Галатів 5:7-12 – 5:13-21

Галатів 5:7-12 – Застереження проти компромісів

«Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді? Таке переконання не від Того, Хто вас покликав. Трохи розчини квасить усе тісто! Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого думати не будете ви. А хто вас непокоїть, осуджений буде, хоч би він хто був! Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається! О, коли б були навіть відсічені ті, хто підбурює вас!»

Я рідко дивлюся телевізор. В основному я роблю це, коли подорожую або знаходжуся в незвичному місці, і мій біологічний годинник внаслідок цього не дає мені заснути вночі. Сидячи в номері готелю і страждаючи від безсоння, я іноді перемикаю телевізійні канали, сподіваючись знайти щось цікаве. Незабаром це заняття стомлює: увага перемикається з баскетбольного матчу на репортаж із залу суду, потім на сцену з мильної опери, а потім на автомобільну гонитву, лекцію, рекламу і знову на баскетбол. Врешті-решт, у голові починається таке сум’яття, що заснути стає ще важче, ніж було раніше.

Можливо, що цього і домагався Павло, розбивши текст листа на досить чіткі і короткі абзаци. Йдучи за Павловою думкою, ми виявляємося то на змаганні атлетів, то в залі суду, то на кухні. Потім автор запрошує нас до роздуму, а потім – в інший зал суду, після чого через призму самого Павлового життя ми бачимо хрест Ісуса, і, нарешті, жахливу сцену (явно не для сімейного перегляду) за участю опонентів Павла. Навряд чи галатів хилило в сон, коли вони слухали читання цього листа; після цих коротких фраз вони, напевно, слухали з увагою.

Ми говорили вище про водіння автомобіля. Бути християнином – це щось подібне до участі в перегонах (Павло порівнює християнське життя зі змаганням у бігу в інших своїх посланнях, наприклад, у 1Кор. 9:24). Галати чудово стартували, і Павло не хоче докорити їм у тому, що вони зменшили швидкість або розлінилися. Але хтось перегородив для них дорогу, подібно до тих людей, які влаштовують політичні акції на спортивних заходах. Коли Павло говорить про того, хто «підбурює», він має на увазі якогось конкретного лідера з числа «агітаторів», який наполягав на тому, що для членства в народі Божому потрібне обрізання.

Ця людина переконала галатів у своїй правоті. І от ми вже подумки переносимося в зал суду, де адвокат переконує присяжних або суддю у своїй правоті. Для Павла просування вперед у духовних мандрах – це не питання вибору людьми одного чи іншого варіанту релігійності, але питання істини. Істинне те, що Христос помер і воскрес (якби це не було правдою, то, як каже Павло, усе життя апостола було б марним), що, у свою чергу, утворює систему переконань, що примушують істину поширюватися. Галатів, проте, на якийсь час зміг переконати якийсь «агітатор». Але Павло попереджає: «Не вірте йому! Не приймайте його аргументацій!» Це «переконання» – не від Бога, Який покликав вас через Євангеліє (фраза «Хто вас покликав» відноситься безпосередньо до Бога, як у Гал. 1:6).

Потім Павло робить стрибок із залу суду на кухню. Розчина мала, але чинить велику дію. Якщо ви хочете випекти коровай хліба, то вам потрібна розчина, щоб тісто піднялося. Лише декількох крупинок дріжджів вистачить на весь хліб. Ці дріжджі заквашують усе тісто, і не буває так, щоб одна частина тесту виявилася заквашеною, а друга – прісною. За цим звичайним явищем, що відбувається на кухні, у Павла ховається ще один образ, що вказує на юдейське свято Пасхи, коли ізраїльтяни їли тільки прісний хліб на згадку про свою поспішну втечу з Єгипту. Заквашений хліб був заборонений на усі дні свята (і до цих пір ця заборона залишається в силі). Образ «заквашеного тіста» покликаний показати, яка ціна однієї поступки; Павло хоче сказати, якщо галати поступляться в одному (тобто в обрізанні), то після цієї маленької помилки вони не зможуть зберегти рівновагу в усіх інших стосунках. Ця помилка розростатиметься, подібно до розчини, і змінить усе інше.

Після цього Павло знову веде читачів у зал суду. Тепер він говорить від імені судді і присяжних та ухвалює рішення («маю надію») про самих галатів, а також про того, хто збивав їх з пантелику. Павлові слова: «Я в Господі маю надію», – можливо, означають, що він у відповідь на свою молитву отримав знання, що галати напоумляться. Але засудження все-таки залишиться на підбурювачі, «хоч би він хто був», який завів їх у біду. Коли Павло говорить «хоч би він хто був», то можливо, натякає на одного з керівників Єрусалимської церкви. Або ж мається на увазі хтось з лідерів місцевої громади, чиє ім’я Павло не знає, або не хоче називати.

Ще єдиний різкий стрибок услід за Павловою думкою, і ми бачимо його власне життя і служіння. Ймовірно, «агітатори» сказали галатійським християнам, що сам Павло, як і вони, проповідує обрізання, і під час свого перебування в Галатії просто не встиг розповісти усього. Тепер же вони заповнюють упущену ним частину Звістки. Це безглуздість, відповідає Павло. Звичайно, до свого навернення він був переконаний у тому, що язичники можуть приєднатися до народу Божому лише шляхом обрізання. Але тепер він так не вважає. Якби він так думав, то навіщо юдеям було його переслідувати? Тут ми несподівано бачимо образ, що характеризує Павла в його щоденних трудах: куди б він не йшов, на нього скрізь нападають юдеї, які вважають, що Павло спотворює вчення, йдучи за примхами язичників. Для них думка про розіпнутого Месію була нестерпною. У Павла ж у цьому посланні, як і скрізь, Хрест складає саму суть Євангелія, і Павло знає, що це – «скандал». (Грецьке слово «скандал» означає щось, об що люди спотикаються.) Звичайно, тут є скандал, оскільки ця звістка ущемляє гордість тих юдеїв, які вважають себе вищими за все інше людство, – вже з однієї тільки причини свого походження.

Для них Павло адресує різкі слова. Вони хочуть відсікти крайню плоть галатів, чи не так? Ну, так якщо їм так потрібно відрізувати щось від своїх чоловічих органів, – кидає Павло, – то нехай ріжуть усі. Нехай каструють себе самі. Він виражає цю думку не так ясно: «О, коли б були навіть відсічені ті, хто підбурює вас!» Можливо, Павло просто висловлює бажання, щоб поборники обрізання нівечили тільки себе (такі ритуали були в деяких язичницьких культах – наприклад, так чинили пророки Ваала в 1-й книзі Царів 18:28). Втім, застосоване Павлом слово часто використовувалося для позначення звичайної кастрації.

Це може здаватися занадто жорстоким, але Павло тут пускає в хід іронію. Хіба ви не розумієте – запитує він у галатів – що відрізання частин свого тіла не має жодного значення? Це не більш значуще, ніж нанесення якихось татуювань, які використовувалися в інших релігійних культах. Сенсу від обрізання не більше, ніж від кастрації, яка теж іноді практикувалася серед язичників у деяких релігійних обрядах того часу. Але кастрація відрізняється тим, що після неї в чоловіка не може вже бути дітей. Павло хотів би, щоб люди, які докучали галатам, втратили свій вплив і не могли більше пропагувати свої ідеї серед них.

Якщо мова цього фрагмента здасться комусь різкою і грубою, то це, швидше за все, ознака того, що в наші дні церковники і богослови занадто люб’язні, тактовні і ввічливі з усіма, що вони втратили здатність відкрито протистояти хибним вченням, які можуть серйозно зашкодити церквам і окремим християнам. Кожен, хто бореться за християнську общину проти таємного ворога, розуміє, з чим зіткнувся Павло. І, можливо, єдиний спосіб донести нашу Звістку – відкрити людям очі на правду,  якою б жахливою вона не була.

Галатів 5:13-21 – Закон і Дух

«Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов’ю служити один одному! Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного! І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом. Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»

У центрі Оксфордського університету знаходиться прекрасна будівля, оточена доглянутим газоном. Це бібліотека; вона має округлу форму і увінчана величезним куполом. Будівля прекрасна і всередині, і зовні. Люди дуже полюбляють її, часто фотографують, зображують на картинах. Вона називається Радкліф Камера.

Колись траву навколо бібліотеки захищала висока огорожа. Вона була настільки висока, що тільки високоросла людина могла побачити за нею будівлю бібліотеки. Під час Другої світової війни уряд зажадав, щоб усі залізні конструкції подібного типу були зняті і переплавлені на зброю. Так Радкліф Камера і газон навколо будівлі несподівано залишилися без огорожі, яка (це видно за старими фотографіями) більше була схожа на страхітливу барикаду. У 50-60-і рр. поряд з газоном стояли маленькі таблички з проханням до людей не ходити по газонах; люди, як правило, і не ходили.

Потім у 70-80-і рр. ситуація змінилася. Газон навколо бібліотеки став улюбленим місцем для проведення пікніків туристів. Тут навіть стали влаштовувати вечірки. Якісь сумнівні особи стали приїжджати сюди з міста, завели моду пиячити і жебрачити, а іноді навіть лякали перехожих.

Люди, працюючі в бібліотеці, скаржилися на шум, який заважав їм працювати. Траву витоптали, і увесь район набув вигляду далеко не такий живописний, як раніше. Місцевість стала виглядати брудною і запущеною. Нарешті, наприкінці 80-х університет прийняв рішення повернути огорожу (хоча, на щастя, і не таку високу, як раніше) на старе місце. Тепер газон знову бездоганний, і будівлі теж виглядають прекрасно.

Ця невелика історія говорить нам про користь свободи і про те, як нею можна зловживати. Одна справа – звільнитися з в’язниці або рабства, і зовсім інша – вирішити, що робити з отриманою свободою. З цією проблемою стикається будь-який злочинець, що звільняється з в’язниці: чи використовувати отриману свободу для того, щоб піти і коїти нові злочини? З того факту, що ви можете піти прямо по траві, що росте навколо прекрасної будівлі, і потоптати її, не витікає, що поступити так буде правильно. Можна сказати, що свобода від, щоб бути хоч скількись корисною, повинна доповнюватися свободою для.

Значну частину послання Павло присвячує доказу того, що віруючі в Ісуса Христа вільні не лише від язичницького минулого, але також і від вимог юдейського Закону, які той пред’являє своїм послідовникам. Це непросто пояснити, оскільки для єврея саме Закон наглядає за юдеями і не дає їм можливості жити як язичники. Павло каже: це не так, є і третій шлях – подвійна свобода, яку ви отримали завдяки новому Виходу, здійсненому Богом в Ісусі Христі.

По-перше, свобода, згідно з Павлом, дана для любові. Суперечки, що розгорілися в Галатії, призвели до серйозного конфлікту в церкві, який має на увазі Павло, коли заявляє галатам: «Ви гризете та їсте один одного». Для молодих християн було важливо, навчаючись бути дійсно вільними, у той же час розуміти, що їх сварки – знак того, що вони все ще поневолені. І що ще гірше, такі сварки вели до руйнування общини. Якби справи і далі тривали так само, галатійська церква незабаром зникла б.

Підкреслюючи це, Павло цитує одну з найважливіших християнських заповідей, яка, звичайно, узята із Старого Заповіту: «Люби свого ближнього, як самого себе». Павло каже, якщо людина бажає дотримувати Закон, то увесь сенс останнього вона знайде в цій заповіді. Ісус каже те ж саме (Мр. 12:31). Тепер же Павло вимовляє свою головну думку: цю усеосяжну заповідь не можна виконати за допомогою обрізання, підкреслюючи те, хто ви є «за тілом». Якщо ви ставите наголос на тілі, то набудете тіло; і ви побачите, до чого це призведе!

Немає підстав думати, що галати були залучені у вказані тут Павлом «учинки тіла» в усіх їх непривабливих і ганебних подробицях. Він хоче сказати інше: якщо вони перебільшуватимуть важливість тіла і, відповідно, обрізання, то тоді скотяться на той же рівень, на якому знаходиться язичницький світ, що оточує їх.

Яка альтернатива? Дозволити силі Духа Божого направляти життя. Якщо хочеш сповна дотримати Закон і центральну заповідь любові, то зробити це можливо лише за допомогою духу. І, як часто буває у Павла, «тіло» і «дух» знаходяться у взаємному протиборстві. Тут не йде мова про протиставлення матеріального і нематеріального світів. Багато з «учинків тіла» кояться злими безтілесними духами. Тут йдеться швидше про те, де знаходиться справжня суть людини, звідки виходять найпотаємніші її бажання, і про те, що за сила направляє її життя.

Що ж тоді є християнська свобода? Вона не рівнозначна вседозволеності: невірно думати, що раз ти віруєш, то можеш робити усе, що захочеш. Павло не допускає, щоб виникла така помилка. Життя – поле битви, де тіло і дух б’ються один з одним, і де ні на хвилину не можна розслабитися і втратити пильність. Важливо, проте, щоб ви сповна відчували себе істинним сином (дочкою) Божими, в яких мешкає дух. Така людина не потребує юдейського закону, особливо, в обрізанні, як якомусь зовнішньому знаку свого синівства. Якщо ви вільні від цього, то сила духу і його керівництво допоможуть вам звільнитися від мереж язичництва і від породжуваної ним поведінки. Свобода від Закону, свобода від язичництва – означають свободу для Бога і свободу для любові до свого ближнього. А також свободу для того, щоб направлятися духом до нового життя, як це буде показано нижче.

Попередній запис

Галатів 4:21-31 – 5:1-6

Галатів 4:21-31 – Два сини Авраамові «Скажіть мені ви, що хочете бути під Законом: чи не слухаєтесь ви Закону? Бо ... Читати далі

Наступний запис

Галатів 5:22-26 – 6:1-5

Галатів 5:22-26 – Плід Духа «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на ... Читати далі