Що таке спалена совість?

Цей термін у Біблії зустрічається в одному місці: “Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські, через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй, що забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою” (1Тим. 4:1-3).

Тут йде мова про віровідступників, які проповідують небіблійне вчення, а вчення отримане ними від духів, як надприродний духовний досвід. І більше того, вони використовують умисну брехню у своїй аргументації.

Біблійний коментар Барклі свідчить: “Єресь, яку проповідували лжепророки з Ефеса, була тісно пов’язана з буденним життям. Як ми вже бачили, ця єресь була гностицизмом, а суть гностицизму полягала в тому, що дух абсолютне благо, а матерія – абсолютне зло. Виходячи із цього, одні гностики стверджували, що все пов’язане з плоттю – зло і що усе у світі – зло. Звідси ефесяни впадали в дві певні хиби. Одні єретики проповідували відмову людини, наскільки це можливо, від їжі, бо їжа матеріальна і, отже, є зло; їжа, у свою чергу, сприяє росту і життю тіла і, отже, тіло теж є зло. Вони також наполягали на тому, щоб люди утримувалися від шлюбу, бо тілесні інстинкти – це теж зло і тому їх слід повністю пригнічувати.

Ця єресь знову і знову відроджувалася в Церкві. Завжди, у кожному поколінні знаходилися люди, які хотіли бути строгішими, ніж Бог. Коли писалися Апостольські Канони, теж довелося зафіксувати чорним по білому: “Якщо який єпископ, священик або диякон або хто ще зі священиків утримується від шлюбу, м’яса і вина не унаслідок аскетизму (тобто заради єпитимії), а зневажаючи це як саме по собі, забуваючи про те, що всяке творіння Боже добре, і що Бог створив чоловіка і жінку, а зводячи ганьбу і лихословлячи на створіння Боже, нехай або виправиться, або буде позбавлений сану і виключений з Церкви. Так само поступити і з мирянином” (Апостольські Канони 51). Іриній, творчість якого доводиться на кінець другого століття, пише про те, як деякі послідовники Сатурну заявляли, що “шлюб і продовження роду – від диявола. Багато хто також утримується від тваринної їжі і відводить багатьох подібними брехливими розмовами про стриманість” (Іриній, Проти єресі 1,24,2).

А от які ідеї охопили розуми ченців і відлюдників у четвертому столітті. Вони пішли в єгипетську пустелю і жили там повністю відрізані від людей. Вони провадили життя убиваючи свою плоть. Один ніколи не їв вареної і смаженої їжі та прославився своєю “огрядністю”. Другий ночами стояв на виступі скелі, не маючи можливості заснути. Третій прославився тим, що дозволив своєму тілу забруднитися настільки, що з нього падали паразити, коли він йшов. А ще один влітку їв сіль, а потім відмовлявся пити воду. “Чисте тіло, – казали вони, – ознака душі нечистої”.

Відповіддю таким людям могло бути тільки одне: поступаючи таким чином вони ображають Бога, Який створив усе на землі і неодноразово казав, що створене Ним добре. “І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно” (Бут. 1:31). “Все, що рухається, що живе, буде вам у їжу” (Бут. 9:3). “І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю” (Бут. 1:27,28). Але дари Божі слід використовувати належним чином.

  • Ними слід користуватися пам’ятаючи про те, що це дари Божі. Деякі речі ми отримуємо незмінно і навіть починаємо забувати, що це дари, і починаємо дивитися на них так, ніби маємо на них право. Ми повинні пам’ятати, що усе, що в нас є – дари Божі, і що кожна жива істота зобов’язана своїм життям Йому.
  • Ними слід користуватися спільно з усіма. Використання в егоїстичних цілях не повинне мати місця. Жодна людина не може одноосібно користуватися дарами Божими, кожна людина повинна мати свою долю в них.
  • Користуватися ними ми повинні з почуттям вдячності. Перед кожним прийомом їжі треба помолитися. Сам факт того, що ми дякуємо Богові за щось робить цей предмет священним. Навіть біси не можуть торкнутися його, якщо його торкнувся Дух Божий.

Істинний християнин служить Богові не тим, що стає рабом правил і норм, ображаючи тим самим Його творіння; він служить Йому, вдячно приймаючи Його прекрасні дари, і пам’ятаючи, що в цьому світі, де все створив Бог – усе прекрасне, ніколи не забуваючи ділити дари Божі з іншими”.

Що стосується терміну “спалена совість” у загальноприйнятому вживанні цього виразу, то я думаю, це характеристика людини, яка настільки укоренилася в гріху і злих справах, що перестала чути голос Духа Святого (1Ін. 5:16).

Автор: Олександр Дулгер

Попередній запис

Наслідки гріха

Тема непростого вибору між двома видами зла, згадана в попередньому дописі, потребує одного уточнення, яке стосується передусім кола віруючих людей. ... Читати далі

Наступний запис

Викриття совісті і викриття Духа Святого

Під час викладання уроку з вивчення Біблії в одній християнській групі, мене попросили пояснити, як може християнин відрізнити викриття своєї ... Читати далі