Чи виправдовує Біблія рабство?

Розглядаючи історію життя Вільяма Вілберфорса не важко помітити, що саме вивчення Слова Божого – Біблії – так сильно змінило все його життя: залишивши дозвільне світське життя, Вілберфорс присвятив решту життя боротьбі за скасування рабства.

Але як це не парадоксально звучить, Біблія рішуче не виступає проти рабства. Навпаки, на перший погляд може здатися, що Біблія підтримує практику людського рабства! Щоб у цьому переконатися досить прочитати наступні біблійні вірші:

  • І сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому” – Буття 9:25-27.
  • І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині” – Буття 12:16.
  • І взяв Авимелех дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму” – Буття 20:14.
  • Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь” – Буття 24:35.
  • Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні раба його, ні рабині його” – Вихід 20:17.
  • А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним; але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло” – Вихід 21:20,21.
  • Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним” – Вихід 22:3.
  • Якщо ж священик купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і домашні його можуть їсти хліб його” – Левит 22:11.
  • Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської” – Левит 25:39.
  • А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас; також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю; можете передавати їх у спадщину і синам вашим після себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами” – Левит 25:44-46.
  • Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його” – Второзаконня 5:21.
  • Якщо продасться тобі брат твій…” – Второзаконня 15:12
  • Тільки жінок і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій” – Второзаконня 20:14.
  • За це прокляті ви! без кінця ви будете рабами” – Ісус Навин 9:23.
  • Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся” – 1 до Коринф’ян 7:21.
  • Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепетом” – до Ефесян 6:5.
  • Раби, слухайте в усьому господарів ваших за плоттю, не для очей тільки прислуговуючи їм, як чоловікоугодники, але в простоті серця, боячись Бога” – до Колосян 3:22.
  • Господарі, віддавайте рабам належне і справедливе, знаючи, що і ви маєте Господа на небеса” – до Колосян 4:1.
  • Раби, що перебувають під ярмом, повинні вважати господарів своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на ім’я Боже і вчення. Ті, які мають господарів вірних, не повинні поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим більше повинні служити їм, що вони вірні і улюблені і благодіють їм” – 1 до Тимофія 6:1,2.
  • Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити, не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога” – Титу 2:9,10.

Таким, здавалося б, протиріччям, часто користуються численні критики християнства, зокрема, Біблії, які висмикують цитати зі Священного Писання і перекручують Слово Боже на догоду своїм миттєвим інтересам. Часу, щоб розібратися в конкретному питанні чи вислухати своїх опонентів, тобто захисників Біблії, у них, як правило, не вистачає.

Але залишимо це на їх совісті, а краще спробуємо розібратися в питанні: Чи виправдовує Біблія рабство чи ні?

Як вже говорилося, це питання суперечливе лише на перший погляд. Насправді, Священне Писання конкретно не засуджує практику рабства. Воно дає інструкції про те, як до рабів слід ставитися (Втор. 15:12-15; Еф. 6:9; Кол. 4:1), але не забороняє цього взагалі. Багато хто бачить у цьому допущення Біблією всіх форм рабства. Річ у тім, що вони не розуміють, що рабство в біблійні часи значно відрізнялося від рабства, яке практикувалося в останні кілька століть у багатьох країнах світу.

Рабство в Біблії не ґрунтувалося виключно на расі. Людей не поневолювали через їх національність або колір шкіри. У біблійні часи рабство було більшою мірою соціальним статусом. Люди продавали себе як рабів, коли не могли виплатити свої борги чи утримувати сім’ю. У Новому Завіті лікарі, адвокати і навіть політики були рабами когось іншого. Деякі люди навіть вважали за краще бути рабами, щоб усі їх потреби були задоволені їх хазяїном.

В останні кілька століть рабство, досить часто, ґрунтувалося виключно на кольорі шкіри. Чорношкірі люди були рабами через їх етнічне походження – багато власників рабів дійсно вважали, що ті є нижчими людьми. Біблія ясно засуджує рабство на основі раси. Згадайте про рабство євреїв, коли вони перебували в Єгипті. Це було не за вибором, а через те, що вони – євреї (Вих.13:14). Покарання, яке понесли єгиптяни, свідчить про те, як Бог розглядає расове рабство (Вих. 7-11). Отже, так – Біблія засуджує деякі форми рабства. Ключове питання полягає в тому, що рабство в Біблії аж ніяк не схоже на рабство расове, від якого страждає наш світ в останні декілька століть.

Окрім цього, як Старий, так і Новий Завіти засуджують практику викрадання людей, яка мала місце в Африці в XІX столітті. Работоргівці відловлювали африканців і продавали їх, після чого вони доставлялися в Новий Світ для роботи на плантаціях і фермах. Ця практика є мерзотою для Бога. Фактично, згідно із Мойсеєвим законом, покаранням за такі дії була смерть: “Хто украде людину і поневоливши її продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть” (Вих. 21:16). У Новому Завіті апостол Павло каже рабам, щоб вони звільнилися, якщо є можливість (1Кор. 7:21), а вільних, навпаки, закликає не ставати рабами людей (1Кор. 7:23). У власному житті Павло переконує Филимона звільнити раба Онисима, який втік (Флм. 1:16).

Крім того староєврейське слово “ебед” у Біблії означало не лише рабів, зайнятих у виробництві чи домашньому господарстві, але і людей, які займали нижчий соціальний статус (зазвичай відносно царя чи високопоставлених чиновників двору). Тому слово “ебед” іноді перекладається як “слуга”. Окрім цього, цей термін використовували і стосовно себе, для вираження упокорення при зверненні до осіб вищого рангу. Нарешті, його вживали і в переносному значенні “Божого раба (чи слуги)”.

Невипадково патріархи Авраам, Ісаак і Яків, пророки, царі Давид, Соломон та інші постійно називаються рабами Божими (Вих. 32:13; Левит 25:55; 1Цар. 3:9; Езд. 9:11 і т. д.).

Подібно до них, піддані Ізраїльського та Іудейського царств називали себе рабами своїх царів, і навіть їх дружин, синів і братів (1 Цар. 17:8; 29:3; 2 Цар. 19:5 і т. д., пор. з Бут. 27:37; 32:4).

Наприклад, рабами свого пана вважалися і придворні арамейського правителя, і солдати вавилонського царя (4 Цар. 6:11; 24:10,11). Природно, що рабами сусідніх володарів вважали себе залежні від їх військової сили царі Іудеї. Наприклад, рабом царя Ассирії Феглаффелласара ІІІ називає себе Ахаз (4 Цар.16:7). У сучасних перекладах Біблії “ебед”, “дулос” [δoùλoς] та інші слова за схожим значенням передаються словами “раб”, “слуга”, “отрок” і т. д. Різноманітність варіантів може стати причиною певної плутанини і створити хибне враження, що в Біблії є ряд спеціальних термінів для позначення роду обов’язків рабів або слуг, проте вибір правильного значення з усього спектру застосування цього терміну, що означає залежність у найширшому сенсі, зазвичай не викликає особливих труднощів. Наприклад, у Бутті 20:8 сказано, що Авимилех, цар герарський, скликав своїх рабів і переказав їм сон. Очевидно, що він скликав для цього своїх придворних і високопоставлених чиновників.

Ще один важливий момент полягає в тому, що метою Біблії є вказівка шляху до спасіння, а не до реформування суспільства. Біблія часто підходить до питань зсередини. Якщо людина відчуває любов, милість і благодать Божу, отримуючи Його спасіння – Бог відроджує її душу, змінюючи її думки і дії. Людина, яка набула Божого дару спасіння і свободи від рабства гріха, розумітиме, що поневолювати другу людину неправильно. Людина, яка дійсно відчула Божу благодать, у свою чергу буде милостива до оточення. Це і є біблійним методом припинення рабства.

Не варто забувати, що Вілберфорс і його соратники були далеко не першими християнами, які домагалися скасувати рабство. Так архієпископ і апологет Ансельм Кентерберийський (~1033-1109) заборонив поневолення християн, а оскільки номінально християнами були майже всі, ця заборона практично наклала вето на рабство. Услід за ним цю діяльність засудив відомий богослов і апологет Фома Аквінський (~1225-1274). Після 1435 року цю позицію підтримували і деякі понтифіки, а Павло ІІІ (1468-1549) навіть видав у 1537 році три булли, що накладали заборону на поневолення, наприклад Sublіmus Deі – “Про поневолення і навертання до християнства індіанців Нового Світу”.

Проблема не в тому, що церква мовчала, а в тому, що до неї ніхто не прислухався. Втім, як і зараз…

Попередній запис

Перемога!

Вілберфорс і його друзі не опускали рук і продовжували свою місію. І в 1807 році досягли своєї мети. За рік ... Читати далі

Наступний запис

Добрі плоди

«Не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає ... Читати далі