«У пекло можна потрапляти і поодинці, у рай – тільки гуртом, адже лише завдяки любові можна відчинити брами раю».
Звучить дещо поетично, проте, у жодній мірі не суперечить Священному Писанню, адже за словом Христовим: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:34,35). А що таке рай, або ж Царство Небесне (Царство Боже), – як не місце, де перебуває Бог?
Якщо ж вас дещо бентежить такий хід думок, то перечитайте наступний уривок з Одкровення Іонна Богослова: «Храму ж я не бачив у ньому [тобто в Небесному Єрусалимі], бо Господь Бог Вседержитель – храм його, і Агнець. І місто не має потреби ні в сонці, ні у місяці для освітлення свого, бо слава Божа освітила його, і світильник його – Агнець. Спасенні народи будуть ходити у світлі його, і царі земні принесуть до нього славу і честь свою» (Одкр. 21:22-24).
У подальшому описі Небесного Єрусалиму примітна ще одна дуже цікава і, саме головне, не менш важлива деталь: «І не ввійде до нього [знову ж таки до Небесного Єрусалиму] ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя» (Одкр. 21:27). Книга життя в Одкровенні згадується неодноразово (див., напр., Одкр. 3:5; 13:8; 17:8; 20:15 та ін.), і з усього контексту можна дійти висновку, що запис у ній є запорукою входження в життя вічне до Небесного Єрусалиму. Щоб потрапити до неї (отримати запис у ній), треба провадити «життя тихе й безтурботне, у всякому благочесті і чистоті» (1Тим. 2:2) прямо протилежне вже згаданим «мерзоті і неправді».
Звучить гарно і, начебто просто, проте… не завжди вдається провадити те саме «тихе й безтурботне» життя, ще до того ж «у всякому благочесті і чистоті». Адже, як відомо, «лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?» (Єр. 17:9). Істинно так, наше власне серце, яке залишається для нас самих часто-густо цілковитою загадкою, є вмістилищем тої самої «мерзоти і неправди». Бо з саме наших сердець «виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину» (Мк. 7:21-23). Цей стан наших хворих сердець добре відомий Богові, Який проникає в нього і випробовує нутрощі, «щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його» (Єр. 17:10).
Якби ми не намагалися приховати всього цього, проте все це рано чи пізно виявиться явним: ми всі є вкрай зіпсованими, розбещеними… і лише один Бог знає, якими ще істотами, або як влучно сказано в Псалмах: «Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро… Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного» (Пс. 52:2,4).
Проте, попри цей сумний факт, якщо ви плануєте провести вічність у найдивовижнішому місті (див. 1Кор. 2:9) поруч з Богом, вам так чи інакше доведеться щось робити з власним серцем, а саме з тією «мерзотою і неправдою», що гніздяться в ньому. Звичайно, без допомоги Божої нам тут ну ніяк не обійтися, проте і Господь без нас не збирається проводити всю цю очисну роботу, бо як відомо «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12).
А з чого і варто передусім починати, так це поступово, крок за кроком боротися з власним егоїзмом, тобто гіперрозвиненим почуттям любові спрямованим на самого себе, поступово змінюючи частину цього напряму на оточуючих, яких у Біблії прийнято називати ближніми, і яких Господь заповідав любити «як самого себе» (Лк. 10:27). Навіть така дещиця не залишиться не поміченою Божою увагою, що в підсумку допоможе потрапити нашим іменам на сторінки Божої книги життя.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Книга життя
Ваш коментар:
