Майте добру совість…

«Майте добру совість…» (1Пет. 3:16)

Добра совість – це збалансоване почуття, що має високі стандарти моралі та інтуїтивне слухання голосу Духа Святого.

Дуже часто люди вдаються до двох крайнощів. Перша – це хвора совість, це хронічне відчуття провини, постійний стан пригніченості, засудження кожного свого вчинку.

Друга крайність – це спалена совість. Це коли ти спочатку не помічаєш дрібну провину, а потім, продовжуючи грішити, коїш все більше і більше злих справ. Врешті-решт, ти перестаєш взагалі реагувати на її голос. Саме таких людей називають безсовісними людьми.

Як ви вже зрозуміли, нам потрібна «золота середина». Давайте сьогодні постараємося зрозуміти для себе, що таке Добра Совість.

По-перше, совість є даною Богом здатністю людини до самооцінки.

Павло кілька разів говорив про свою власну совість як про «добру» або «чисту»: «Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: “Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня”» (Діян. 23:1).

Іншими словами, він проаналізував свої слова і вчинки, і виявив, що вони відповідають його системі моралі і цінностей, які, звичайно ж, ґрунтувалися на Божих стандартах. Його совість підтверджувала чистоту його серця.

По-друге, Новий Завіт зображує совість як свідка. Павло каже, що язичники мають совість, яка свідчить про те, що Закон Божий записаний у них у серцях, навіть хоча вони і не знали Закон Мойсеєвого: «Бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон: вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну» (Рим. 2:14-15).

Він також називає свою совість свідком того, що він каже правду: «Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим» (Рим. 9:1).

Павло також пише про свідоцтво совісті відносно людей, що оточують його, і святого ставлення до них: «Бо похвала ця наша – є свідченням совісти нашої, що ми в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас» (2Кор. 1:12).

По-третє, совість знаходиться на службі в системи цінностей людини. Слабка система цінностей веде до немічної совісті, тоді як зріла система цінностей веде до сильного відчуття того, що правильно, а що – ні. Тому становлення у вірі зрештою зміцнює совість.

Ми читаємо в Іоанна історію про жінку узяту в перелюбі. Чоловіки привели цю блудницю до Ісуса і вимагали, щоб Він дав згоду забити її каміння. Ісус запропонував їм дослідити спочатку власні серця на наявність гріхів, і якщо ті повністю чисті, то тоді вони можуть виявляти праведний суд. А далі ми читаємо: «Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині» (Ін. 8:9).

Ми бачимо, як совість викривала цих людей, але ми так само бачимо, що в одних совість була більш чутлива, ніж в інших. Літні люди швидше усвідомили гріхи через свою совість, ніж молоді.

Не хочу багато говорити теоретично, але хочу поговорити більше про практику. Як зробити так щоб совість була збалансовано чутливою? Без пожвавлення від Духа вона може стати грубою і бездушною. Їй необхідно постійно знаходитися в послуху в Бога.

Совість має стати камертоном для гармонії нашої душі. Якщо збиваються налаштування, то Божий голос совісті, повинен упорядковувати весь хаос.

А для того, щоб завжди підтримувати ці налаштування, нам потрібно бути близькими до Його Слова і Духа.

А тепер 7 порад як це можна зробити:

  1. Використовувати Світло Слова

«Закон Твій – світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх» (Пс. 118:105).

Слово Боже допомагає освітлювати найдальший куточок нашої душі. Вивчаючи і застосовуючи Писання, ми відточуємо свою совість, роблячи її все більш і більш чутливою до Бога. Павло називав Писання дуже гострим мечем: «Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні» (Євр. 4:12).

Писання має дивну властивість розділяти душевні питання від духовних. Воно оцінює не лише наші думки, але і наші мотиви. Щодня необхідно проводити час для дослідження Писання і застосування його в житті. Це зробить вашу совість глибокою і здоровою. Світло Писання освітить кожен наш крок.

  1. Просіть Бога виявляти і викривати всякий егоїзм у вашому житті

«Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну» (Пс. 138:23-24).

Тільки Господь знає вас наскрізь. Він бачить будь-яку егоцентричну поведінку або мотиви. Просіть Його щодня відкривати вам, чому ви це хочете або вже робите. І будьте мужні в тому, щоб відмовляти душевним діям плоті.

Побачивши від Бога всяку неправду і чуючи голос совісті, тут же реагуйте. Не спалюйте свою совість.

  1. Просіть Бога відкрити невідомий вам гріх

Наша совість приходить у норму поступово, покроково. Можливо, у нашому житті є те, що ми ще дозволяємо собі сказати чи зробити. Якщо ви зростатимете духовно, то, швидше за все, щось ви вже перестанете робити, що робите зараз.

Просіть Господа, щоб Він показував вам те, що ще доки невідоме, або те, що для вас природне. Як казав Павло: «Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче» (1Кор. 13:11).

Усьому свій час, але якщо ви просите Бога показати вам те, з чим необхідно швидше розстатися, це стимулює ваше зростання і очищає вашу совість. Якщо ваша совість говорить вам про неправедний вчинок то наступна порада:

  1. Сповідувати і залишити всякий відомий нам гріх

Коли ми говоримо з Богом про гріхи, важливо називати речі своїми іменами. Не називайте гріх дурістю чи помилкою. Не кажіть, я трохи пожартував, хоча насправді набрехав. Не кажіть, я тут трохи пригубив, коли насправді напився. Називайте гріх гріхом.

Не шукайте крайніх і винуватих. Зізнавайтеся в скоєних вчинках. Не кажіть, що якби не ситуація, якби не дружина або начальник на роботі, або ще хтось. Просто зізнавайтеся у своїй провині і відкидайте їх зі свого життя.

Соломон казав: «Хто приховує свої злочини, той не буде мати успіху; а хто зізнається і залишає їх, той буде помилуваний» (Притч. 28:13).

Постійні гріхи ведуть до гріховних звичок, які ми називаємо залежності. Тому так важливо прислухатися до голосу власного сумління.

  1. Просіть ближніх, щоб вони казали, де ми вчиняємо неправильно

Ричард Форстер пише про це так: «Якщо ми випробовуватимемо своє серце самостійно, то тут же нам на розум прийде тисяча виправдань, і, врешті-решт, ми дійдемо висновків, що ми чисті і непорочні. Ми станемо «зло називати добром, і добро – злом». Але оскільки Бог у цьому пошуку з нами, то нам доводиться більше слухати, ніж захищатися.

Наші нехитрі спроби усе раціоналізувати і виправдати виявляться просто безглуздими у світлі Його присутності. Він покаже нам те, що нам треба побачити тоді, коли це буде необхідно. Якщо наше випробування цілком перейде в самоаналіз, то ми неминуче закінчимо його або самовихвалянням, або самобичуванням».

Писання каже: «Признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного» (Як. 5:16).

  1. Кориться Богові в усьому

Послух Богові і поклоніння Богові це одне і те ж. Дуже часто я чую, як люди кажуть, що люблять поклонятися Богові. Але швидше за все вони мають на увазі, що люблять співати Богові повільні пісні.

Наведу тільки один уривок Писання. Біблія розповідає про найскладніше випробування Авраама. Бог сказав йому принести в жертву свого власного сина. Написано: «І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я. Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог. На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку. І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас» (Бут. 22:1-5).

Послух Богові робить вашу совість чуйною і швидкодіючою. Наші вчинки постійно вступають у конфлікт із совістю і здоровим глуздом. Як часто вам зустрічаються люди, які знають, що робити, але не чинять так? Вони знають, що повинні простити своє подружжя, але не коряться внутрішньому голосу.

Вони знають, що слід віддати бідним певну суму, але постійно відмахуються від цієї думки. Вони знають, що треба сказати чи зробити своїм дітям, але просто не можуть змусити себе зробити це. Як часто ви відчуваєте те ж саме у своєму житті?

Саме такі люди першими скаржаться на те, що не можуть почути голос Духа. Проте їх проблема не в слуханні, а в покорі Духові.

Останнє що хочеться сказати:

  1. Совість очищається кров’ю Ісуса Христа

«То тим більше Кров Христа, Який Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу Живому і істинному!» (Євр. 9:14)

Ми можемо завжди молитися про очищення нашої совісті для служіння Господові. Ми можемо просити Бога очистити нас від гріхів, від мертвих справ, від всякої скверни і зла. Кров Ісуса дає нам повне очищення нашої совісті і можливість ще краще чути і служити Господові!

Кров Ісуса Христа має унікальну властивість крізь віки продовжувати бути такою ж дієвою що і 2 тисячі років тому. Закликайте Кров для чистоти і чутливості своєї совісті. Амінь!

За матеріалами сайту http://kіfaplus.com

Попередній запис

Життєвий орієнтир

Компас допомагає людям орієнтуватися на місцевості, а моральні принципи, тобто те, що є добрим та поганим в очах конкретної людини, ... Читати далі

Наступний запис

Свобода вибору і відповідальність

Кожна людина має свободу вибору. І мова тут не про виборче право, яким наділені громадяни певної країни, а про свободу ... Читати далі