Посмертна доля і багаті

Страшний суд (фрагмент), Фра Беато Анджелико

– Господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.

– Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. (Мф. 25:20,21), – і знову ж Христова притча про таланти, згідно якої нашу посмертну долю визначатиме те, як ми скористалися в житті дорученими Богом талантами. І це не дивно, адже «всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). Зауважте, жодного слова не сказано про гроші, лише про справи: добрі чи лихі.

Звісно, дехто може зауважити, що талант у Христовій притчі – це величезна грошова одиниця, що на той момент дорівнювала приблизно 26 кг. срібла. Проте сьогодні під словом «талант» розуміється передусім вроджений дар, який ми або примножуємо на користь собі і людям, або просто марнуємо, або, як варіант, використовуємо лише на власну користь, що в Божих очах є марнотратством. І за таке ставлення кожного може спіткати суворий вирок: «А негідного раба (тобто людину, яка не примножила доручений їй талант) вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 25:30).

Подібні слова може багато хто почути і на остаточному Божому суді, який для таких людей дійсно буде судом Страшним: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41). За що така страшна кара? – «Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене» (Мф. 25:42,43), – усе, що ми не зробили ближнім, Бог переадресує на Свою адресу.

А тепер поглянемо уважно до Божих критеріїв ставлення до ближніх і спитаємо самих себе: чи треба мати багато коштів, щоб нагодувати голодного, напоїти спраглого, прийняти подорожнього, вдягнути нагого, відвідати недужого чи/та ув’язненого. Насправді це під силу навіть малозаможним верствам населення. І до цього покликаний кожен, звісно, якщо хоче почути від Господа наступні слова: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.» (Мф. 25:34). Погодьтесь, такі слова перевершують усі земні скарби.

Стосовно ж земних багачів у суто світському розумінні поняття «багатство». «Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12:48), – так що не варто заздрити людям, яким, як на чиюсь думку, «більше пощастило» в здобутті матеріальних благ. Тим більше не варто їх за це засуджувати, бо, як відомо: «Яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:2), – бо в такому випадку в Бога завжди знайдеться привід спитати, чому не допомогли своєму ближньому при слушній нагоді. Загалом краще в житті дивитися виключно на себе, свої гріхи, і не вважати себе не таким, «як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники…» (Лк. 18:11), адже «вся праведність наша – як забруднений одяг» (Іс. 64:6) і «кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» (Рим. 14:12).

Автор Михайло Лукін

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docПосмертна доля і багаті

Попередній запис

Чому саме багаті?..

У багатьох українців живе переконання, що жертвувати, допомагати повинні саме багаті люди. Звісно, ті, хто в цьому переконаний, до багатих ... Читати далі