Як уже коротко згадано в попередньому розділі, одну зі суворих заповідей щодо жиру знаходимо в Левіта 3:16-17: «Весь жир Господу. Ця постанова вічна в роди ваші, в усіх оселях ваших; ніякого жиру і ніякої крови не їжте» (Лев. 3:16-17).
Далі в книзі Левіта знаходимо такі правила: «Скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте. Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його; тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого» (Лев. 7:23-25).
Господь виразно заборонив споживання усіх різновидів жиру. І ця заборона стосується не рослин чи риби, а жиру з тварин, проголошених чистими для жертви Господеві. Тут ідеться про те, що ми сьогодні називаємо «внутрішнім жиром» – жиром, який оточує нирки й кишки. Його спалювали як частину жертви в скинії і храмі. Це правило не має стосунку до жиру, переплетеного з чистим м’ясом, таким як яловичина.
Увесь тваринний жир насичений – його тісно пов’язують із підвищеним рівнем холестерину, а також серцевими недугами. Американці зазвичай з’їдають три гамбургери на тиждень, окрім інших страв із червоного м’яса. М’ясо, яке ми їмо, містить надмір насиченого жиру, що призводить до підвищення рівня холестерину, тригліцеридів – і зрештою до ішемічної хвороби серця.
Немає жодної згадки про те, що Ісус колись споживав за обідом соковитий біфштекс або смажив масний гамбургер, щоби покласти його між двома скибками піти. І ми чинили б мудро, якби наслідували Його приклад.
Я рекомендую, щоб люди їли якомога менше тваринного і молочного жиру. Споживаючи м’ясо, перед приготуванням обріжте з нього увесь видний жир. Те саме стосується і пташиного жиру та шкіри.
Цінність вигульного м’яса
Треба визнати, що нинішня худоба – зовсім не та, що була в біблійні часи. Практично всі чисті тварини, яких тоді убивали для споживання, паслися у відкритих полях. Теперішня рогата худоба проводить більшу частину свого життя на годівельному майданчику, стоячи в тісноті і поїдаючи велику кількістю зерна. Типовий бичок споживає понад 1,4 тонни зерна, щоби набрати приблизно 180 кілограмів ваги. М’ясну худобу зазвичай ріжуть приблизно в трирічному віці, а молочних телят – у шестимісячному. Життя тих, хто приречений на заріз, дуже просте: стояти і їсти день у день. Багатьом тваринам дають анаболічні стероїди, щоби збільшити вагу, а деяким ще й гормон росту великої рогатої худоби. Зазвичай до корму додають антибіотики, щоб тварини не заразилися через надмірне скупчення, адже будь-яка бактеріяльна недуга швидко викосить цілий годівельний майданчик.
1991 року Центр контролю та профілактики хвороб опублікував разючі статистичні дані: приблизно половину із 6 800 000 кілограмів антибіотиків, які щорічно виробляють в Америці, використовують для лікування худоби і птиці.
Якщо ви таки вирішите їсти червоне м’ясо, обирайте дуже пісні шматки вигульного м’яса. Обмежте його споживання одним разом на тиждень, або навіть на місяць, і беріть порцію зі 120 грамів чи ще меншу.
М’ясо вигульної рогатої худоби містить менше жиру, позаяк тварини більше рухаються, адже ходять і пасуться на відкритому просторі. Іншими словами, вони не скупчені в невеликих загородах чи переповнених годівельних майданчиках. У вигульній яловичині немає надміру пестицидів, антибіотиків чи гормонів, якими зазвичай годують тварин у спеціяльних приміщеннях.
Чимало великих крамниць тепер пропонують вигульне м’ясо. Ви заплатите дорожче, але ваше здоров’я того варте.
