«І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив» (Бут. 2:2), – цей день сьогодні прийнято вважати днем суботнім, днем перепочинку. Проте завдяки воскресінню Христовому, яке сталося в першій день тижня, у день, який ми звемо неділею, тиждень набув зовсім іншого виміру: якщо субота залишилася днем спокою, посвяті Богові (втім, про цей факт постійно забувають), то неділя стала для всіх, хто приймає Ісуса Христа як Сина Божого та особистого Спасителя, днем дива, днем надії. Ні, не так – НАДІЇ.
«А надія, – як відомо з послань апостола Павла, – не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5). Той Самий Дух, Який «носився над водою» у першій день Божого творіння. Так допотопне, доісторичне минуле з’єдналося з нашим сьогоденням.
Так що не праві ті люди, які вважають нас лише мікроскопічними піщинками серед безкрайнього, темного, холодного і безживного космосу. Ні, ми, за словом Христовим, «світло світу» та «сіль землі» (див. Мф. 5:14,13), які покликані преобразити цей світ так, щоб люди бачили наші справи та «добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16). Тобто ми покликані продовжувати з допомогою Духа Святого продовжувати Божу справу, справу нашого Небесного Отця з преображення цього світу.
«Єдине ж не повинно бути приховане від вас, улюблені, що у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (2Пет. 3:8). А тепер стосовно часових термінів. Воскресіння Христове стало прообразом усіх подій, які чекатимуть нас у майбутньому. Нам же залишається чекати настання Дня Господнього, Дня Другого пришестя Христового. І хоча людство протягом цих двох тисяч років чекало Його пришестя фактично з дня на день, проте «не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння» (2Пет. 3:9). А от і відповідь, чому Господь бариться зі Своїм Другим пришестям.
Так що попри факт Воскресіння Христового, ми ще залишилися в суботі. Проте не в старозавітній суботі, дні відпочинку, а в суботі новозавітній, дні посвяті Богові, дні діяльної вірі, дні напередодні воскресіння. Воскресіння нашого. Звісно, якщо ми пам’ятатимемо Христові слова: «Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік» (Ін. 11:25).
От самі ці слова і мають складати основу нашої надій на майбутнє. Ну, а доки цей час не настав, «будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою» і «роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:10,9).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
День НАДІЇ
Ваш коментар: