Вино в Ісусові часи

Шлюб у Кані, Бартоломео Мурільйо

За часів Ісуса вино було у звичайному раціоні кожної людини, його споживали регулярно, як хліб і воду.

Першим чудом Ісуса стало перетворення води на вино. На самому початку Євангелія від Івана знаходимо розповідь про те, як Ісус наказав слугам на весіллі наповнити водою шість великих глеків, кожен з яких містив від двадцяти до тридцяти галонів. Згодом Ісус перетворив цю воду на вино. Іван пише: «Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його» (Ін. 2:11).

Найчастіше вино робили з винограду, однак бував цей напій і зі смокв, фініків та навіть гранатів.

Чи пив Ісус вино?

Чимало християн переконані, що вино, яке споживав Ісус, не було ферментованим, і причина цього в тому, що Ісус був назореєм. Назорейську обітницю, яка походить ще з Закону Мойсея, знаходимо в Числах 6. Особливий аспект цієї обітниці, пов’язаний з вином, звучить так: «І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю назорейства, щоб посвятити себе в назореї Господу, то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; у всі дні назорейства свого не повинен він їсти і пити нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки» (Чис. 6:1-4).

Крім того, назорейська обітниця забороняла стригти волосся. Також той, хто склав цю обітницю, не міг наближатися до мертвого тіла, навіть якщо це було тіло його батька, матері, сестри чи брата.

Вважали, що така особа присвячувала себе особливій, священній меті. Цю присягу могла скласти сама людина – або ж за неї її батьки, якщо та особа була ще дитиною. Посвята, яку на івриті називають «назір», могла тривати ціле життя чи лише обмежений час.

Було встановлено особливе правило для тих, кому мине час обітниці: вони мусили принести жертву Господеві – і «після цього назорей може пити вино» (Чис. 6:20).

Припущення, що Ісус склав назорейську обітницю, походить із двох переконань, жодне з яких не має чіткого підтвердження у Святому Письмі. По-перше, дехто стверджує, що небесний Отець Ісуса доручив Йому особливу, священну місію, а тому Він жив із назорейською обітницею усе життя. Друге переконання ґрунтується на тому, що Ісуса названо назореєм у Святому Письмі. Насправді Він був назарянином. Матфей написав у своїй євангельській розповіді про Ісуса: «І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться» (Мф. 2:23). Треба зауважити, що всі, хто жив у Назареті, були назарянами, однак, безперечно, не всі були назореями. Але в Старому Завіті немає особливого пророцтва, що Месію називатимуть назарянином чи назореєм. Пророки, яких згадував Матфей, могли бути пророками з єврейських передань або ж із часів Ісуса.

Одним із тих, хто жив за назорейською обітницею, був Самсон. У книзі Суддів знаходимо настанову, яку дістали Самсонові батьки ще до його народження: «Ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим» (Суд. 13:7).

Також у Святому Письмі є згадка про двох інших людей, які були посвячені в назореї від народження, – Самуїла (1 Сам. 1:11) та Івана Хрестителя (Лк. 1:15). Однак немає згадок про те, що Ісус дістав цю посвяту чи від земних батьків, чи від небесного Отця.

Щодо того, чи був Ісус назореєм, напевне ствердити можемо одне: у Новому Завіті немає згадок ні від Ісуса, ні від апостолів, що Він будь-коли складав назорейську обітницю, тимчасову чи довічну.

Заборона вина для священиків на час виконання обов’язків

Інші вказують на закон левітів як доказ того, що Ісус не пив ферментованого вина. У книзі Левіта знаходимо таку заповідь Господа первосвященикові Аарону: «Вина і міцних напоїв не пий ти і сини твої з тобою, коли входите в скинію зібрання, щоб не померти. Це вічна постанова в роди ваші, щоб ви могли відрізняти священне від несвященного і нечисте від чистого, і навчати синів Ізраїлевих усіх уставів, про які говорив їм Господь через Мойсея» (Лев. 10:9-11).

У Новому Завіті Ісуса названо нашим «первосвящеником» (Євр. 7:26-8:2). Через це з’явилося припущення, що Він виконував священичі обов’язки упродовж усього Свого земного життя. Насправді Ісус не мав обов’язків у наметі зборів чи в храмі. Він був із племені Юди, а не Леві – іншими словами, не був левітом (Євр. 7:14). Він став нашим первосвящеником, бо був розп’ятий, воскрес і вознісся на небо.

Заповідь, яку дістав Аарон і священики, що виконували свої обов’язки в наметі зборів, цілком розумна. Священик, який пив би забагато, мав би потьмарений розум. Він частіше недобачав би якоїсь вади і не мав би ясного мислення. Але заповідь уникати вина не поширювалася на той час, коли священики були вільні від обов’язків.

Царям, до слова, не радили пити вина і хмільних напоїв з тієї самої причини: заради ясности розуму і суджень. У Притчах читаємо: «Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям – сикеру, щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених» (Притч. 31:4-5).

Нове вино?

Дехто вважає, що терміном «нове вино» називали виноградний сік до ферментації. Твердження, що вино було неферментованим, не має доказів ні в історії, ні у Святому Письмі. По суті, новим вином називали поточний урожай напою. Ісус сказав: «Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге» (Мф. 9:16-17).

Аби зрозуміти цей уривок, треба знати, як у ті часи робили вино.

На виноградниках збирали грона і клали у великий чан, де їх топтали босими ногами. Це згадано в Ісаї 63:3. Вичавлений сік стікав у менші посудини і там ферментував приблизно шість тижнів. Після того його переливали в мішки з козячої шкіри («міхи» з Матфея 8:17) або в водоноси (як згадано в Івана 2:6).

Причина того, чому нового вина не можна наливати в старі бурдюки, полягає якраз у його ферментаційних якостях: нове вино зазнавало найбільшої ферментації, тож гази, що вивільнялися під час цього процесу, могли розірвати шви або слабкі місця в старих бурдюках. Ці слова Ісуса не мають нічого спільного зі споживанням напою; вони говорять про сповнення Святим Духом тих, хто вірить в Ісуса як свого Спасителя.

Діяння 2 розповідають, що в день П’ятдесятниці зібралися всі учні і їх наповнив Святий Дух. На П’ятдесятницю євреї приходили до Єрусалима з усіх куточків світу і розмовляли чужими мовами. Ці чужоземні євреї були спантеличені, почувши, як учні в Галилеї говорять різними мовами. Однак євреї з самої Юдеї не розуміли іноземних мов і лише глузували з них, кажучи: «Вони напилися вина» (Діян. 2:13). Іншими словами, вони подумали, що чоловіки сп’яніли і просто плели язиками[1].

Ми знаємо напевне, що на Тайній вечері Ісус підніс келих з вином і сказав: «Ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене» (1Кор. 11:25). Немає жодної згадки про те, що це було справді неферментоване вино.

Чи Ісус дійсно випив чашу, благословенну на Тайній вечері? Ось як Матфей переповідає цю подію: «І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого» (Мф. 26:27-29).

Видається, що Ісус таки випив вино того вечора, а також визнав, що не питиме його аж до часу Свого воскресення.

Ісус сказав, що Він пив вино. Він відповів на критику фарисеїв та законників, які відкидали Його, сказавши: «Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам» (Лк. 7:33-34).

Яке саме вино пив Ісус?

За часів Ісуса в Ізраїлі виробляли здебільшого червоне вино. Воно було найпоширенішим в усі часи.

У медицині червоне вино використовували тисячі років. Гіппократ, батько медицини, застосовував цей напій приблизно за 400 р. до Р.Х., аби лікувати різні недуги, у тім числі головний біль, перепади настрою і серцеві розлади. Він також вживав його як засіб, що покращує травлення, прискорює сон і зміцнює нерви.

Платон сказав: «Вино – це найчудовіша і найцінніша річ, яку дав людині Бог». Луї Пастер підтвердив його слова, зазначивши через багато століть: «Вино – найздоровіший і найгігієнічніший напій».


[1] Earl D. Radmacker et al., Nelson’s New Illustrated Bible Commentary (Nashville: Thomas Nelson, 1999), 1369.

Попередній запис

Христос і вода

Якось мій приятель запитав офіціянтку, який, з її досвіду, напій люди замовляють найчастіше. Вона зауважила, що це безалкогольні напої. А ... Читати далі

Наступний запис

Задокументовані цілющі якості червоного вина

Жоден інший харчовий продукт не зменшує загальної смертности і частоти серцевих нападів більше, ніж вино[1]. 1992 року було опубліковано велике ... Читати далі