий принцип: що відноситься до Христа, відноситься також і до них, до християн. Можливо, на перший погляд це не видно. Навчитися вірити в те, що зовні не відчувається, – це суттєва частина становлення людини як християнина, так само, як мені довелося повірити, що шлях у зворотному напрямі приведе мене туди, куди мені потрібно. Саме в цьому і полягає життя по вірі.

І Павло висвітлює тут дві основні речі, що відносяться до Христа, які вже відносяться і до тих, хто «в Христі», – неважливо, відчувають вони це чи ні – це те, що Христос помер і воскрес з мертвих. І дві фрази цього маленького уривка (який посилає нас назад до 2:12) доводять до нас цю думку особливо ясно. Ви померли з Христом, так що ви вже більше не належите до старого світу і регламентації, що стосуються цього світу, вас більше не стосуються. Ви воскресили з Христом, отже, ви маєте нове життя в новому Божому світі, світі «вищому» або «небесному». От де місце «вам», справжнім.

Це не «надприродний» духовний світ у тому сенсі, що він назавжди відривається від земного єства. Одного разу Бог наповнить нинішнє творіння новим життям, яке поки що приховане в Царстві Небесному. Одного разу Ісус Христос, Який доки невидимий у старому світі, явиться знову – коли Бог преобразить весь світ, так що все невидиме стане видимим, і небо і земля зіллються в новому, преображеному творінні. І коли це станеться, все ті, які «в Христі», чиє нинішнє життя «приховане в Христі Господі», також являться явним чином як люди оновлені, люди «в славі», якими вони є вже зараз.

І щойно ви це зрозумієте, перед вами відкриється новий шлях до істинної, справжньої святості. «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі». Вчіться думати про речі горні, а не ті, що належать світу цьому, світу мінливому і тлінному. Насправді, навчитися думати, а не плисти за течією в загальному потоці або ж сліпо коритися суворим правилам – означає набути ключа до розуміння всього. Одна з ознак християнської зрілості і, зрозуміло, один з дорожніх знаків на дивному шляху до святості є те, що зрозуміло парадоксальній істини: «Ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом». Щойно розум зможе вмістити це, включається серце і воля. І щойно це станеться, тут же відкривається шлях до радості християнської святості. Не довіряйтеся легким шляхам!

Колосян 3:5-11 – Одяг старий і новий

«Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!»

Ми з дочкою завжди сміємося, коли згадуємо її сьомий день народження. Це сталося в одну з лютневих неділь. Церква, куди ми ходили, коли жили в Канаді, щороку проводила лижні змагання по країні. Люди приходили до уранішньої служби, обідали в церковному залі, а потім розбивалися на групи відповідно до того, як вони катаються на лижах – швидко, середньо або повільно. Ми приєдналися до останньої групи і дуже скоро відстали навіть від цієї групи і виявилися удвох. Через кожні тридцять кроків вона падала в м’який сніжок, і їй страшенно подобалося, як я її витягую із замету, і так ми потихеньку і просувалися.

Врешті-решт, як мовиться, втомлені, але щасливі, ми дісталися назад до церкви набагато пізніше, ніж розраховували. Там на нас чекала записка від стурбованої дружини: куди ми запропастилися? Свято з нагоди дня народження дочки мало розпочатися через двадцять хвилин. Ми поспішили додому. Відтак настав кульмінаційний момент: витягування семирічної дівчинки з лижної амуніції і вдягання її в ошатну сукню. Обидва процеси – позбавлення від старого одягу і вдягання в новий – виявилися дуже важкими, але, нарешті, ми з ними впоралися, і дочка з’явилася перед гостями при параді.

Апостол Павло точно знає, що, якщо християнська община в Колосах має намір йти вперед, молодим християнам слід дуже чітко утямити, що означає скинути «з себе людину стародавню з її вчинками» і зодягнутися «в нову». Ключем тут служать вірші 9 і 10, в яких він використовує цей образ. У ранній церкві було прийнято, щоб кандидат на хрещення скидав із себе старий одяг, а потім, після занурення у воду під час хрещення, його вдягали в новий, чистий одяг. Цей новий одяг має бути обов’язково білим, оскільки символізував чистоту нового життя, в яке вступав новоявлений християнин. Саме про це нагадує апостол Павло.

Йдеться, зрозуміло, про певні моделі поведінки, загальноприйняті у світі, що не відає про Бога, явленого в Ісусі Христі. Від них і потрібно відмовитися, скинути їх із себе, як непридатний одяг, подібно до того, як лижний костюм не годиться для святкового вечора. І одягнути на себе потрібно новий одяг – новий спосіб життя. Детальніше апостол Павло говорить про цей новий одяг у наступному уривку. Тут же його увага зосереджена на старому, від якого слід позбутися.

Він наводить дві основні риси, характерні для старого образу життя, які потрібно залишити в минулому. Це розпуста та «безсоромні слова». Обидві ці сфери людського життя несуть у собі величезний потенціал як добра, так і зла. І апостол Павло перераховує пов’язані з цими сферами життя гріхи. Люди схильні швидше зловживати дарами Божими, ніж використовувати їх на благо. Що робити з цими гріхами, каже Павло, абсолютно ясно. До них не має бути м’якого, половинчастого підходу, не можна грати з ними, щоб не дозволяти собі продовжувати в тому ж дусі. Вони, як пліснява, яку не можна пускати в будинок, інакше вона отруїть і їжу, і запаси води. І нічого про них жаліти. Від них потрібно позбутися, потрібно повністю їх знищити.

У список гріховної поведінки відносно статі апостол включає як дії, так і помисли. «Нечистота» у статевому житті – поняття досить широке. Воно включає розпусту поза шлюбом, у тому числі і проституцію (що цілком могло мати місце в стародавньому світі). Інші терміни, мабуть, не сильно відрізняються, але швидше накладаються один на другого, означаючи різного виду статеві відхилення і насолода ними поза встановленого Богом шлюбу.

Слід особливо відмітити, що апостол Павло вказує на пристрасть (очевидно, мається на увазі пристрасть статева) як на форму ідолослужіння. Іншими словами, статеві фантазії недопустимі для християнина, але не лише тому, що вони можуть призвести до гріховних дій, але і тому, що самі по собі вони являють собою поклоніння хибному божеству – язичницькому божеству тілесної любові. Як і будь-яке ідолослужіння, воно припускає поклоніння чомусь у нинішньому пропащому, скороминущому світі, тобто надання переваги творінню над живим Богом-Творцем. Неминучий результат цього – смерть.

У такій же мірі апостол Павло стурбований і гріхами, що виходять з людських вуст. (Було б непогано, якби сучасна церква правильно урівноважила ці дві сфери). Обидві завдають серйозної шкоди і тим, хто їх скоює, і тим, проти кого вони кояться, а також і всій общині. Тут також у вірші 8 перераховуються поняття, які накладаються одне на одного, як, наприклад, «гнів», «лютість», «злоба» і «богозневага». І у вірші 9 апостол вказує на особливий гріх проти Слова – неправда. Усе християнське Євангеліє присвячене істині, а тому серед християн неправда особливо недопустима.

Апостол Павло, піклується, розуміється, про моральне обличчя кожного окремого християнина. Але ще більше турбується він про стан усієї християнської общини як єдиного цілого. Гріхи в статевій сфері можуть спричинити розпад общини на частини (не дивлячись на те, що люди зазвичай кажуть, що це їх особиста справа, хоча насправді задіяні щонайменше двоє); також і гріхи проти Слова можуть викликати розбрати. І новий одяг, в який християнам належить вдягнутися, припускає нове життя общини – в єднанні і любові. Старі розподіли – соціальні, культурні, національні і взагалі які завгодно – належить залишити в минулому (під «варварами» у вірші 11 маються на увазі люди, що вважалися в античному світі за часів апостола Павла найдальшими від греко-римської цивілізації). Ісус Христос є присутнім скрізь і в усіх, і, дійсно, в усьому. Ніщо не випадає за межі Його влади.

Ключ до нового життя, до якого покликані християни, розкривається у вірші 10. Нова людина «відновлюється для пізнання за образом Створителя її», і одним з плодів цього процесу є нове знання. Як це співвідноситься з вказівками апостола Павла?

Відповідь очевидна. Апостол Павло чекає, що християни – як частина шляху до оновлення, іншими словами, як їх знання на практиці, що означає бути істинною людиною, – навчаться ясно бачити і розуміти глибші речі, заховані за легковажним ставленням до статі і відповідною поведінкою, і в рівній мірі – за легковажним ставленням до слова. І стосується це не лише колосян. Протилежне до того, що уявляють собі люди в наші дні, бути християнином – означає вчитися думати, не дозволяючи собі блукати в пошуках нових пригод. Відповідальність і прагнення до пізнання істини складають частину становлення істинно людської особистості, нового творіння, що мається на увазі Євангелієм.

Попередній запис

Колосян 2:8-12 – 2:13-19

Колосян 2:8-12 – Стережіться обманщиків «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями ... Читати далі

Наступний запис

Колосян 3:12-17 – 3:18-4:1

Колосян 3:12-17 – Мир, любов і подяка «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, ... Читати далі