Первісний замисел Бога щодо нашого здоров’я

Закон левітів щодо їжі фактично повертає нас до першої книги Біблії.

Первісний Божий замисел полягав у тому, щоб люди були вегетаріянцями. У першій книзі Біблії ми читаємо: «Ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; – вам це буде в їжу» (Бут. 1:29).

Крім того, Божий первісний задум для всякої живої істоти полягав у тому, щоби вона була травоїдною. Ми також читаємо в Бутті: «А всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому плазуну, на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу» (Бут. 1:30). Ті, хто жив упродовж цього вегетаріянського періоду – від Адама до Ноя, – досягли дуже поважного віку. Адам жив 930 років, Сиф – 912, Єнос – 905, Яред – 962, а Мафусал – 969, і це найдовший вік, згаданий у Біблії.

Після потопу людське життя значно скоротилося. Авраам жив 175 років, Мойсей – 120. А тепер тривалість життя становить приблизно 75 років.

Існує чимало всіляких припущень, чому люди так довго жили у вегетаріянський період. Дехто переконує, що перед потопом кисню на землі було значно більше, відтак і кожен вдих наших предків містив його суттєво більше, ніж у нас тепер. Інші припускають, що землю огортала оболонка, яка підвищувала барометричний тиск. Це було б ідеальне середовище для росту людини і рослин. Є також гіпотеза, що світ перед потопом мав рослинність, неймовірно насичену поживними речовинами. Ті люди, котрі жили з часу Адама до часу Ноя, цілком могли споживати плоди й овочі, значно багатші на вітаміни, мінерали і фітонутрієнти.

Після потопу сталася зміна, що призвела до появи в харчуванні людини м’яса. Це фактор, який можна пов’язувати з коротшою тривалістю життя. Коли води відступили і Ной із сім’єю вийшов з ковчега, він збудував жертовник для Господа і приніс всепалення з чистих тварин і птиці. Господь відповів, пообіцявши ніколи більше не знищувати землі потопом. Він благословив Ноя та його синів і промовив:

«І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею; нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, і вся худоба земна, і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони; все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе; тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте» (Бут. 9:1-4).

Бог не обмежив споживання м’яса для Ноя і прийдешніх поколінь лише чистими його різновидами, сказавши, що все рухливе можна вважати м’ясом. Звісно, це мало дуже сильний практичний аспект. Тварини вийшли з ковчега і були доступною їжею для Ноя та його сім’ї, а рослини ще мали вирости, і мине чимало років, перш ніж виноградники і дерева почнуть давати плоди.

Ми були сотворені всеїдними

Людина з часу її створення була всеїдною, спроможною живитися і рослинною, і тваринною їжею. У нас двадцять кутніх зубів, що призначені для подрібнення і перетирання рослинної їжі. Ми також маємо вісім передніх різців – для надкушування плодів та городини. Тільки чотири з наших зубів, а саме ікла, призначені для поїдання м’яса. Наші щелепи рухаються і вертикально, і горизонтально, щоб розривати й подрібнювати їжу, тоді як щелепа справжнього м’ясоїда рухається тільки вертикально.

Людський кишковий тракт приблизно вчетверо довший від зросту людини, що сприяє перетравленню рослинної їжі. Кишковий тракт справжнього м’ясоїда набагато коротший і лише удвічі-втричі довший від його тіла. Шлунок м’ясоїда містить у чотири рази більше соляної кислоти, ніж шлунок травоїда. Тому м’ясоїди спроможні швидше перетравлювати м’ясо і позбуватися відходів саме завдяки коротшому шлунково-кишковому тракту.

Інші примати – такі як мавпи, горили і шимпанзе – всеїдні. Здебільшого вони споживають плоди та овочі і лише зрідка їдять дрібних тварин, яйця та ящірок. Із тваринної їжі горила отримує лише приблизно один відсоток калорій, а орангутанг – приблизно два відсотки. Однак ми, люди, схильні одержувати з тваринної їжі понад 50 відсотків калорій. У цій царині нам треба повчитися в мавп![1]

Наші руки подібні до кінцівок інших приматів і призначені передусім для зривання такої поживи, як плоди, овочі, насіння, листя і зерна. Ми не маємо пазурів, щоби розривати плоть.

Наша слина лужна і містить птіялін, який допомагає перетравлювати вуглеводи. Слина м’ясоїдів кислотна.

Також м’ясоїди мають більші нирки і печінку – щоби впоратися з надміром сечової кислоти та азотних відходів від споживання тваринної їжі. Печінка м’ясоїда виділяє значно більше жовчі, аби розщепити м’ясну поживу з високим умістом жиру.

Наше тіло просто не пристосоване до того, щоб упоратися з їжею, багатою на м’ясо і м’ясні жири.

Мусимо також визнати, що наші предки споживали м’ясо диких тварин, яке майже завжди містило мало жиру. Вміст жиру в дичині сягає приблизно чотирьох відсотків, тоді як домашня яловичина, якщо тварин годували переважно кукурудзою, містить тридцять і більше відсотків жиру. У дичині також є природні поліненасичені жири та незамінні жирні кислоти омега-3, що сприяють доброму здоров’ю.

Навіщо нам потрібні закони харчування?

Лише через понад тисячу років після Ноя Бог дав Мойсеєві правила харчування щодо чистих і нечистих тварин. Ці закони добре описані в Левіта 11 і Второзаконні 14.

Очевидно, що впродовж століть – до Мойсея – тварини не мали хвороб, небезпечних для людини. Але за часів Ізраїлю рівень забруднення і захворювань на землі сягнув того рівня, коли тварини деяких видів, імовірно, стали носіями бактерій, паразитів, вірусів і токсинів, згубних для населення.


[1] Michael Murray and Joseph Pizzorno, Encyclopedia of Natural Medicine (Rocklin, Calif.: Prima Health, 1998).

Попередній запис

Надмір цукру та інших солодощів

Пересічний американець за минулий рік спожив приблизно 68 кілограмів цукру. Кількість спожитої сахарози, або білого столового цукру, насправді падає, але ... Читати далі

Наступний запис

Короткий огляд єврейських правил харчування

Багатьом людям видається, що правилам харчування присвячена велика частина Закону Мойсеєвого. Однак тільки два розділи і кілька додаткових окремих віршів ... Читати далі