Біблійний погляд на совість

Хто з нас не знайомий зі своїм внутрішнім голосом, званим совістю, яка то звинувачує нас зсередини і гнітить, то дарує почуття радості і задоволення за зроблене!? Це наш внутрішній контролер і суддя, непідкупний і неупереджений. Подібно до того, як голодний не може переконати себе в тому, що він ситий, а виснажений працею – переконати себе в тому, що він бадьорий і повний сил та енергії, так і ми не можемо переконати себе, що вчинили добре і правильно, коли совість викриває нас у тому, що ми вчинили погано.

І. Що таке совість?

Совість – це здатність розрізняти добро і зло, що спонукає людину робити усвідомлений вибір на користь добра.

Природа совісті

Одні вважають совість природним інстинктом людини, другі – вважають совість частиною її розуму, треті вважають совість частиною людської волі, тоді як четверті вважають, що совість є похідною почуттів і емоцій людини. Чи це так?

А. Чи є совість одним з інстинктів?

Якби совість була похідною людських інстинктів, то вона спонукала б людей робити тільки те, що їм приємне, вигідне, а також те, що дозволило б їм вигравати в боротьбі за існування.

Але насправді нам усім добре відомо, що совість часто спонукає людину робити саме те, що їй не лише невигідно, але і неприємно. З погляду еволюції, совість є людською слабкістю. Вона ніскільки не робить людину “сильнішою”, а навпаки, гарантує їй повну поразку в жорстокій боротьбі за виживання, де виживають “найсильніші” і більш пристосовані. Крім того, за допомогою теорії еволюції неможливо пояснити існування совісті в людині.

Б. Чи є совість продуктом нашого розуму?

Сам по собі розум не здатний розглядати одні дії як моральні, а другі – як аморальні. Щоб це робити, він повинен керуватися совістю. Поза совістю розуму властиво лише знаходити ті або інші дії чи вчинки розумними чи безглуздими, доцільними чи недоцільними, раціональними чи нераціональними, вигідними чи невигідними, і не більше.

Саме совість спонукає розум не лише бачити в тих або інших діях особисту вигоду чи прорахунок, але і оцінювати вчинки з морального боку. Як совісті вдається це робити? За допомогою дії на розум моральних аргументів.

В. Чи є совість продуктом нашої волі?

Совість грає величезну роль в ухваленні рішень, впливаючи на наш вибір. Але не варто вважати, що воля і совість – це одне і те ж. Воля – це здатність робити усвідомлений вибір. Завдяки дії совісті, людина знає, як правильно (з моральної точки зору) поступити в тій або іншій ситуації. Проте, людина може вирішити поступити так, як їй підказує її совість, а може вирішити піти проти неї. Якби совість і воля були чимось неділимим, то це було б неможливо, і людина завжди б поступала тільки по совісті. Проте цього в житті не відбувається.

Г. Чи є совість продуктом наших почуттів?

Совість не є похідною почуттів і емоцій людини. Але, як не дивно, совість здатна звертатись до наших почуттів, так само, як вона звертається до нашого розуму. Як це відбувається? Совість спонукає людину робити добре і уникати коїти зле, супроводжуючи хороші вчинки почуттям радості і задоволення, а погані вчинки – почуттям сорому, страхами і душевними муками, які часто називаються “докорами сумління”.

Отже, ми з’ясували, що совість – це певна субстанція, здатна звертатись до наших почуттів і емоцій, волі і розуму, спонукаючи нас поступати відповідно до того, що ми вважаємо добрим і правильним.

Походження совісті

Якщо совість не є природним інстинктом, то як пояснити її походження? Наявність совісті свідчить про Бога Творця, Який при створенні людини, створив її за Своїм образом і подобою (Буття 1:27), вклавши в її серце Свій Святий Закон (здатність розрізняти добро і зло) і прагнення поступати по істині.

Але гріх зіпсував Божий образ і подобу в людині. Пошкоджена гріхом совість стала менш чутлива, втративши здатність і силу поступати у відповідності з вимогами внутрішнього Закону Божого – совісті. І чим більш множився на землі гріх, тим слабкіше в людині звучав голос її совісті.

Якби людина не була пошкоджена і зіпсована гріхом, їй був би не потрібен письмовий Закон Божий. Вона би покладалася на свою совість, яка керувала б усіма її вчинками так, як це угодно Господові. Але зіпсована гріхом совість перестала бути стандартом моральності, а затьмарена пристрастями після гріхопадіння людина перестала чути голос совісті. Тому і виникла необхідність у письмовому Законі. За допомогою Закону Господь почав наново “налаштовувати” людську совість, роблячи її чутливою і здатною розрізняти добро і зло.

Проте письмовий Закон був даний до певного часу, про який Господь прорік пророцтва через мужів віри: “Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, – говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом” (Єремії 31:33. Те ж сказане в Посланні до Євреїв 8:10 і 10:16).

Це пророцтво про час, коли образ і подоба Божі будуть відновлені в людині, і коли Закон Божий буде записаний на скрижалях серця, а совість буде знову стандартом Божественної моральності.

ІІ. Біблійні приклади совісті

Старозавітний погляд на совість

Слово “совість” жодного разу не використовується в Старому Завіті, проте саме поняття про совість у ньому присутнє. Як правило, Старий Завіт асоціює совість людини з її серцем. Так, наприклад, совість царя Давида викрила його і підштовхнула до покаяння, коли він порахував народ, тим самим, порушивши веління Господнє: “І здригнулося серце Давидове після того, як він порахував народ. І сказав Давид Господу: тяжко згрішив я, вчинивши так; і нині молю Тебе, Господи, прости гріх раба Твого, бо вкрай нерозумно зробив я” (2 Царств 24:10).

Цар Давид на схилі років, Фредерік Лейтон

Ми також схильні вважати, що таке старозавітне поняття як “Страх Господній” є нічим іншим, як старозавітним уявленням про чисту совість, що спонукає людину жити і поступати відповідно до моральних стандартів Закону Божого: “Початок премудрости – страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його” (Пс. 110:10).

Зверніть увагу на взаємозв’язок між страхом Господнім і виконанням Закону Божого. От чому Слово Боже закликає людину дозволити Божому Закону впливати на формування своєї совісті: “Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі. Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей” (Притч. 3:1-4). “Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. Зберігай заповіді мої і живи, і вчення моє, як зіниця очей твоїх. Нав’яжи їх на персти твої, напиши їх на скрижалі серця твого” (Притч. 7:1-3).

Формування совісті – складний і болючий процес, що вимагає часу, сил і упокорювання.

Новозавітний погляд на совість

Новий завіт використовує грецьке слово “СунеїдЕзі”, яке перекладається як совість або свідомість.

Говорячи про совість, Новий Завіт відрізняє чисту совість від нечистої. От які синоніми дає Біблія чистій і нечистій, тобто заплямованій совісті:

А. Чиста совість:
  • Чиста совість: “Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі” (2Тим. 1:3). Вона ж…
  • Непорочна совість: “Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми” (Діян. 24:16). Вона ж…
  • Добра совість: “Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять на вас, як злочинців, були осоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі” (1Пет. 3:16).
Б. Нечиста совість – це…
  • Порочна совість: “…приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серце від порочної совісти…” (Євр. 10:22).
  • Осквернена совість: “Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість” (Тит. 1:15).
  • Спалена совість: “Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські, через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй” (1Тим. 4:1,2).

Що таке спалена совість? Коли людина перший раз скоює гріх, вона відчуває докори совісті. Якщо ж вона продовжує грішити, цей гріх нищить у ній совість – цю частку Божественного єства. Зрозуміло, совість таких людей не зникає в прямому розумінні слова, але вона припиняє нормальну діяльність, оскільки до її голосу більше не прислуховуються. Яскравим біблійним прикладом людей із спаленою совістю є люди перед Всесвітнім Потопом.

За матеріалами сайту Біблійний Дискусійний Клуб

Попередній запис

Божий закон

«Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя» (Притч. 4:23), – звичайно, Небесний Автор тут ... Читати далі

Наступний запис

Біблійні приклади дії совісті

Туга Давида, Юліус фон Каролсфельд А. Старий Завіт: Совість Йосифа не дозволила йому скоїти гріх перелюбу ... Читати далі