Недуги, пов’язані з червоним м’ясом

Обираючи свій харчовий раціон, ми також мусимо усвідомлювати, які недуги пов’язані з червоним м’ясом. Як стверджує Центр контролю та профілактики хвороб, щороку харчові патогени спричиняють приблизно 76 мільйонів випадків недуг і приблизно 5 тисяч смертей у Сполучених Штатах! На жаль, причина багатьох цих хвороб – зараження м’яса бактеріями, що походять із кишкового тракту тварин. Зараження червоного м’яса і птиці фекаліями також вкрай поширене.

Смертоносна кишкова паличка

Найгірша бактеріяльна інфекція – це потенційно смертоносна кишкова паличка 0157:Н7. Звичайна кишкова паличка переважно неагресивна, але ця її мутація має летальні властивості. Вперше її ідентифікували та виокремили 1982 року. Цей убивчий штам бактерії потрапляє до американських харчових продуктів у різницях, і його майже завжди пов’язують з яловичиною, особливо гамбургерами. Бактерії розвиваються, коли шматки посліду і бруду падають на м’ясо зі шкури під час її здирання з тварини. Коли фекальний матеріял або вміст кишкового тракту потрапляє на м’ясо, його необхідно ретельно помити, щоб уникнути зараження. На жаль, часто так не роблять. Науковці вважають, що цей особливо небезпечний штам кишкової палички зазнав мутації через надмірне використання антибіотиків для годування худоби.

Мабуть, найвідоміший спалах інфекції кишкової палички 0157:Н7 стався в січні 1993 року, коли чимало дітей потрапили до шпиталю в Сієтлі, штат Вашингтон, із кривавою діяреєю. Медики незабаром пов’язали масове харчове отруєння з напівсирими гамбургерами, які реалізували в кількох ресторанах швидкого обслуговування. Згодом було ідентифіковано і виокремлено бактерію кишкової палички 0157:Н7. Загалом понад 700 людей у чотирьох штатах постраждали від харчового отруєння, понад дві сотні було шпиталізовано і четверо померло.

Ранні симптоми зараження кишковою паличкою подібні до грипу. Однак згодом з’являється сильна блювота, діярея – і зрештою кривава діярея, якщо інфекція важка. Сильний токсин, що має назву «токсин Шига», вражає кишкову оболонку. Приблизно в п’яти відсотках випадків він потрапляє в кровоносну систему, спричиняючи гемолітико-уремічний синдром, що, відтак, може призвести до відмови нирок та інших життєвих органів, а внутрішня кровотеча – спричинити остаточне руйнування внутрішніх органів.

Малі діти і старші люди особливо вразливі до кишкової палички 0157:Н7. Якщо харчі заражені сальмонелою, то людина занедужає лише за умови, що спожила доволі велику кількість бактерій – загалом приблизно мільйон організмів. А для інфікування кишковою паличкою 0157:Н7 достатньо лише п’яти організмів.

Кишкові палички

Найкращий захист від кишкової палички – ретельно варити перемелену яловичину та інші типи червоного м’яса. Яловичину, баранину і свинину (якщо ви наполягаєте на її споживанні) необхідно наскрізь прогрівати до температури щонайменше 71 градус за Цельсієм. Ножем, який застосовуєте для розрізання м’яса, не слід згодом подрібнювати овочі, фрукти та іншу їжу, бо це швидко веде до зараження. Такий випадок стався в Мілуокі влітку 2000 року. Захворіло понад 500 людей, у 62-х медики підтвердили зараження кишковою паличкою. Спалах інфекції убив трирічну дівчинку, котра з’їла в ресторані шматок кавуна, на який, очевидно, упали краплі соку з філе, зараженого кишковою паличкою.

За даними Центру контролю і профілактики хвороб, щороку кишкова паличка вражає приблизно 73 тисячі людей і близько 60 помирають від цієї бактерії. Але якщо тварин ріжуть згідно з суворими єврейськими традиціями, кишкової палички в їхньому м’ясі немає.

Коров’ячий сказ

Ще страшнішим від кишкової палички 0157:Н7 є коров’ячий сказ. Ця недуга вперше з’явилася в Британії в середині 80-их років минулого століття – і відтоді поширилася у Франції, Німеччині, Іспанії, Швейцарії, Португалії, Бельгії, Данії, Італії, Нідерландах, Люксембурзі та Ірландії. Її виявлено в 15 країнах Європи та Близького Сходу і щонайменше один випадок відомий у Канаді.

Технічна назва коров’ячого сказу – коров’ячий губчастий енцефаліт. Це інфекційна невиліковна хвороба, яка вражає мозок і нервову систему рогатої худоби. Мозок інфікованих тварин стає подібним до губки з великою кількістю дірочок – і саме звідси назва «губчастий». У хворих корів з’являються такі симптоми, як брикання і трясіння, рвучкі і спазматичні рухи. Подеколи тварина може лежати на землі, трясучись і мукаючи.

Коров’ячий сказ – це передусім наслідок неправильного годування худоби. Коли тварин зарізали, частину їхніх решток використали як корм для інших особин. Худоба травоїдна, але різниці вирішили, що залишки мозку, кісток, крови та інших частин убитих тварин можна згодовувати коровам, аби прискорити ріст і збільшити масу тіла. У Великобританії рештки хворих тварин домішували до корму, даючи змогу недузі швидко розвиватися і поширюватися. Коров’ячий сказ спричинює не вірус, бактерія чи паразити, а радше заразний протеїн – пріон. Травоїдна худоба просто не сотворена споживати м’ясні продукти!

Овець також вражає недуга, яку викликають пріони. Її назва – свербець. Такий термін з’явився тому, що заражені вівці терлися до всього, що могли знайти, навіть до колючого дроту. Багато тварин буквально зачухувалися до смерти.

У людей коров’ячий сказ називають хворобою Кройцфельда-Якова. Заразитися нею можна, споживши інфекційні пріони великої рогатої худоби чи овець.

Під час коров’ячого сказу, свербця і хвороби Кройцфельда-Якова мозкові клітини набувають губчастого вигляду, адже пріони убивають їх, утворюючи дірочки в тканині мозку.

Є лише один спосіб зруйнувати пріони – нагрівши їх до понад 430 градусів за Цельсієм, однак такого тепла медики практично ніколи не використовують із будь-якою метою. Тож коли пріони заражають клітини мозку, наслідок майже завжди фатальний. Не існує жодних ліків – неможливо бодай якимось чином усунути пріони з тіла худоби, овець чи інфікованих людей.

Губчастий енцефаліт, або коров’ячий сказ, свербець в овець, куру на Новій Гвінеї і хвороба Кройцфельда-Якова в західному світі вражають ту саму частину мозку і, по суті, є спільною недугою людини й тварин. У 40-их роках минулого століття науковці виявили, що чимало людей з племені на Новій Гвінеї умирають від таємничої хвороби мозку, яку називають «куру». Одним зі звичаїв цього племені був канібалізм – кістковий та головний мозок і внутрішні органи покійників варили і споживали. Тубільці цього племені їли своїх мертвих родичів, сподіваючись одержати їхні психічні і фізичні переваги. Куру була географічно обмежена Новою Гвінеєю. У недуги Кройцфельда-Якова той самий хвороботворний процес, що й у куру, однак її виявили в більш як 50 країнах по всьому світу.

Перший випадок захворювання людини на цю недугу в Європі діягностували 1996 року в Британії. Відтоді в Європі 92 людини загинули від коров’ячого сказу: 88 у Британії, троє у Франції і одна в Ірландії. Міністерство сільського господарства США заборонило імпорт і тварин, і тваринних продуктів з Англії – із 1990 року, а з усієї Європи – з 1997-го. Міністерство також започаткувало програму контролю з метою перевірки тварин з високим ступенем ризику.

У Франції обстежують понад 40 тисяч тварин щотижня, стверджує Майкл Генсон, котрий досліджує пріонну недугу в Інституті захисту споживачів. Водночас у Сполучених Штатах щорічно перевіряють тільки приблизно дві тисячі тварин із 36 мільйонів голів худоби. Мозок тварини виймають, щоб його можна було дослідити під мікроскопом. Перевірка зазвичай триває десять днів, а це означає, що тушу тварини, яку досліджують, уже спожито. І це особливо тривожить. У Європі ж такий тест роблять лише за чотири години. Там інспектори знаходять пріонну недугу навіть у худоби, яка видається здоровою[1].

Хоча в Британії коров’ячий сказ нібито поступово зникає, та число людей, в яких діягностують його різновид, хворобу Кройцфельда-Якова, зростає. Зазвичай розвиток недуги триває роками, а тому, можливо, ми бачимо лише вершину айсберга.

Правила харчування, які дав нам Бог тисячі років тому, цілковито заперечують годування рогатої худоби тваринними рештками і кров’ю. Смертоносні недуги, такі як коров’ячий сказ, у біблійні часи ніколи не вражали тварин! Недужих особин виявляли і забирали з отари чи стада дуже хутко. Ця недуга з’явилася через людське нехтування природних методів годування худоби.


[1] See «Mad Cow Disease in the U.S.», CBS News, 26 March 2001.

Попередній запис

Проблема м'ясного жиру

Як уже коротко згадано в попередньому розділі, одну зі суворих заповідей щодо жиру знаходимо в Левіта 3:16-17: «Весь жир Господу. ... Читати далі

Наступний запис

Кошерне і звичайне м’ясо

Кошерне м’ясо У 1906 році Аптон Синклер написав «Джунглі» – книжку про практики м’ясоконсервної промисловости, що ... Читати далі