Вступ

Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних” (1 Кор. 1:26), – так звертався апостол Павло до коринфських християн у своєму Посланні до них. І хоча нас розділяють з цими людьми 19 століть, те ж саме можна без перебільшень сказати про більшість людей, які складають сучасну Церкву.

Але за цими, можна сказати, пророчими словами, звучать у Павловому Посланні дивні рядки: “Але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще” (1 Кор. 1:27,28).

Що це означає? Річ у тім, що сучасна цивілізація всім найкращим у більшості сфер життя зобов’язана християнству і християнам. Взагалі вигляд сучасного світу зобов’язаний у першу чергу саме їм: “немудрим”, “немічним”, “приниженим” християнам.

І от лише один приклад – історія скасування рабства у Великобританії, що, у свою чергу, спричинило скасування рабства в усьому, як прийнято зараз казати, цивілізованому світі.

Трохи історії

Рабство у світі існувало давно, але в сучасному розумінні рабство є трудом чорношкірих рабів насильно вивезених з Африки.

Перші африканські раби були доставлені в Лісабон португальськими мореплавцями в 1452 році, де і були продані за високою ціною. Услід за португальцями работоргівлею, як дуже прибутковою справою, зайнялися англійці, голландці, французи, датчани, шведи. Щороку до берегів Африки вирушали сотні суден, три чверті з яких були англійськими. Англійські кораблі возили рабів не лише в Британію, але і в Америку та інші Британські колонії.

Работоргівля була досить прибутковим бізнесом – тільки за один рейс хазяїн судна міг стати заможною людиною. Так на початку XІX ст. на Гвінейському березі раба купували чи обмінювали на товари вартістю від 25 до 100 доларів, у США його продавали за 500 доларів (пізніше ціна зросла до 1500-2000 доларів). Чимало великих статків у Великобританії і США були здобуті на торгівлі людьми.

Жадібні работоргівці прагнули взяти на борт максимально більше “живого вантажу”. Невільників укладали впритул один до одного, примушуючи згинати ноги в колінах, щоб ті займали якомога менше місця. Як виразився один капітан того часу: “Негру на кораблі відводилося менше місця, ніж небіжчику в труні” (див. малюнок).

Плакат XVIII століття зі схемою перевезення рабів на вітрильнику

Шлях з Африки в Америку міг тривати до двадцяти тижнів. Замкнуті в трюмах невільники страждали від тісноти, нерухомості, браку повітря та їжі. Як пишуть історики, третина, а то і половина невільників гинула в дорозі. Трупи викидали в море, тому зграї акул супроводжували кораблі работоргівців, чекаючи на чергову порцію “легкої їжі”.

Якщо з якоїсь причини подорож затягувалася і на судні не вистачало продуктів або прісної води, зайвий “товар” скидався за борт. Так, у 1783 році капітан англійського судна “Зонг” викинув за борт через нестачу води 132 раба.

Епоха міжнародної работоргівлі тривала 400 років – із середини XV до середини XІX століття. Вважають, що всього з Африки в Америку було доставлено 15 млн. рабів. На кожного проданого в Америці раба доводилося три або чотири загиблих під час кривавих війн в Африці і при перевезенні рабів на Американський континент. Результатом работоргівлі стала загибель 50-60 млн. африканців. Деякі дослідники вважають, що африканців загинуло значно більше: 100 або навіть 150 мільйонів.

І невідомо, скільки б це тривало, якби Бог у черговий раз не змінив хід історії. Для цього Господь завжди знаходить потрібних людей у потрібний час. Такою людиною виявився англійський парламентар Вільям Вілберфорс.

Треба відзначити, що в XVІІІ-ХІХ століттях вивезення рабів з Африки в англійські та французькі колонії для роботи на плантаціях з вирощування та збирання цукру, чаю, кави, тютюну і бавовни, набуло дійсно гігантських масштабів. По суті вся економіка країни будувалася на прибутках від рабської праці. Для Великобританії колонії на Карибах були в десятки разів прибутковіше, ніж безплідні землі Канади та Австралії. Скасовувати настільки прибуткову систему здавалося справою практично неможливою. Але як мовиться: “Неможливе для людей – можливе для Бога” (Лк. 18:27). Саме про це і піде подальша розмова.

Попередній запис

Чи треба цікавитися політикою?

Часто можна почути від людей, що вони не цікавляться політикою, або ж вони поза політикою. Чесно кажучи, поглянувши на те, ... Читати далі

Наступний запис

Початок шляху

Вільям Вілберфорс народився 24 серпня 1759 року в Кінгстон-апон-Галл, графства Йоркшир, Англія. Він не належав до родової знаті, і був ... Читати далі