Ефесян 5:3-10 – 5:11-20

Ефесян 5:3-10 – Світло і пітьма в статевих питаннях

«А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування. Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві! Нехай вас не зводить ніхто словами марнотними, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних, тож не будьте їм спільниками! Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла, бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді. Допевняйтеся, що приємне для Господа,»

Плакат на воротах коледжу, у центрі – єдине слово величезними буквами: СЕКС. Трохи нижче дрібними буквами написано: «Якщо вам цікаво, чому не зайти в Гребний Клуб Коледжу?» Навряд чи дизайнери цього плакату припускають, що веслування має якесь відношення до сексу. Вони просто експлуатують той факт, що люди в сучасному західному суспільстві настільки одержимі сексом, що саме це слово приверне їх увагу. Усе, що так чи інакше пов’язане з цією сферою, здається привабливим і викликає позитивні емоції. Рекламники використовують слово «сексі» в описі машин, комп’ютерів, килимів – усього, що завгодно.

Світ часів апостола Павла в цьому сенсі не так вже сильно відрізнявся від нинішнього, особливо в містах, де він і проводив більшу частину часу. Випадкові зв’язки і всілякі нетрадиційні статеві практики вважалися нормою. Настінні розписи, знайдені в одному з будинків у Помпеї (місті, похованому під лавою в результаті виверження Везувію в 79 році по Р. Х.), дають наочний приклад того, що відбувалося в той час. Те ж саме можна сказати про численний античний розписний посуд. У тодішньому світі багато людей не бачили причин для стриманості. Сама ідея здавалася безглуздою. Ну, і чом би не пуститися в усі тяжкі?

Багато, проте, йшли далі. У деяких релігіях, особливо в тих, де практикувалися таємні ритуали ініціації, у числі іншого були і особливі сексуальні практики. На найнижчому рівні присвячення вони мало відрізнялися від звичайної проституції з ледве помітним релігійним відтінком. На рівні вищому передбачалося, що сексуальні переживання є частиною духовного пошуку найвищого порядку. Найбільш «просвітлені» мали право розпоряджатися своєю тілесною оболонкою як їм заманеться, і тільки люди, які все ще «блукали в пітьмі», вважали, що повинні практикувати стриманість. У наш час знаходяться люди, що продовжують заявляти те ж саме. Насправді, після стількох безплідних років панування секуляризму на Заході деякі люди виявляють, що секс дає їм якнайглибші релігійні переживання. А оскільки вони хибно ототожнюють «релігію» з «християнством», вони припускають, що християни повинні їх підтримати.

Нічого дивного, що в результаті такої мішанини багато християн сьогодні втратили орієнтири. З усіх боків на нас наступають хибні вчення на цю тему, що відводять убік, причому як поза церквою, так і всередині неї.

Багато людей, чиє дитинство припало на середину XX століття і навіть пізніше, зазнавали на собі вчення, що пригнічує особу, породжене, безумовно, комплексом неповноцінності; батьки і вчителі вселяли їм, що їх тіла суть породження зла, а тому небезпечні, а будь-які статеві прояви – самі по собі брудні і порочні. І багато років потім, включаючи навіть перші роки шлюбу, вони відчували відчуття провини відносно величезної сфери людських відносин, яку створив і благословив сам Бог.

Проте, коли ці люди раптом розуміють, наскільки помилковим було це вчення, вони часто кидаються в іншу крайність – до висновку про те, що тепер усе дозволене. Оскільки Бог створив нас такими – з тягою до продовження роду, – то, як вважають деякі люди, Він хоче, щоб ми отримували задоволення, експериментуючи і випробовуючи на практиці будь-які свої схильності. Досить велике число християн вважає, що такі погляди – це все ж крайність, проте багато хто каже, що статеві зв’язки поза шлюбом, випадкові загули «щоб відпочити» і навіть одностатеві стосунки слід вітати і навіть вінчати в храмі. А вважати і робити інакше – означає бути дуалістом і дивитися на людське тіло як на зло.

Апостол Павло дуже чітко описує межі цієї сфери. Не дайте себе обдурити, каже він (в. 6). У світі лунає маса порожніх слів – слів, які звучать дуже значно і важливо і відбиваються на нашій культурі, але усередині – порожні і не містять ні життя, ні істини. Саме тому, що стать – позитивна і важлива сторона Божого творіння – і у тваринному світі, і в людському; саме тому, що цей засіб вираження любові і ніжності між подружжям, а також даний Богом засіб породження потомства, саме тому, що це наповнене почуттями велике благословення – з усіх цих причин люди, що йдуть дорогою до істинно людського буття, обіцяного в Христі, повинні уникати дешевих сурогатів.

Випадкові зв’язки – це пародія на справжні стосунки, це як пити з брудної калюжі замість чистої, свіжої води з джерела або як слухати симфонію на зіпсованій і подряпаній пластинці, коли зовсім поряд, буквально за рогом, у театрі грає всесвітньо відомий оркестр.

Багато хто може, звичайно, заперечити, що секс у шлюбі стає рутинним і нудним, а експерименти поза шлюбом завжди нові і хвилюючі. Але такі заяви «вільного» західного суспільства на перевірку виявляються, дійсно, порожніми словами. Ті, хто без кінця шукає нових відчуттів, приходять до гіркого кінця – душевного спустошення і розчарування. Емоційне збудження, викликане почуттям небезпеки від незаконного або випадкового зв’язку, може бути чудовим, проте практикування цим схоже на кокаїнову або героїнову залежність. Спочатку здається, що весь світ біля твоїх ніг, а потім це все тебе вбиває – якщо не фізично, то духовно.

Кожного разу, коли двоє вступають в інтимний зв’язок, тіла їх як би кажуть: «Ми належимо один одному – повністю і назавжди», якщо це правда і якщо обоє знають, що це правда. А якщо виявляється, що це просто інтрижка, хороший спосіб розважитися, експеримент заради різноманітності – то їх тіла брешуть. Рано чи пізно ця брехня спливає назовні.

«Гнів Божий» насправді – це не просто покарання, що очікує людей наприкінці нинішнього віку. Це не свавілля – коли Бог встановлює певні правила, щоб змусити людей припинити насолоджуватися життям, а потім погрожує, що розсердиться, якщо вони все ж не підкоряються і продовжують робити, що хочуть. Гнів Божий спрямований на охорону самого творіння. Деякі шляхи людської поведінки настільки виходять за рамки законів, на яких Бог встановив цей світ, що самі в собі несуть відплату. Статева розбещеність, зрозуміло, з цієї категорії.

Запропонований апостолом Павлом засіб прописаний дуже чітко – і виглядає як справжній виклик у сучасному світі, де газети, радіо і телебачення на всі лади малюють нам спокусливі картинки. Не розмовляйте про це між собою, каже Павло. Кожного разу, коли ви згадуєте ці слова, кожного разу, коли сальна історія або жарт злітає з ваших вуст, ви брудните себе і переміщаєте свої думки та уяву на шляхи, що ведуть у пітьму і смерть. Зрозуміло, ви повинні уникати розпусти – випадкові зв’язки принижують і знецінюють не лише їх учасників, але і сам дар тілесної любові між чоловіком і жінкою. Кращий спосіб зробити це – викинути думки про розпусту з голови і з цією метою спершу припинити про це розмовляти.

Вірш 5 на перший погляд дещо спантеличує. Яка різниця між спадком Христовим і Царством Божим? Відповідь, мені здається, міститься в Першому Посланні до Коринтян (15:23-28). Христос вже, як вірить апостол Павло, запанував у світі. Коли його труд як Христа Царя завершений і всі вороги, включаючи гріх і смерть, повержені, тоді сам Бог стане Царем, як Він завжди і мав намір.

Павло має на увазі, що люди, які поводять себе таким чином, не лише не наслідують прийдешнього Царства, але і в нинішньому Царстві для них місця немає. Знаменно, що він визначає статеву нездержливість як форму ідолопоклонства, поклоніння ідолам; таке враження, що він провидів нашу сучасну індустрію порнографії.

Насправді істинний релігійний досвід, досвід пізнання Бога-Творця в Христі і через Христа, дарував людині істинне «просвітлення» (вірші 8-9). Люди, які раніше були пітьмою, а тепер стали світлом, повинні і поводитися як носії світла. І знову (в. 10) це означає необхідність мислити самостійно. Не пливіть за течією. Подумайте, хто такий Бог і хто ви. Навчіться жити у світлі Божому і в Його любові.

Ефесян 5:11-20 – Світло і пітьма

«І не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й докоряйте. Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно! Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе! Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві! Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля Господня. І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.»

Коли я вчився в магістраті і готувався писати наукову працю з античності, мені спала думка узяти особливу тему. Я дуже люблю музику, і мені захотілося з’ясувати, як звучала музика в I столітті – що люди грали і співали. Ця ідея мене дуже надихнула, і за порадою я звернувся до свого наукового керівника.

Мій науковий керівник, проте, спустив мене з небес на землю. Виявляється, по цій темі вже виконаний значний об’єм роботи, який так і не наблизив до знання того, як звучала музика в той час, і, мабуть, це зовсім неможливо. З античних часів до нас дійшло дуже мало музичних записів (близько п’ятдесяти, більшість з яких – в уривках), і змусити ці ноти звучати дуже проблематично. Мені здавалося, що питання це – суто технічне і, щоб наблизитися до розгадки, потрібно тільки вивчити фізику! Мій інтерес до теми не згас, і я витратив багато сил, намагаючись добитися більш менш чітких відповідей.

Очевидно, проте, що однією з основних сфер, де застосовувалася музика в стародавньому світі, було богослужіння. Богослужіння язичницьке, юдейське і, розуміється, богослужіння в ранніх християн. Цей уривок і подібні до нього, розкидані по всьому Новому Заповіту, свідчать про те, що спів молитов, як це залишилося досі, займав важливе місце в богослужінні і будівництві церкви – у спільній молитві і настанові членів общини.

Звідси виникає ще одне питання: що саме вони співали? Ми можемо прийняти як само собою зрозуміле, що це були псалми із Старого Заповіту і, цілком можливо, безліч інших юдейських віршів, що дійшли до нас і не дійшли, де говорилося про Божу могутність і Його діяння в старі часи, а також про те, як Його обіцяння виконаються в пришесті Месії. Про що юдеї вже багато століть співали як про мрію, християни співали вже з радістю, згадуючи недавні події, пов’язані з Ісусом.

Про що ще вони співали? Апостол Павло згадує три категорії музичних творів для голосу: псалми, гімни і духовні пісні. Неясно, чи були це три різні типи творів або ж вони могли перетинатися. Цілком можливо, що «гімни» були схожі на древні псалми, але тільки вигадані нещодавно для Христового прославляння і набутого ними нового життя в Ньому. Можливо, «духовні пісні» були віршами і мелодіями, вигаданими на більш менш високому художньому рівні людьми, нещодавно натхненними Святим Духом. Але точно ми не знаємо.

Проте, хоч і важко, але ми бачимо, що у вірші 14 апостол Павло наводить вірш, який ми майже з упевненістю можемо віднести до ранньохристиянських віршів або гімнів. Це заклик пробудитися, встати, почати жити у світлі Царя Ісуса. Саме такі вірші – і, без сумніву, їх було багато – співали перші християни і під час зібрань, і, як припускає Павло, під час щоденних трудів і дозвілля.

Павло не вважає такі гімни і пісні простою прикрасою, приємним антуражем, на кшталт мережива, що створює особливу обстановку навколо християнської віри і богослужіння. Спів – на повний голос або про себе, – як він вважав, це чудовий спосіб вправи у вірі. Якщо ви не хочете, щоб ваш сад заріс бур’янами, краще засадити землю сильними квітами і кущами. Якщо ви не хочете, щоб ваш розум і почуття блукали де-небудь і потрапили в пітьму, один з кращих способів – зайняти їх мудрими і вдячними темами, так щоб у них звучали слова розради, настанови і благих помислів, що виникають з глибин пам’яті і підсвідомості.

Так само і в наші дні псалми і духовні пісні можуть налаштувати християнина на потрібний лад. І це не можна вважати просто приємним проведенням часу. Вони і зараз містять і розраду, і настанову, і застереження, і надію. Після певних досить слабких спроб вигадати нові християнські гімни в XX столітті було б добре, якби ми в XXI столітті стали свідками відродження творчого потенціалу людей у цій сфері.

Спів, про який каже Павло, міг би стати дієвим антидотом проти життя в пітьмі аморальності, що наскрізь просочила світ, що оточує нас. Як важливо не ковзати по життю в загальному оманливому потоці, бездумно сподіваючись на те, що все влаштується саме собою, і не уявляючи собі, куди заведе той або інший тип поведінки. Це шлях до смерті, і нам потрібно пробудитися і повстати з мертвих, довірившись Христу, вже воскреслому, щоб Його світло зійшло на нас. І тоді ми зможемо ходити у світлі, замість того, щоб блукати темними алеями (неважливо, у буквальному розумінні або в переносному), що ведуть до гріха і смерті.

Крім того, християни повинні розглядати кожен день, кожну годину, кожну хвилину як можливість послужити Господові, прагнучи осягнути Його волю і виконати її. З вірша 16 можна, зрозуміло, зробити буквальний висновок і в одержимості скрупульозно рахувати кожну хвилину, не даючи спокою ні собі, ні оточуючим. Якщо ви схильні до таких речей, навчіться розподіляти свій час і навчіться відпочивати і розслаблятися, а також знайдіть час зануритися в Бога, у Його мир і тишу. Одного разу я познайомився з людиною, яка не без гумору показала мені акуратно складений план дій з метою здолати своє занадто педантичне мислення.

Тут, як і скрізь, навчитися молитві – найкращий спосіб просунутися вперед. Іноді церковне богослужіння дає присутнім на ньому можливість зануритися в споглядання і любов Божу так, як ніколи не виходить при несамовитих екстатичних діях, що практикуються в деяких сектах. Остерігайтеся хибних молитовних станів, які штовхають на неналежну поведінку.

Проте для багатьох небезпека криється в протилежній крайності: вони не розуміють, що кожен день і година є дар Божий, який потрібно використовувати для Його слави, а замість цього витрачають час даремно, і він витікає, як вода крізь пальці – потім у річку, і їй вже не судиться повернути назад. Саме до таких людей і звернений вірш 16 як заклик пробудитися: у лукаві часи нам випало жити, але ви як сини світла можете щось зробити. Вхопіться ж за цей шанс обома руками!

І, звичайно, справа не в декількох ковтках вина (в. 18) – вони не можуть стати причиною втрачених можливостей. Павло не має нічого проти вина. Але проти пияцтва він твердий, як скала. Це негоже для християнина. Якщо ви хочете влаштувати свято – чому ні? Але ви знаєте, як годиться поводити себе. Нехай вас – ваші життя і серця, а головне – ваші розуми і почуття – наповнить Святий Дух. А для цього сміливо користуйтеся усіма скарбами багатої християнської традиції – її богослужінням, її поезією, музикою, образотворчим мистецтвом, – і вони допоможуть вам.

Попередній запис

Ефесян 4:17-24 – 4:25-5:2

Ефесян 4:17-24 – Покінчити із старим і – вперед, до нового життя! «Отже, говорю я це й свідкую в Господі, ... Читати далі

Наступний запис

Ефесян 5:21-33 – 6:1-9

Ефесян 5:21-33 – Чоловіки і дружини «Корячися один одному у Христовім страху. Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік ... Читати далі