Пересічний американець за минулий рік спожив приблизно 68 кілограмів цукру. Кількість спожитої сахарози, або білого столового цукру, насправді падає, але натомість зростає споживання підсолоджувачів, таких як кукурудзяний сироп з високим умістом фруктози. Окрім кукурудзяного сиропу, який додають до багатьох безалкогольних напоїв, на етикетках перероблених і солодких продуктів з’являється чимало інших цукрових складників: фруктоза, глюкоза, декстроза, сахароза, ячмінний солод, буряковий цукор, рисовий сироп і мед. До цукрових спиртів, що мають солодкий смак, але не так легко засвоюються, як цукор, належать сорбіт, манітол і ксиліт. Часто їх пов’язували з метеоризмом і діяреєю.
Підсолоджувачі, у тім числі і штучні, зокрема «Нутрасвіт», сахарин і «Спленду», також додають до продуктів – а надто тих, що мають на етикетці напис: «Не містить цукру».
«Нутрасвіт», або «Аспартам», – це, безперечно, найпопулярніший підсолоджувач в Америці. Він майже у двісті разів солодший від столового цукру. «Нутрасвіт» містить дві амінокислоти: фенилаланін і аспарагінову кислоту, а також метанол. У тілі ці елементи виробляють речовини, що ідентичні за своїм складом з метиловим спиртом і формальдегідом (так, бальзамічною рідиною). «Нутрасвіт» пов’язували з головним болем, запамороченням, поведінковими змінами, проблемами зі сном, зоровими недугами, змінами настрою, дзвоном у вухах, сум’яттям, мозковими відхиленнями та вродженими аномаліями. Його не рекомендують вагітним жінкам і годувальницям, а також малюкам віком до шести місяців[1].
Сахарин – це ще один штучний підсолоджувач, що доступний понад сто років. Він у триста-сімсот разів солодший від сахарози. Зазвичай після нього лишається гіркий посмак. Споживання великих доз сахарину пов’язують із раком сечового міхура в піддослідних тварин.
Широко розповсюджують найновіший штучний підсолоджувач – «Спленду», або сукралозу. Її виробляють, хлоруючи сахарозу. Не існує жодних тривалих досліджень «Спленди»; як стверджує «Медичний лист з питань наркотиків і терапії», її «довготермінова безпечність невідома». У більшости європейських країн сукралозу лише вивчають, але вже широко розповсюджують у Сполучених Штатах. Експерименти на лабораторних щурах, мишах і кроликах продемонстрували, що сукралоза може спричиняти чимало проблем: сорокавідсоткове звуження тимуса, збільшення печінки й нирок, атрофію лімфатичних фолікулів у селезінці і тимусі, збільшення ваги сліпої кишки, зменшення швидкости росту, зменшення кількости еритроцитів, гіперплазію тазу, продовження періоду вагітности, викидні, зменшення ваги плоду і плаценти, діярею[2].
Виявилося, що майже всі ці хімічні підсолоджувачі, а надто «Нутрасвіт», можуть викликати звикання. Було опубліковано не одне повчальне дослідження, науковці дійшли висновку: що більше дієтичних напоїв споживає особа, то більше вони їй смакують. І один з парадоксів, пов’язаних із цими підсолоджувачами, полягає в тому, що їх дедалі частіше пов’язують зі збільшенням споживання цукру. «Нутрасвіт» особливо яскраво демонструє цю тенденцію зростання потягу до цукру.
Ми споживаємо аж надто багато додатків у продуктах харчування
На перероблених продуктах часто пишуть, що їх збагачено вітамінами чи мінералами. Але рідко ці вітаміни й мінерали мають форму, яку легко засвоює людське тіло.
Що ж насправді додають до переробленої їжі? Цукор та інші підсолоджувачі покращують смак і подеколи викликають звикання до їжі. Підсолоджувачі належать до найпоширеніших харчових додатків, їх споживають у величезних обсягах, часто застосовують у виробництві тортів, пирогів, газованих напоїв і сухих сніданків.
Ароматизатори додають для того, щоби покращити смак або часом навіть створити його. Наприклад, більшість продуктів, що позначають як «суничні», узагалі не містять суниць! Понад дві тисячі різних ароматизаторів сьогодні доступні на ринку: із них понад півтори тисячі – синтетичні і лише приблизно п’ятсот – натуральні.
Барвники використовують, аби покращити візуальну привабливість.
У багатьох випадках для поліпшення текстури і смаку додають сіль і гідрогенізовані жири. Особливо це стосується продуктів із написом «зі зменшеним умістом цукру» або «без цукру». Часто перероблені продукти з такими етикетками зовсім не мають пониженого вмісту калорій – цукор просто замінюють більшою кількістю жиру.
Консерванти додають, щоб подовжити термін зберігання.
Фактично понад три тисячі різних додатків постійно кладуть до наших продуктів.
Дозвольте мені запевнити вас: Ісус не їв переробленої їжі, надміру цукру і всіляких додатків. Його харчування ґрунтувалося на біблійних принципах, що зосереджені на здоров’ї і цілісності фізичного тіла. Я на сто відсотків переконаний: якби Бог сьогодні проголосив біблійні закони харчування, то оте «не їстимеш» стосувалося б перероблених продуктів, насичених цукром, гідрогенізованим жиром, сіллю і додатками.
Режим харчування, що ґрунтується на законі левітів
Ісус споживав харчі, спираючись на закон левітів – закон, який Бог передав ізраїльтянам через Мойсея. Продукти, які їв Ісус, забезпечували Його первинними матеріялами, що творили здорове тіло й розум. Він жив і перебував у божественному здоров’ї. І це чудово, що стародавні таємниці харчування, пов’язані зі способом життя Ісуса, здатні допомогти нам зміцнити своє здоров’я!
«Але, – заперечите ви, – я не живу під законом. Я живу під благодаттю!»
Дозвольте мені відповісти таким чином: Бог дає вам нині благодать, щоб ви дізналися про Його закон і жили відповідно до нього. Закон, який сповнив Ісус у Своєму житті та смерті, пов’язаний з нашим духовним покаянням. Ми вже не потребуємо жертвувати тварин чи розливати кров, щоб відчути прощення своїх гріхів. Ісус відкупив наші гріхи на хресті. Прийнявши Його жертву, ми звільняємося від полону гріха і дістаємо від Бога силу започатковувати нові стосунки з Ним і зажити новим життям.
Однак, прийнявши Ісуса як Спасителя і Господа, ми не звільняємося від дотримання десятьох заповідей. Радше бажаємо додержуватися їх і справді спроможні це робити! Те саме стосується й інших законів Старого Завіту, що безпосередньо не пов’язані з нашим духовним спасенням. Прийнявши Ісуса, ми хочемо дотримуватися цих законів – і дійсно здатні так чинити. Апостол Павло дуже ясно каже у своїх посланнях, що ми не звільняємося від закону, щоб грішити далі; нас звільняє Христос, щоб ми утримувалися від гріха.
Я постійно зустрічаю християн, які дуже мало знають про те, що закон левітів говорить про їжу. Вони не вважають, що біблійні закони харчування стосуються і їх, хоча й визнають силу моральних канонів Святого Письма.
[1] Robert A. Ronzio, The Encyclopedia of Nutrition and Good Health (New York: Facts on File, Inc., 1997), 34.
[2] Joseph M. Merdcola, D.O., The Potential Dangers of Sucralose, http://www. mercola.com/2000/dec/3/sucralose_dangers.htm
