Лист, що вселив надію

Охоплений почуттям гіркоти й відчаю, Вілберфорс часто просиджував цілі ночі за своїм робочим столом й подумував уже, чи не кинути йому цей без­надійний задум. Якось уночі він гортав Біблію, і з неї випав пожовклий аркуш паперу. Погляд Вілберфорса впав на нерівні рядки; автор листа давно помер, це був один з останніх у його житті. Вілберфорс і раніше багато разів перечитував листа, але ніколи ще він не був йому так потрібен, як тепер:

“Шановний пане!

Не інакше як Сила Божа спрямовує Вас, подібно як і Святого Афанасія, contra mundum[1]. В іншому випадку мені видається неймовірним виконання Вашого великого задуму, спрямовано­го на викорінення найстрахітливішого злочину, суперечного релігії, Англії та людській природі. Не зміцненого в Богові, Вас би змели з лиця землі сили людські укупі з диявольськими; та коли Бог з Вами, хто може протистояти Вам? Не втрачайте мужності на шляху добродійства. Продовжуйте свою працю в Ім’я Боже, в Ім’я могутності Його, допоки американське рабство, найогидніше з часів Адамових, не зникне назавжди. Нехай зміцнить Він, що провадив Вас із юних днів, геть у всьому, за що підносить невпинну молитву. Ваш відданий слуга, Джон Веслі[2]“.

Джон Веслі (1703-1791)

“Не втрачайте мужності на шляху добродійства”. Вілберфорс глибоко зітхнув, обережно склав листа й зага­сив свічку. Час йти спати; попереду буде довга боротьба.

До Вілберфорса повернулася рішучість, і впродовж декількох наступних років він уперто подавав законопроект на чергові слухання в Парламенті; і кожного разу Парламент незмінно відхиляв його.

Боротьба триває далі

Несподівані переміни настали в 1794 році, коли у Франції було страчено Робесп’єра і громадський клімат помітно потеплів. Ідеї Вілберфорса знову набули прихильності серед широких верств населення і, як не дивно, були схвалені більшістю голосів у Палаті громад при черговому висуненні законопроекту; до остаточної перемоги, здавалось, було дуже близько. Але в ніч третіх, завершальних слухань законопроекту, відбулося довгоочікуване відкриття Комічної опери в Лондоні, і з десяток депутатів-аболіціоністів, упев­нених, що цього разу білль у будь-якому разі буде прийнятий, вирушили до театру. У підсумку Вілберфорс з відчаєм констатував, що його супротивники перемогли з перевагою в чотири голоси.

Так усе і минало: змінювались роки – 1797, 1798, 1799, 1800, 1801, – а законодавча ініціатива Вілберфорса незмінно зустрічала протидію у формі політично­го тиску, компромісних угод, “дипломатичних” хвороб; внесли свою частку і події у Франції: 1803 року, перед фактом реальної загрози вторгнення наполеонівських армій, більш нагальні проблеми безпеки країни засло­нили питання про скасування работоргівлі.

Але, коли адмірал Нельсон (до речі, ярий супротивник Вілберфорса та його однодумців) розбив у 1805 році іспано-французький флот, і загроза наполеонівського вторгнення в Англію минула, громадська думка країни знову стала переходити на бік супротивників торгівлі людьми.


[1] Цей латинський вислів, який означає “проти світу”, традиційно служить характеристикою кожної людини, яка відстоює моральні принципи відмінні від панівних у сус­пільстві. Святий Афанасій (296-373) – один із ранніх подвижників Церкви; протистояв численним єресям того часу.

[2] Джон Веслі – засновник Методистської церкви

Попередній запис

Бойкот

Відчуваючи, що багато хто з їх земляків-парламентаріїв лише маріонетки, які не здатні чи просто не бажають проти­стояти могутньому економічному лобі, ... Читати далі

Наступний запис

Перемога!

Вілберфорс і його друзі не опускали рук і продовжували свою місію. І в 1807 році досягли своєї мети. За рік ... Читати далі