Охоплений почуттям гіркоти й відчаю, Вілберфорс часто просиджував цілі ночі за своїм робочим столом й подумував уже, чи не кинути йому цей безнадійний задум. Якось уночі він гортав Біблію, і з неї випав пожовклий аркуш паперу. Погляд Вілберфорса впав на нерівні рядки; автор листа давно помер, це був один з останніх у його житті. Вілберфорс і раніше багато разів перечитував листа, але ніколи ще він не був йому так потрібен, як тепер:
“Шановний пане!
Не інакше як Сила Божа спрямовує Вас, подібно як і Святого Афанасія, contra mundum[1]. В іншому випадку мені видається неймовірним виконання Вашого великого задуму, спрямованого на викорінення найстрахітливішого злочину, суперечного релігії, Англії та людській природі. Не зміцненого в Богові, Вас би змели з лиця землі сили людські укупі з диявольськими; та коли Бог з Вами, хто може протистояти Вам? Не втрачайте мужності на шляху добродійства. Продовжуйте свою працю в Ім’я Боже, в Ім’я могутності Його, допоки американське рабство, найогидніше з часів Адамових, не зникне назавжди. Нехай зміцнить Він, що провадив Вас із юних днів, геть у всьому, за що підносить невпинну молитву. Ваш відданий слуга, Джон Веслі[2]“.
“Не втрачайте мужності на шляху добродійства”. Вілберфорс глибоко зітхнув, обережно склав листа й загасив свічку. Час йти спати; попереду буде довга боротьба.
До Вілберфорса повернулася рішучість, і впродовж декількох наступних років він уперто подавав законопроект на чергові слухання в Парламенті; і кожного разу Парламент незмінно відхиляв його.
Боротьба триває далі
Несподівані переміни настали в 1794 році, коли у Франції було страчено Робесп’єра і громадський клімат помітно потеплів. Ідеї Вілберфорса знову набули прихильності серед широких верств населення і, як не дивно, були схвалені більшістю голосів у Палаті громад при черговому висуненні законопроекту; до остаточної перемоги, здавалось, було дуже близько. Але в ніч третіх, завершальних слухань законопроекту, відбулося довгоочікуване відкриття Комічної опери в Лондоні, і з десяток депутатів-аболіціоністів, упевнених, що цього разу білль у будь-якому разі буде прийнятий, вирушили до театру. У підсумку Вілберфорс з відчаєм констатував, що його супротивники перемогли з перевагою в чотири голоси.
Так усе і минало: змінювались роки – 1797, 1798, 1799, 1800, 1801, – а законодавча ініціатива Вілберфорса незмінно зустрічала протидію у формі політичного тиску, компромісних угод, “дипломатичних” хвороб; внесли свою частку і події у Франції: 1803 року, перед фактом реальної загрози вторгнення наполеонівських армій, більш нагальні проблеми безпеки країни заслонили питання про скасування работоргівлі.
Але, коли адмірал Нельсон (до речі, ярий супротивник Вілберфорса та його однодумців) розбив у 1805 році іспано-французький флот, і загроза наполеонівського вторгнення в Англію минула, громадська думка країни знову стала переходити на бік супротивників торгівлі людьми.
[1] Цей латинський вислів, який означає “проти світу”, традиційно служить характеристикою кожної людини, яка відстоює моральні принципи відмінні від панівних у суспільстві. Святий Афанасій (296-373) – один із ранніх подвижників Церкви; протистояв численним єресям того часу.
[2] Джон Веслі – засновник Методистської церкви
