Викриття совісті і викриття Духа Святого

Під час викладання уроку з вивчення Біблії в одній християнській групі, мене попросили пояснити, як може християнин відрізнити викриття своєї совісті від викриття Духа Святого. Знання цієї відмінності дуже важливе для рішень, які ми приймаємо в нашому християнському житті. У цій статті я представлю цю відмінність.

І. Наша совість доводить, що Закон Божий написаний у наших серцях

У Посланні до Римлян, коли говориться про народи, що не чули Закону Божого, бо ним не було проповідано, апостол Павло каже: «Бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон: вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну‚ у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа» (Рим. 2:14-16).

Саме тому, що в кожної людини написаний закон Божий у серці, кожен може розрізняти що є добро, а що зло, і совість звинувачує людину, коли вона коїть зло, яке суперечить волі Божій. Совість людини свідчитиме проти кожної людини на суді Божому і люди, які не пізнали закон Божий, будуть засуджені по тому, як вони слухали або йшли проти своєї совісті, яка підказувала їм про закон Божий, написаний в їх серцях.

ІІ. Совість не врятованої людини підкоряється її гріховній плоті

Далі, у Посланні до Римлян, апостол Павло розповідає про свій стан, який у нього був до спасіння по вірі в Господа Ісуса Христа. Навіть якщо він використовує нинішній час, він каже про минуле: «Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх» (Рим. 7:18-23).

Головна істина цього уривка в тому, що гріховна плоть кожної людини завжди буде в протиріччі із совістю людини, і дуже часто вона сильніша ніж свідомість або совість людини, і врешті-решт скоює гріх, до якого провадить гріховна плоть, бо, як каже Писання, людина без Духа Святого, не врятована людина є полоненою гріха.

ІІІ. Присутність Духа Святого звільняє совість людини від сили гріховної плоті

Апостол Павло продовжуючи Послання до Римлян, пише: «Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом. Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти. А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті, щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом» (Рим. 8:1-4).

Якщо раніше совість не могла чинити опір плоті, то присутність Духа Святого в нашому житті звільняє від цього тиску плоть, дає нам силу поступати згідно з бажаннями нашої совісті, спонукуваної Духом Святим.

ІV. Новонароджені християни або не зрілі духовно мають немічну совість

Коли Павло писав християнам з Коринфа, де було багато язичницьких храмів, він писав про деяких християн, що «й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється» (1Кор. 8:7).

Павло пояснив вище, що ідол – це ніщо і що він взагалі не існує, як в уяві тих, хто його вигадав і хто йому поклоняється. Хто знає це, навіть якщо і щось з’їсть з м’яса присвяченого ідолам, то цим не оскверняється, бо добре знає, що Богові належить земля і все, що на ній, і що ідол ніщо в цьому світі. Проте, якщо новонароджений християнин ще не має цього знання про ідола і визнає ідолів, то «коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?» (1Кор. 8:10).

Згідно з цими віршами, немічна совість не має достатнього знання волі Божої відносно того, що є добро, а що зло, і проте, під тиском спокуси, приймає те, що вважає злом. Не зрілі християни поступають так само і Біблія каже, що вони люди з немічною совістю. Ми ж маємо бути уважними до людей з немічною совістю, щоб нашим знанням про певні речі не спонукати цих людей йти проти їх власної немічної совісті. Писання каже, що «грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа» (1Кор. 8:12).

Остерігайтеся поступати таким чином.

На основі вивчених біблійних текстів ми можемо вивести наступні важливі висновки. Совість грішної людини є вираженням закону Божого, який написаний у серці кожного та дозволяє людині розрізняти в цілому добро від зла. На суді, люди, які не чули про Євангеліє і віру в Ісуса Христа будуть судимі згідно їх власної совісті, а саме, чи робили вони те, що говорила їм їх совість або вони йшли проти неї.

Гріховна плоть кожної людини має більшу силу ніж совість і тому не врятована людина постійно живе в дилемі, коли хоче робити добро, але не має сили його робити, і коїть зло, яке не хоче робити. Коли людина навертається до Бога від щирого серця, тоді вона кається і народжується згори, приймає Духа Святого, Який дає їй сили над плоттю, а значить вона поступатиме згідно з бажаннями її совісті.

Для людини, що має Духа Святого, не має сенсу шукати відмінності між викриттям Духа і викриттям совісті, бо наша совість підпорядкована Духові Святому, якого ми прийняли від Бога. І наша совість обирає бути слухняною Духові Святому або нашій гріховній плоті.

Які твої стосунки з власною совістю? Чи маєш ти силу усвідомити прекрасні речі, до яких прагне твоя совість? Чи в тебе немає цієї сили? Твоя плоть сильніша за твою совість? Подумай про твої останні рішення. Що вони говорять про стан твоєї совісті і твій внутрішній стан? Якщо ти не можеш поступати згідно твоєї совісті, може одна з причин у тому, що ти ще не прийняв Духа Святого, бо не покаявся по-справжньому, щоб народитися згори? Що заважає тобі покаятися і народитися згори, щоб прийняти Духа Святого?

А може ти нещодавно народився зверху, маєш немічну совість і поступаєшся своїй гріховній плоті? Чи є в тебе дисципліна вивчати Священне Писання і таким чином зміцнювати свою совість, щоб бути сильним перед спокусами і в ухваленні рішень? Як часто ти молишся про це?

Нехай дасть нам Бог мудрості і зрілу совість, щоб виконувати бажання Духа Святого і не жити в гріху, в який тягне нас наша плоть.

Автор: Васіле Філат

Попередній запис

Що таке спалена совість?

Цей термін у Біблії зустрічається в одному місці: "Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, ... Читати далі

Наступний запис

Важливість моралі

«Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє» (Притч. 22:6), – учить нас Біблія. ... Читати далі