Розкрити потенціал

Боже покликання. Унікальне, ні з чим не порівняне явище. Людина залишається для самої себе цілковитою загадкою. Проте це не стосується Бога: «Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його» (Єр. 17:10). Господь закликає кожного з нас тут, на землі, до преображення, щоб ми могли увійти до Царства Божого.

Але покликання може бути неодноразовим: навіть у тому випадку, якщо людина прийняла Господа всім своїм серцем, може настати дивовижна мить, коли Господь покличе далі слідувати за Собою, тим самим розкривши нові, доки приховані для нас і оточуючих, таланти та здібності. Так триває процес преображення певної людини задля Царства Божого, яке, як відомо, «всередині вас є» (Лк. 17:21), і яке розкриється в повній мірі вже в загробному житті.

Подібна історія свого часу сталася з пророком Ісаєм. От як він сам розповідає про цей випадок: «Бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.

І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене» (Іс. 6:1-8).

А тепер тільки вдумайтеся: це видіння, яке в певній мірі можна порівняти з видовищем, було відкрите (зроблене, у сенсі видовища) заради однієї людини! Але, звичайно, це було зроблене не просто так, а щоб покликати її до пророчого служіння. Що і сталося зі згодою на це Ісаї.

А от приклад ще одного Божого покликання, під час якого Яків та Іоанн, які свого часу обрали шлях слідування за Ісусом, зголосилися слідувати за Христом до кінця, до самої смерті.

Ісус: Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?

Брати Зеведеєві: Можемо.

Ісус: Чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся.(Мк. 10:38,39).

Звичайно, можна тут додати, що брати підійшли до Спасителя зовсім не з цією метою: вони просили сісти «праворуч і ліворуч від Нього у славі Його» (див. Мк. 10:37). Проте в Бога стосовно їх були зовсім інші плани, на що вони, доки цього не відаючи, дали згоду.

Може скластися враження, що Ісая здогадувався на що йшов, коли викликався на пророче служіння, а Яків та Іоанн – ні. Проте це помилкове враження, бо те, що очікувало Ісаю та братів Зеведеєвих під час їх служіння, достеменно знав лише один Господь, Якому були відомі всі потаємні куточки їхніх сердець, і через що Він знав їхній справжній потенціал, який, більш за все, був невідомий для них особисто.

Такий самий потенціал прихований у кожному з нас. Головне, дати згоду Богові на те, щоб Він допоміг нам розкрити його.

Попередній запис

Важливість милосердя

«Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм» (Мф. 7:12), – цей принцип, такий дійсно ... Читати далі